Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 754/2998/20

провадження № 61-12529 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Чаюн Віталій Вікторович,

відповідачі: Державна служба морського та річкового транспорту України,

Державна установа «Держгідрографія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, на постанову Київського апеляційного суду

від 27 липня 2020 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В.,

Лівінського С. В., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» (далі - ДУ «Держгідрографія») про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року № 2-ПД припинено його повноваження на посаді начальника ДУ «Держгідрографія», звільнено 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 частини першої

статті 41 КЗпП України.

04 березня 2020 в. о. начальника ДУ «Держгідрографія» Падакіним Д. видано наказ від 04 березня 2020 № 68-к, яким його було фактично повторно звільнено вже 04 березня 2020 року з роботи з посади начальника ДУ «Держгідрографія», у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Зазначав, що він не погоджується з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року № 2-ПД, вважав його незаконним та має бути скасований, оскільки Державна служба морського та річкового транспорту України уклала з ним, як начальником ДУ «Держгідрографія» додаткову угоду 18 червня 2019 № 2-ІІ до контракту від 10 травня 2019 року № 31-111, виклавши його в новій редакції (далі - Контракт). Наголошував, що сторонами Контракту є Державна служба морського та річкового транспорту України та він як фізична особа -

ОСОБА_1 , який є начальником ДУ «Держгідрографія». На підставі контракту виникають трудові правовідносини між ним та Державною службою морського та річкового транспорту України (пункт 1 Розділу 1 Контракту).

За умовами Контракту Державна служба морського та річкового транспорту України звільняє начальника ДУ «Держгідрографія» у разі закінчення терміну дії контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту (абз. 5 пункт 16 Розділу II Контракту).

За виконання обов`язків, передбачених контрактом, начальнику

ДУ «Держгідрографія» нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, держаного установою в результаті її господарської діяльності.

Контракт припиняється (пункт 32 Розділу V Контракту): після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 33 і 34 контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Вважав, що аналіз змісту наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року № 2-ПД дає підстави дійти висновку, що звільнення відбулось не у зв`язку з порушенням умов Контракту, а через застосування конкретної норми КЗпП України, зокрема, Державна служба морського та річкового транспорту України звільнила його на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивач зазначав, що пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється виключно на господарські товариства (у тому числі, створені у формі акціонерного товариства), в яких створені і діють такі органи управління як голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

При цьому вказував, що ДУ «Держгідрографія» має статус установи, яка створена державою, з метою виконання певних функцій.

Ця державна установа не має такої мети як отримання прибутку та подальшого розподілу дивідендів, тобто за своїм правовим статусом є утворенням, на яке не поширюється законодавство, що визначає і регулює діяльність господарського товариства. Вважав, що правовий статус

ДУ «Держгідрографія» унеможливлює застосування до нього

пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та свідчить про незаконність оскаржуваного наказу від 14 лютого 2020 року № 2-ПД та наявності обґрунтованих підстав для його скасування судом. Наголошував на тому, що пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами щодо яких може бути застосована вказана норма.

Крім того, зазначав, що додатковою підставою незаконності оскаржуваного наказу від 14 лютого 2020 року №2-ПД є обставина звільнення під час його тимчасової непрацездатності.

Позивач вказував на незаконність оскаржуваного наказу ДУ «Держгідрографія» від 04 березня 2020 № 68-к, оскільки були відсутні законні повноваження у в. о. ДУ «Держгідрографія» Дмитра Падакіна звільняти його з роботи начальника ДУ «Держгідрографія», так як згідно з пунктом 6.1 статті 6 Положення 224 повноваження щодо та звільнення з посади начальника ДУ «Держгідрографія» належить Державній службі морського та річкового транспорту України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ

в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року № 2-ПД про припинення його повноважень на посаді начальника ДУ «Держгідрографія» та звільнення його з 14 лютого 2020 року відповідно до пункту 5 частини першої

статті 41 КЗпП України; скасувати наказ в. о. начальника

ДУ «Держгідрографія» Дмитра Падакіна від 04 березня 2020 № 68-к, яким його звільнено 04 березня 2020 року з посади начальника

ДУ «Держгідрографія», у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України; поновити його з 14 лютого 2020 на посаді начальника ДУ «Держгідрографія»; стягнути з

ДУ «Держгідрографія» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу й відшкодувати витрати на правничу допомогу за рахунок Державної служби морського та річкового транспорту України та ДУ «Держгідрографія» у розмірі 51 920,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у складі судді Галась І. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року № 2-ПД про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника

ДУ «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДУ «Держгідрографія»

з 04 березня 2020 року.

Стягнуто з ДУ «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 572 848,32 грн.

Стягнуто з ДУ «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України

на користь ОСОБА_1 правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду участині поновлення на роботі.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державне підприємство не є господарським товариством, тому застосування

пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним.

Положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України, а працівники, які працюють за контрактом, не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцієюі законами України. Позивача звільнено з порушеннями трудового законодавства, невірно застосовано пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а тому наказ в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника ДУ «Держгідрографія» є незаконним. При цьому, оскільки визнано наказ про звільнення позивача з роботи незаконним, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають і вимоги про поновлення останнього на роботі та стягнення середнього заробітку.

Крім того, ураховуючи надані докази, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року

апеляційні скарги Державної служби морського та річкового транспорту України, ДУ «Держгідрографія» задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно тлумачив пункт 5 частину першу статті 41 КЗпП України та частину третю статті 99 ЦК України, оскільки відповідно до статті 99 ЦК України, Положення ДУ «Держгідрографія», як уповноваженим органом управління вказаним державним підприємством, припинені повноваження його виконавчого органу, яким за посадою є начальник установи. Звільнення позивача на підставі наказу відповідає положенням пункту 5 статті 41 КЗпП Українита не потребує зазначення причин такого звільнення та відповідність цих причин умовам укладеного контракту. Підприємство не позбавлено права внести в наказ відповідні доповнення, не змінюючи підстав звільнення.

Суд першої інстанції невірно застосував правовий висновок Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17, провадження 61-26664 св 18, оскільки у справах різні фактичні обставини.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав визнання звільнення незаконним, оскільки Державною службою морського та річкового транспорту України, як уповноваженим органом управління

ДУ «Держгідрографія» було прийнято рішення про припинення повноваження його виконавчого органу, яким за посадою є директор, і таке право прямо передбачено частиною третьою статті 99 ЦК Україниі звільнення відбулося з дотриманням норм КЗпП України, після виходу позивача з лікарняного. Таким чином, оскільки, наказ про звільнення позивача з роботи є законним, тому позовні вимоги про поновлення останнього на роботі, поновлення контракту та стягнення середнього заробітку, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат

Чаюн В. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду

від 27 липня 2020 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 31 серпня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна В. В.,залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме: запропоновано надати документ,

що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 754/2998/20 із Деснянського районного суду м. Києва, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна В. В.,

про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 27 липня

2020 року відмовлено.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №758/15355/15-ц, провадження

№ 61-3808 св 18, оскільки у зазначеній справі спір розглядався щодо законності звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України керівника некомерційної організації, що не має на меті одержання прибутку, та з приводу управління якою не виникають корпоративні відносини. При цьому суд апеляційної інстанції, пославшись на висновок щодо застосування норми права у правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі

№ 711/5711/16-ц, провадження № 61-535 св 18, що не є подібними тим, які досліджені в межах цієї справи, оскільки ДУ «Держгідрографія» згідно положення про неї є державною установою, статусу державного підприємства немає, така мета діяльності як прибуток не передбачена,

не здійснює виплату дивідендів, корпоративні відносини з її управління відсутні.

Вказує, що ДУ «Держгідрографія» має статус установи, яка створена державою з метою виконання міжнародних зобов`язань України, не має такої мети як отримання прибутку та подальшого розподілу дивідендів, тобто за своїм правовим статусом є утворенням, на яке поширюється законодавство, що визначає і регулює діяльність господарського товариства, визначеного частиною другою статті 83 ЦК України або

статтею 63 ГК України, корпоративні відносини з приводу управління нею відсутні, тому ДУ «Держгідрографія» не була і не є державним підприємством, а держава не управляє ним через реалізацію нею корпоративних прав в особі Фонду державного майна України, про те, апеляційний суд в судовому рішенні визначив статус ДУ «Держгідрографія» як державне підприємство, що є помилковим.

Крім того, зазначає, що ця справа має розглядатися саме в цивільній юрисдикції, в межах саме трудових правовідносин, а не відносин корпоративного управління, оскільки у ДУ «Держгідрографія» у її засновниківвідсутні корпоративні права та інтереси отримання прибутку. При цьому, відповідно до частини першої статті 101 ЦК України засновники установи, якими по відношенню до ДУ «Держгідрографія» є держава, не беруть участі в управлінні нею.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшли відзиви ДУ «Держгідрографія» та Державної служби морського та річкового транспорту України на касаційну скаргу, які за змістом є подібними, в яких зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено правовий статус і організаційно-правову форму

ДУ «Держгідрографія» та правомірно застосовано як підставу для звільнення пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України й відповідну судову практику Верховного Суду. При цьому, зазначається, що посада, яку займав ОСОБА_1 - начальника ДУ «Держгідрографія», відноситься до кола посадових осіб відповідно до Положення та Контракту, зазначеній посаді притаманні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, що, зокрема включають керівництво трудовим колективом державної установи, управління та розпорядження державним майном.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 травня 2019 року між Міністерством інфраструктури України в особі Державного секретаря Міністерства інфраструктури України Галащука А. Е. та ОСОБА_1 було укладено Контракт № 31-ІІІ з начальником

ДУ «Держгідрографія», за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника ДУ «Держгідрографія» з 10 травня 2019 року

до 08 травня 2020 року (т. 1, а. с. 12-26).

Відповідно до відомостей трудової книжки, 23 квітня 2018 року

ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника

ДУ «Держгідрографія», Наказ № 25-О від 20 квітня 2018 року Міністерства інфраструктури України (т. 1, а. с. 61-63).

Згідно з Листа Міністерства інфраструктури України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту» № 863 у додатках 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року «Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності» №265, внесено зміни, якими ДУ «Держгідрографія» виключено зі сфери управління Міністерства інфраструктури України (т. 1, а. с. 131).

18 червня 2019 року між Державною службою морського та річкового транспорту України в особі в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Д. А. та начальником

ДУ «Держгідрографія» ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2-ІІ до контракту від 10 травня 2019 року №31-ІІІ з начальником

ДУ «Держгідрографія», що є у державній власності, відповідно до якого контракт від 10 травня 2019 року № 31-ІІІ з начальником

ДУ «Держгідрографія» ОСОБА_1 викладено в новій редакції, згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника

ДУ «Держгідрографія» на строк з 10 травня 2019 року до 08 травня

2024 року (т. 1, а. с. 27-43).

Відповідно до відомостей трудової книжки, 10 травня 2019 року

ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ДУ «Держгідрографія»

(т. 1, а. с. 61-63).

Згідно Наказу начальника ДУ «Держгідрографія» ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року «Про направлення на підвищення кваліфікації» № 07-вд,

з 09 лютого по 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 відряджено для проходження підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти для проходження підвищення кваліфікації (т. 1, а. с. 89).

Наказом в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія» № 2-ПД, відповідно до підпункту 25 пункту 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 №1095, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника ДУ «Держгідрографія», з подальшим звільненням його з 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 10).

Відповідно до пункту 2 Наказу від 14 лютого 2020 року № 2-ПД, наказано

ДУ «Держгідрографія» забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом під особистий підпис, про що проінформувати у тижневий строк Управління персоналом Морської адміністрації з наданням підтверджуючих документів та забезпечити йому належно оформленої трудової книжки і проведення з ним необхідних розрахунків відповідно до вимог законодавства про працю.

04 березня 2020 року в. о. начальника ДУ «Держгідрографія» Дмитро Падакін виніс Наказ «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія» № 68-к, відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року «Про припинення повноважень начальника ДУ «Держгідрографія» № 2-ПД, відповідно до якого наказано звільнити ОСОБА_1 з роботи з посади начальника ДУ «Держгідрографія» 04 березня 2020 року, у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої

статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 11).

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, завіреної належним чином відповідно до вимог

статті 95 ЦПК України, станом на 05 березня 2020 року, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року № 2-ПД (т. 1, а. с. 61-63).

Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДЦ № 804439, виданого 15 лютого 2020 року ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ», вбачається, що ОСОБА_1

з 14 лютого 2020 року по 15 лютого 2020 року перебував у стаціонарі та був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - стаціонарний. Стати до роботи 16 лютого 2020 року (т. 1, а. с. 92).

Згідно Листка непрацездатності (первинний) серії АДШ № 507378, виданого 16 лютого 2020 року Центральною поліклінікою МВС України, вбачається, що ОСОБА_1 з 16 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року був звільнений від роботи, причина непрацездатності - захворювання загальне, режим - амбулаторний. Стати до роботи 04 березня 2020 року (т. 1, а. с. 93).

Наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Сергія Звягінцева від 15 квітня 2020 року «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України

від 14 лютого 2020 року № 2-ПД» № 7-ПД, відповідно до якого наказано внести зміни до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року «Про припинення повноважень начальника ДУ «Держгідрографія» № 2-ПД: в пункті 1 слова та цифри

«14 лютого 2020 року» замінити словами та цифрами «04 березня 2020 року» (т. 1, а. с. 119).

Відповідно до пункту 2 Наказу від 14 квітня 2020 року № 7-ПД, наказано

ДУ «Держгідрографія» провести відповідні розрахунки та внести необхідні записи щодо дати звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 .

Згідно з листа від 06 березня 2020 року в. о. начальника Дмитра Падакіна

ДУ «Держгідрографія» проінформувала Управління персоналом Державної служби морського та річкового транспорту України, що ОСОБА_1 після виходу з лікарняного 04 березня 2020 був ознайомлений з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14 лютого 2020 року «Про припинення повноважень начальника ДУ «Держгідрографія» № 2-ПД, 04 березня 2020 року з ним проведено розрахунок відповідно до вимог законодавства та надіслано поштовим відправленням відповідно до його заяви належно оформлену трудову книжку (т. 1, а. с. 98).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Чаюн В. В., зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна В. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

1 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 такого змісту «5) припинення повноважень посадових осіб». Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачення такої підстави розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

З огляду на вказане під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Верховний Суд звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке

За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб.

З огляду на те, що позивач оскаржує його звільнення з посади директора за пунктом за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670 цс 19).

Доводи касаційної скарги про те, що положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється лише на керівника комерційної організації, метою якої є отримання прибутку, а не на державні установи, є помилковим.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню

в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження

у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині

з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно

від доводів касаційної скарги.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої та апеляційної інстанцій не встановили природи правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення зазначених вимог підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання частини першої статті 256 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець