Ухвала

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 336/7012/19

провадження № 61-1360ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів:

Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про розірвання договору про надання фінансового лізингу, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс», твоариство) про розірвання договору про надання фінансового лізингу, стягнення коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 07 березня 2015 року між ним та ТОВ «Автокредит Плюс» укладений договір про надання фінансового лізингу

№ ZP00A!0000648649, що був розміщений на офіційному веб-сайті лізингодавця www.planetavto.com.ua. За умовами договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передав лізингоодержувачу у платне володіння та користування предмет лізингу - автомобіль Chevrolet Aveo, 2006 року випуску, тип ТЗ: седан/лифтбек, номер кузова (шасі): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 96 000,00 грн, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних із виконанням договору, відповідно до його умов, строк лізингу складає 60 місяців з моменту підписання додатку 2 до договору (графік лізингових платежів). На його ім`я у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк» був відкритий транзитний рахунок № НОМЕР_3 для подальшого зарахування на рахунок товариства платежів. Він сумлінно сплачував усі внески згідно з графіком лізингових платежів.

22 квітня 2016 року під час перевірки предмету лізингу був складений акт огляду автомобіля, яким встановлено пошкодження пристрою GPS та у зв`язку з відсутністю працівника, який здійснює ремонтні роботи транспортний засіб залишено на відповідному майданчику.

26 квітня 2016 року він здійснив черговий платіж та до 30 листопада 2016 року продовжував сплачувати платежі, загальна сума сплачених платежів склала

76 130,00 грн. 30 листопада 2016 року він отримав SMS-повідомлення про продаж предмета лізингу. 13 березня 2017 року відповідач повідомив його про те, що вилучення авто відбулось у результаті порушення ним графіку погашень лізингових платежів і допущення виникнення події дефолту. Вважав, що відповідач провів незаконне вилучення автомобіля без письмового повідомлення про настання події дефолту та без складання двостороннього акта прийому-передачі транспортного засобу, що позбавило його права володіти та користуватись автомобілем, тобто, допустило істотне порушення умов договору.

Посилаючись на наведене, позивач на підставі статей 651, 1212 ЦК України просив розірвати договір про надання фінансового лізингу від 07 березня

2015 року № ZP00A!0000648649, укладений між ним та ТОВ «Авктокредит Плюс», та стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 76 130,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано укладений між ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_1 публічний договір про надання фінансового лізингу

від 07 березня 2015 року № ZP00A!0000648649. Стягнуто з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 76 130,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Автокредит Плюс» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду

від 08 грудня 2020 року та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для заявника.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 76 130,00 грн, яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявника

Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є неспроможними. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, у чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обгрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів наявності виключних підстав, які відповідно до положень ЦПК України є підставою для касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення

від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду

від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про розірвання договору про надання фінансового лізингу, стягнення коштів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак