Судове рішення #9185990

Справа №1-103/10

   

   

   В И Р О К

      І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 січня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Дехтяренка Я.Г., Саєнка Д.С., прокурора Свєчнікової-Гамілякової В.Г., потерпілої ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця      м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого,  зареєстрованого  та  проживаючого  в  кв.АДРЕСА_1, раніше засудженого

01.11.2005 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст.ст. 75, 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 1 рік,

02.02.2007 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.ст. 71, 186 ч. 2 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого, на підставі постанови Піщанського райсуду Вінницької області від 4 березня 2009 р., з місць позбавлення волі 12.03.2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 10 днів,

 

за ст. 186 ч. 2 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 10.08.2009 року, приблизно в 17 годин 50 хвилин, знаходячись по вул. Г.Космоса, 4 в м. Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_1, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_2 10.08.2009 року, приблизно в 17 годин 50 хвилин, проходячи біля будинку №4 по вул. Г.Космосу в м. Києві, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_1, яка йшла назустріч.

Порівнявшись з ОСОБА_1, ОСОБА_2 побачив на шиї потерпілої золотий ланцюжок, який вирішив відкрито викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підбіг ззаду до ОСОБА_3 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, обома руками схватив її за шию.

Після цього, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, він відкрито викрав у ОСОБА_1 чуже майно, зірвавши з її шиї золотий ланцюжок, вартістю 2 500 грн., з золотим кулоном ( ладанкою ) - 250 грн. та золотий кулон у вигляді літери ?" - 200 грн., а всього майна на загальну суму 2 950 грн., заподіявши при цьому потерпілій фізичний біль.

З відкрито викраденим у ОСОБА_1 чужим майном ОСОБА_2 з місця скоєння діяння втік, розпорядившись ним на власний розсуд. У подальшому,     ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_2, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, повторно, відкрито викрав  чуже  майно,  яке  належить  ОСОБА_1, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 186     ч. 2 КК   України.

У судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав частково і пояснив, що дійсно 10 серпня 2009 р., приблизно о    17 годині 50 хвилин, біля будинку №4, що по вул. Г. Космосу в м. Києві, він зірвав з шиї ОСОБА_1 ланцюжок і втік.

Вартість викраденого не оспорює, як і його кількість.

Частину обвинувачення, згідно якого він хватав потерпілу за шию, застосував насильство, яке не є небезпечним   для життя чи здоров’я  ОСОБА_1, не визнав, зазначивши, що потерпіла, в цій частині, його обмовила.  

Не дивлячись на те, що підсудний визнав свою вину частково, вона, на думку суду, повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 10.08.2009 року після         17 години вона поверталась додому. Назустріч йшли молоді люди, серед яких був підсудний.

Коли вона пройшла повз них, то підсудний підбіг до неї ззаду, наскочив та вдарив руками по шиї, від чого вона відчула негострий біль.

Після цього, ОСОБА_2  вирвав ланцюжок з ладанкою та кулоном, зазначеною в обвинувальному висновку вартістю на загальну суму 2 950 грн., після чого втік.

Міру покарання підсудному просить призначити на розсуд суду.

Звернулась із заявою, окрім цього, про отримання нею вартості кулона в розмірі 200 грн.

Свідок ОСОБА_4 суду підтвердив? що 12 серпня 2009 р. він, у присутності понятих, вилучив у ОСОБА_5 дві заставні квитанції з ломбарду «Скарбниця» про здачу золотих виробів, переданих тому ОСОБА_2

ОСОБА_5, допитаний у ході досудового слідства, пояснення якого проголошені судом у силу поважності причин неявки в судове засідання, підтвердив факт передачі йому ОСОБА_2 10 серпня 2009 р. золотих ланцюга та ладанку, які , на його прохання, він  здав до ломбарду «Скарбниця», що по вул. Симиренка, 5              м. Києва .

Наступного дня їх затримали працівники міліції і вилучили в нього квитанції з ломбарду.

Свідок ОСОБА_6, пояснення якого проголошені судом з тих же причин, підтвердив факт затримання 11 серпня 2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за підозрою скоєння першим, напередодні,  грабежу ОСОБА_1

У паспорті ОСОБА_5 виявили дві заставні квитанції на золоті вироби до ломбарду «Скарбниця», після чого зазначені особи були доставлені до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві для їх вилучення в установленому порядку.

Окрім цього, вина підсудного підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так, час, місце та механізм скоєння зазначеного діяння підтверджується протоколами усної заяви про злочин ( а.с. 6 ), огляду місця події ( а.с. 7-8 ), фототаблицею і план-схемою до нього ( а.с. 9-10 ), огляду та вилучення ( а.с. 17 ),  відтворення обстановки та осбтавин події ( а.с. 61-63 ), фототаблицями до нього ( а.с. 64-65 ), виїмки ( а.с. 75 ), огляду предметів ( а.с. 76 ), фототаблицями до нього ( а.с. 77 ), договорами ( а.с. 18-19 ),згідно яких ОСОБА_2, з астосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, повторно, відкрито  викрав  чуже  майно, яке  належить  ОСОБА_1, тобто совїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України.

Названі докази по справі, пояснення підсудного, потерпілої, свідків та інші докази по справі на підтвердження встановлених судом обставин скоєного, за винятком тверджень ОСОБА_2 про те, що він не хватав потерпілу за шию, не застосував насильство, яке не є небезпечним   для життя чи здоров’я  ОСОБА_1, потерпіла, в цій частині , його обмовила, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і повністю підтверджуються  іншими доказами по справі.

Що ж до пояснень підсудного ОСОБА_2 про те, що він не хватав потерпілу за шию, не застосував насильство, яке не є небезпечним   для життя чи здоров’я  ОСОБА_1, потерпіла, в цій частині , його обмовила ,  то с уд відносить їх до числа таких, що не відповідають дійсності, які повністю спростовуються достовірними доказами по справі і, зокрема, поясненнями потерпілої.

Твердження підсудного, які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, не спростовують винність підсудного ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України   і викликані, на думку суду, лише бажанням підсудного уникнути кримінальної відповідальності, або, на крайній випадок, пом’якшити участь за скоєне.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про обґрунтованість пред’явленого підсудному обвинувачення в частині діяння, встановленого судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2   за ст. 186 ч. 2 КК України , оскільки він , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, повторно, відкрито  викрав  чуже  майно, яке  належить  ОСОБА_1

Однак, з пред’явленого  підсудному , на думку суду, необхідно виключити його обвинувачення  в заподіянні потерпілій матеріальної шкоди в зазначеному розмірі, як надлишкової, що не утворює складу злочину і не є кваліфікуючою ознакою ст. 186 ч. 2 КК України.

    При обранні міри покарання підсудному судом враховується характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особистість, характеристика ОСОБА_2, стан здоров’я як підсудного, так і членів його сім ' ї.

            Обставин,  що  пом’якшують  або  обтяжують  покарання  підсудного     ОСОБА_2, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити за ст. 186 ч. 2 КК України позбавлення волі, строком 5 років.

До призначеного за новим вироком, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, суд вважає за необхідне частково приєднати підсудному  невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2007 року – позбавлення волі, строком в 6 місяців.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Речові докази по справі - золотий ланцюг, золоту ладанку, на думку суду, необхідно передати за належністю власнику – ОСОБА_1, а залогові квитанції №АП 606757 та №АП 606758, видані на ім’я ОСОБА_5 – залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 323 – 324 КПК України, суд  

                    З А С У Д И В :

 

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком 5 ( п’ять ) років.

Остаточну міру покарання ОСОБА_2, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2007 року, строком в  6 місяців, призначити у виді позбавлення волі строком 5 ( п’ять ) років  6  ( шість )  місяців.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити попередню –  тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП в м. Києві та Київській області.

Строк покарання рахувати з 14.08.2009 року і в строк його відбуттня зарахувати час перебування підсудного в Святошинському РУ ГУ МВС України в м. Києві           13 серпня 2009 р.

Речові докази по справі – золотий ланцюг, золоту ладанку, згідно постанови Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.08.2009 року,  передати  за  належністю  власнику, а  залогові  квитанції №АП 606757 та №АП 606758, видані на ім’я ОСОБА_5, згідно постанови Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.08.2009 року – залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

        Головуючий                           Сержанюк А.С.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація