Справа № 308/13542/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року                                                                м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С., розглянувши заяву комунального підприємства «виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за наданні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,-

встановив:

17.12.2020 року до суду надійшла заява КП «Водоканал м.Ужгорода» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.

Згідно з ч. 1 ст.160ЦПКУкраїни судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Однак, в матеріалах справи відсутній договір між ОСОБА_1 та заявником про надання житлово-комунальних послуг, а тому не можна зробити висновок про те, що у випадку наявності в нього заборгованості, заявник має право стягувати заборгованість, що свідчить про наявність спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Дослідивши заяву з наданими доказами, судом встановлено, що серед поданих заявником документів разом з заявою про видачу судового наказу відсутня засвідчена належним чином копія договору про надання житлово-комунальних послуг, та будь-які інші посилання та докази на наявність такого договору, на підставі якого можливо встановити наявність заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги та вирішити питання щодо її стягнення на користь заявника.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Отже, в даному випадку, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 163, 165 ЦПК України,-

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою комунального підприємства «виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за наданні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                К.С.Дегтяренко