ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/10784/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання

від відповідача - 1: згідно протоколу судового засідання

від відповідача - 2: згідно протоколу судового засідання

від третьої особи 2: згідно протоколу судового засідання

від третьої особи 3: згідно протоколу судового засідання

від третьої особи 4: згідно протоколу судового засідання

від третьої особи 5: згідно протоколу судового засідання

від ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхілс Веста»: згідно протоколу судового засідання

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16 (суддя Чебикіна С.О., м. Київ, повний текст рішення складено 02.12.2019)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О., м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014», м. Київ

треті особи:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

2. Національний Банк України, м. Київ

3. Товариство з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», Львівська обл., м. Стрий

4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, м. Київ

5.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. (далі - позивач/Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (далі -відповідач-1/ТОВ «ФК Аурум Фінанс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014» (далі -відповідач -2/ТОВ «Гурман 2014»), за участю у справі третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-1/ФГВФО), Національного Банку Україну (третя особа -2/НБУ), Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (третя особа -3/ТзДОВ «Меблевий комбінат «Стрий»), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (далі - третя особа-4/ приватний нотаріус) Чуловський В.А.), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна (далі - третя особа-5/приватний нотаріус Смолянінова О.Я.) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Аурум Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 №158, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УПБ» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «УПБ», визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

В подальшому, під час тимчасової адміністрації позивача, шляхом перевірки правочинів, вчинених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку було виявлено правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» щодо відступлення права вимоги, а саме, договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332, який на думку позивача є нікчемним на підставі ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, за вказаним правочином, на думку позивача, банк безоплатно здійснив відчуження майна (оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді як постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ обмеженням щодо обов`язку ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також банк уклавши договір застави майнових прав здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною нижчою від звичайної, за наслідком чого банк отримав збитки.

За таких обставин, позивач керуючись ст. 216 Цивільного кодексу України, просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме зобов`язати відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 27.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, за зобов`язаннями боржника, а саме: договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); іпотечний договір від 14.04.2006, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір поруки №130-3 від 26.09.2011(з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього).

Крім того, позивач просив суд внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни про суб`єктів в записі про іпотеку №402883 та зміни про суб`єктів в записі про обтяження №402794.

Також просив внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяжувача в записі зареєстрованого за №14475509.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/10784/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим у реєстрі за №6332, укладеним між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс». Зобов`язано ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повернути ПАТ «Український професійний банк» оригінали документів отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: - договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - іпотечний договір від 14.04.2006 посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір поруки №130-3 від 26.09.2011 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього). Зобов`язано ТОВ «Гурман 2014» повернути ПАТ «Український професійний банк» право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим у реєстрі за №6332, укладеним між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс». Зобов`язано ТОВ «Гурман 2014» повернути ПАТ «Український професійний банк» оригінали документів отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: - договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - іпотечний договір від 14.04.2006, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір поруки №130-3 від 26.09.2011 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього). Стягнуто з ТОВ «ФК Аурум Фінанс» на користь ПАТ «Український професійний банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Гурман 2014» на користь ПАТ «Український професійний банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст.215, 216, 236, 512, 513 Цивільного кодексу України, п.16 ч.1 ст.2, ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.6 ст.67, ст.73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.12.3. Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні",ст.ст. 33, 34, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що договір відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Інші доводи позивача, як підставу для визнання договору відступлення нікчемним місцевим господарським судом було відхилено. Тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нікчемність спірного договору в тому числі і на підставі п. 7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Разом з тим, суди обох інстанцій дійшли висновку про передчасність позовних вимог ПАТ «УПБ» про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін про суб`єктів в записі про іпотеку №402883 та змін про суб`єктів в записі про обтяження №402794, внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяжувача в записі зареєстрованого за №14475509, оскільки права позивача на момент подачі позову в даній частині порушені не були.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України сковуючи зазначені судові акти та направляючи справу №910/10784/16 на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що:

- судами попередніх інстанцій зазначено, що в матеріалах справи наявні два висновки суб`єктів оціночної діяльності щодо вартості відчужених майнових прав, а саме: наданий ТОВ «ФК Аурум Фінанс» висновок про вартість з оцінки майна, підготовлений 15.05.2015 Приватним підприємством «Манускрипт», згідно якого ринкова вартість об`єкту, без врахування ПДВ становить 4 125 793,43 грн., та наданий Банком висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.R.S.Т.Е» про вартість майна (що виступило забезпеченням виконання зобов`язань позичальника), згідно якого станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 153 803 654,00 грн. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що висновок Приватного підприємства «Манускрипт» є неналежним доказом у справі, врахувавши лише висновок ТОВ «Е.R.S.Т.Е». Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки поданому відповідачем-2 звіту про незалежну оцінку вартості права вимоги за договорами, що укладені ПАТ «УПБ» та ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий», здійсненого СПД-ФО Стеценко В.А. Тобто всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України та роз`ясненням, викладеним у п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012, згідно яких спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, долучивши до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження подані відповідачем-2 нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, без з`ясування обставин їх своєчасного неподання до місцевого господарського суду, постанова суду апеляційної інстанції не містить жодних висновків стосовно даних доказів, тобто матеріали даної судової справи містять документи, що не були оцінені судами у відповідності до вимог процесуального законодавства;

- зазначивши про необхідність врахування висновку щодо вартості відчужених майнових прав, наданого суду позивачем та підготовленого ТОВ «Е.R.S.Т.Е», суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на те, що станом на 15.05.2015 усі документи, необхідні для підготовки даного висновку знаходились у позивача, а тому не могли бути надані відповідачем-1 суб`єкту оціночної діяльності, всупереч вимогам ст.ст.33,34,43 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовують належність та допустимість врахованого ними висновку суб`єкта оціночної діяльності від 29.07.2016, тобто складеного на дату, коли за висновками судів банк вже теж не володів необхідними оригіналами документів для замовлення та, як результат, здійснення такої оцінки. А висновок судів про можливість надання позивачем оцінювачу матеріалів кредитних справ, інших релевантних даних та даних з відкритих джерел інформації оцінюється судом касаційної інстанції критично, оскільки зазначені твердження не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи документах та фактично суперечать висновкам здійсненим за результатами оцінки інших аналогічних за змістом доказів у даній справі;

- тоді як в абзаці 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз`яснено, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи;

- матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення вищевказаних процесуальних дій судами попередніх інстанцій, як і не містять інформації про використання закріпленого у ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" права на звернення до суб`єкта оціночної діяльності для здійснення рецензування звіту про оцінку майна, з висновками якого не погоджувались відповідачі у справі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що договір відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015 року є нікчемним відповідно до п.п. 2, 3 ,7 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і, відповідно, прийшов до висновку про те, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачами.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до висновку судового експерта № SE/02/1901-03 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.02.2019 року, в якому вказано, що станом на 27.05.2015 року вартість прав вимоги, які виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 року та договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 42 від 04.06.2009 року та які відступлені ПАТ «Український професійний банк» за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015 року відповідають рівню звичайних цін, що склалися на даний товар, позивачем не доведено суду, що ціна відступленого права вимоги що була визначена та погоджена сторонами в договорі є на 20% чи більше заниженою порівняно з його ринковою (звичайною) вартістю у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Український професійний банк» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга ПАТ «Український професійний банк» обґрунтована тим, що прийняте рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, винесене з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 35,236 Господарського процесуального кодексу України та порушенням норм матеріального права,зокрема, ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 2, 52, 75, 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 175 Господарського кодексу України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ПАТ «Український професійний банк» зводяться до того, що місцевим господарським судом:

- проігноровано доводи позивача щодо нікчемності договору, укладеного з ТОВ «ФК Аурум Фінанс», оскільки, на його думку, наслідком укладення спірного правочину стало зниження обсягу високоліквідних коштів, що унеможливило виконання зобов`язань банку перед його кредиторами;

- залишено поза увагою доводи позивача щодо нікчемності спірного договору, укладеного з відповідачем -1 з підстави, визначеної у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за змістом якої правочин є нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від №73 від 27.05.2015 з перерахування коштів у сумі 4 600 000,00 грн, відтак реально кошти до Банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність;

- залишено поза увагою той факт, що уклавши з відповідачем -1 договір відступлення прав вимоги Банк здійснив відчуження власних коштів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами в частині суми відступлення - такий правочин є нікчемним;

- неправомірно відхилено доводи позивача щодо нікчемності спірного договору, укладеного з відповідачем -1 з підстави, визначеної у п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки, за твердженнями позивача, укладення спірного правочину виключно з метою надання відповідачу - 1 можливості позачергово задовольнити свої грошові вимоги, що зумовило зміну черговості задоволення вимог кредиторів та зобов`язаннями, які виникли до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку;

- не було враховано встановлені обставини у справі №914/3494/14 Господарського суду Львівської області;

- залишено поза увагою, що ТОВ «ФК Аурум Фінанс» в розумінні положень ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є саме кредитором банку, зокрема, за Договором №315-УОК на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання від 18.05.2015 та Депозитним договором №245 строкового вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015;

- висновок експерта № SE/02/1901-03 від 07.02.2019 є необґрунтованим, оскільки не містить жодних обґрунтувань, які дають можливість стверджувати, чому саме ринкова вартість майнових прав складає 4 600 000,00 грн, в чому полягає необґрунтованість висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.R.S.Т.Е» (яка була проведена на замовлення позивача) щодо ринкової вартості відступлення на користь відповідача - 1 прав майнової вимоги, яка станом на 27.05.2015 становила 63 367 429,00 грн, однак зазначене місцевим господарським судом було залишено поза увагою;

- не з`ясував, що Банк уклавши спірний правочин, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, що є значною від звичайної (більш, ніж на 20%).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

20.02.2020 від відповідача - 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу , у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16 - без змін.

Відповідач - 2 у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача - 1 та третіх осіб 1,2,3,4,5 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач - 1 та треті особи 1,2,3,4,5 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач - 1 та треті особи 1,2,3,4,5 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем - 1 та третіми особами 1,2,3,4,5 відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 апеляційну скаргу ПАТ «Український професійний суд» у справі №910/10784/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 910/10784/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/10784/16 залишено без руху.

04.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги відповідно ухвали від 20.01.2020, до якої зокрема додано оригінал платіжного доручення № 807284 (#2199565701) від 28.01.2020 про сплату судового збору у розмірі 8 268,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №910/10784/16 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/10784/16 призначено на 03.03.2020.

У судовому засіданні 07.10.2020 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони правонаступником залишено без задоволення. Залучено ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до участі у справі № 910/10784/16 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розгляд справи №910/10784/16 неодноразово відкладався, склад колегії суддів змінювався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5291/20 від 15.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/10784/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.12.2020 для розгляду справи №910/10784/16 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Мальченко А.О., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 апеляційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Мальченко А.О., Коробенко Г.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.01.2021.

Явка учасників справи

У судове засідання 19.01.2021 з`явилися представники позивача, відповідача-2, третьої особи -1, третьої особи на стороні позивача.

Відповідач -1 та треті особи 2, 3, 4, 5 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача -1 та третіх осіб 2, 3, 4, 5 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач -1 та треті особи 2, 3, 4, 5 були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача - 1 та третіх осіб 2, 3, 4, 5 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача -1 та третіх осіб 2, 3, 4, 5.

Розгляд судом апеляційної інстанції клопотань учасників справи

У судовому засіданні представником ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхілс Веста» було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, для можливості надання звіту Аудиторської фірми у вигляді ТОВ «Інтер Аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ «Український професійний банк» з додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Розглянувши у судовому засіданні 19.01.2021 клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхілс Веста» про відкладення розгляду справи, , суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав із підстав, викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/20 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача -2 проти поданої апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на неї. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/20 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи -1 (ФГВФО) у судовому засіданні підтримував подану ПАТ «Український професійний банк» апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/20 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Представник третьої особи на стороні позивача (ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») у судовому засіданні підтримував подану ПАТ «Український професійний банк» апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/20 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Постановою Правління НБУ від 30.01.2015 №73/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Український професійний банк" та призначення куратора" зокрема запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ "УПБ" до повного виконання зобов`язань перед НБУ за кредитним договором.

Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ встановлено обмеження у діяльності ПАТ "УПБ" як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема: банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку; банку заборонено використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

Як убачається із матеріалів справи, 27.05.2015 року між ПАТ «Український професійний банк» (надалі - первісний кредитор) та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» (надалі - новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір/спірний правочин), згідно п.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Меблевий комбінат «Стрий» (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за:

- договором про відкриття кредитної лінії №130 від 04.04.2006 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (Кредитний договір 1), які були укладені між ВАТ «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий», правонаступником якого є ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий»;

- іпотечним договором від 04.04.2006, посвідченим державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за реєстровим номером 1-1897 (Іпотечний договір), предметом якого є іпотека належного боржнику нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 3, згідно переліку, вказаному в п.6 іпотечного договору з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», та Відкритим акціонерним товариством «Меблевий комбінат «Стрий», правонаступником якого є ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий»;

- договором застави майна №130-1 від 25.04.2006 (договір застави 1), згідно з яким в заставу передані основні засоби, перелік яких викладено в договорі застави 1, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий», правонаступником якого є ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий»;

- договором поруки №130-3 від 26.09.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (договір поруки), які були укладені між ПАТ «Український Професійний Банк», ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий» та ТОВ «ТД «Українські меблі»;

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (кредитний договір 2), які були укладені між ВАТ «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий», правонаступником якого є ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий»;

- договором застави майна №42-1 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (договір застави 2), згідно з яким в заставу передано майно. Вказане в договорі застави 2, які були укладені між ВАТ «Український Професійний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк», та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий», правонаступником якого є ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий».

Відповідно до п. 2 Договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором1, кредитним договором 2, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права заставодержателя по договору застави1, договору застави2 та договору поруки, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Заборгованість за кредитним договором1 становить 2 280 086,28 дол. США та 1 800 396,40 Євро. Заборгованість за кредитним договором2 становить 1 668 698,24 грн ( п.3. Договору).

У п.5. Договору визначено, що за відступлення права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 4 600 000 грн, без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора.

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п.6. Договору).

Як вбачається з акта приймання-передачі від 27.05.2015 року, який міститься в матеріалах справи, на підставі п.6 договору про відступлення прав вимоги, позивач передав, а відповідач-1 прийняв наступні документи:

- договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2016 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- іпотечний договір від 14.04.2006 посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за реєстровим номером 1-1897 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- договір поруки №130-3 від 26.09.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього.

В подальшому ТОВ «ФК Аурум Фінанс» відступило своє право вимоги до ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий» ТОВ «Гурман 2014» згідно договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015 та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 20.07.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ». Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 №562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ» та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28.08.2015 № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку".

Вказаним рішенням ФГВФО припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" з 28.08.2015 і розпочато процедуру ліквідації банку з 31.08.2015 до 30.08.2016. Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" було призначено Пантіну Л. О.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Л.О. Пантіної №26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до протоколу №3 від 30.06.2015 року засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу №26/ТА від 29.05.2015, комісією було виявлено порушення норм законодавства, зокрема, при укладенні договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332 та вирішено, що вищевказаний договір є нікчемним згідно з п.п.2,3,7 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

21.07.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Л.О. Пантіною було складено повідомлення про нікчемність правочину, адресоване ТОВ "ФК Аурум Фінанс", відповідно до якого останнє повідомляється про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332 (т. 1, а.с. 39).

У зазначеному повідомленні про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів з дня отримання повідомлення, всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015 року).

У повідомленні про нікчемність Банк як на підстави нікчемності посилався на пункти 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору купівлі-продажу, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Положеннями ч. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отже, у розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Твердження позивача стосовно безоплатності відчуження майна за спірним договором (п. 1 ч. 3 ст. Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а отже і безоплатності самого правочину через те, що банк провів розрахунок за договором не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був віднесений до категорії проблемних банків 30.04.2015, тобто майже за місяць до укладення Договору від 27.05.2015 банк уже був проблемним, а 28.05.2015 постановою Правління Нацбанку України віднесено ПАТ «Український промисловий банк» до категорії неплатоспроможних, тобто після укладення спірного договору.

Отже укладення цього договору вже не могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору купівлі-продажу та визнанням ПАТ «Український професійний банк» неплатоспроможним, тобто не доведено наявність підстав, вказаних у п.2 ч.3 ст.38 Закону.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК Аурум Фінанс» було оформлено платіжне доручення №73 від 27.05.2015 з перерахування коштів із свого поточного рахунку (відкритого в ПАТ "УПБ") на рахунок позивача на суму 4 600 000,00 грн, а отже зазначений договір не передбачав безоплатної передачі права вимоги і Банк, передавши у власність відповідача-1 нерухоме майно, отримав за нього плату.

Згідно із п.5 постанови №293/БТ від 30.04.2015, яким ПАТ "УПБ" заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Так, відповідно п.1. Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ №320 від 16.08.2006 року, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

Згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Тобто, такий рахунок може відкрити лише банківська установа. Кошти на такий рахунок може вносити лише банківська установа. Юридична або фізична особа не можуть напряму зараховувати кошти на кореспондентський рахунок.

Отже, кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку відповідачем-1 і проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Таким чином, для здійснення міжбанківських розрахунків ПАТ "УПБ" обов`язково необхідна наявність кореспондентського рахунку. Оскільки, вищезазначеною постановою позивачу заборонено здійснювати розрахунки через прямі кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках, то п.6 постанови №293/БТ позивача було зобов`язано здійснювати розрахунки через один консолідований кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ.

Інструкція НБУ №320 від 16.08.2006 року дає визначення консолідованому кореспондентському рахунку, а саме, консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у НБУ для роботи у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування. Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в системі електронних платежів (СЕП) (далі - модель) - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, банку та його філій, згідно з якими виконується міжбанківський переказ через консолідований кореспондентський рахунок.

Таким чином, на переконання колегії суддів, постановою №293/БТ від 30.04.2015 було заборонено позивачу здійснювати міжбанківські перекази через прямі кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках та зобов`язано здійснювати міжбанківські розрахунки через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що така заборона розповсюджувалась лише на позивача та лише щодо міжбанківських переказів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість твердження позивача про те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "Український професійний банк» не мало можливості виконати платіжне доручення із перерахування коштів, тому реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.

Щодо тверджень позивача про наявність ознак нікчемності правочину згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VІ від 23.02.2012, оскільки банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, кореспондентський рахунок може використовувались лише для міжбанківських переказів. У даній справі, відбувся внутрішньобанківський переказ, що виключає використання кореспондентського рахунку.

Посилання позивача на п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004 року є недоречним.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що даний пункт передбачає алгоритм дій банку через відсутність коштів на кореспондентському рахунку. Так, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов`язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23);

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Однак, матеріали справи не містять доказів щодо виконання ПАТ "УПБ" даної норми матеріального права, жодних повідомлень не направлено, жодних доказів про здійснення таких дій позивачем до позовної заяви не надано. Зазначене, також підтверджує, що для даного переказу не було необхідності використовувати кореспондентський рахунок.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, здійснення або нездійснення таких розрахунків проблемним банком за тим чи іншим договором (в даному випадку договору відступлення права вимоги) не може мати наслідком недійсність (нікчемність) такого договору, адже стосується не стадії укладення такого договору, коли сторони погоджують його умови та положення, а фактично стадії виконання сторонами цього договору і правомірність якої (стадії виконання) ніяким чином не може бути підставою для визнання такого договору недійсним (нікчемним). Питання належного чи неналежного виконання сторонами договірних зобов`язань не входить до предмету доказування у даній справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15 зазначено, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним за п .1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Крім того, Банк у повідомленні про нікчемність, направленому ТОВ «ФК Фінанс Аурум», вказував на нікчемність Договору відступлення права вимоги від 27.05.2015 лише на підставі п. п. 3, 7, ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не пункту 1 цього Закону (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №911/3880/15).

Проведення банком операції з перерахування коштів з поточного рахунку в ПА Т "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування є непереконливими.

Так, постанова Правління Нацбанку України №293/БТ від 30.04.2015 містить гриф «Банківська таємниця», а Законом України «Про банки і банківську діяльність» та постановою НБУ №267 від 14.07.2006, якою затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, визначений термін «Банківська таємниця» і порядок доступу до неї.

Стаття 56 ЗУ «Про Національний банк України», яка передбачала, зокрема, що нормативно-правові акти Національного банку України, які містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних і фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому НБУ, в силу приписів ч.2 ст.5 ЦК України ця норма банківського законодавства не має зворотної дії до відносин з укладення Договору від 27.05.2015.

Натомість, нормами ст.56 ЗУ «Про Національний банк України» (в редакції, чинній станом на 30.04.2015) було передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку України вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань Офіційному віснику України, газетах Урядовий кур`єр, Голос України або перше розміщення на сторінці Офіційного Інтернет-представництва Нацбанку України.

Згідно із ст.73 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17.08.2012 №346 визначено, що рішення правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема, строк, протягом якого проблемний банк зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Нормами ч.6 ст.67 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та п. 5.1 глави 5 розділу 1 Положення №346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора. Отже постановою правління Нацбанку України №293/БТ від 30.04.2015 встановлено обмеження у діяльності ПАТ «УПБ» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Постанова НБУ № 293/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності відповідача-1 про встановлені для банку обмеження позивач не надав. Водночас матеріали справи не містять таких доказів.

При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність договору відступлення права вимоги.

Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 і зазначає, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Постанова НБУ № 293/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності відповідача-1 про встановлені для банку обмеження позивач не надав. Водночас матеріали справи не містять таких доказів.

При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність договору відступлення права вимоги.

Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.

З урахуванням вище наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність у цьому випадку безоплатності вчиненого сторонами спірного договору відступлення права вимоги.

Стосовно тверджень скаржника про те, що банк уклавши правочин (у тому числі договір відступлення права), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку та банк уклав правочин з пов`язаною особою банку, з посиланням на п.п. 2,7 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд апеляційної інстанції зазначає.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 27.05.2015 між ПАТ «Український професійний банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір/спірний правочин), а 02.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», як первісним кредитором, та ТОВ «Гурман 2014», як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор у повному обсязі набуває право вимоги до ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий» за вище означеними кредитними договорами, договорами застави майна, договором поруки та іпотечним договором.

Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що відповідач - 1 є пов`язаною особою з банком (ПАТ «УБП») не підтверджуються належними доказами, а ґрунтуються лише на витязі з переліку пов`язаних з банком осіб станом на 01.05.2015, що є додатком до постанови правління НБУ №315 від 12.05.2015.

Відповідно до Положення про визначення із банком пов`язаних осіб, що затверджено Постановою НБУ від 12.05.2015 №315, банк не пізніше наступного робочого дня після визначення особи пов`язаною з банком і внесення інформації до переліку пов`язаних із банком осіб у письмовій формі повідомляє про це таку особу. Банк зобов`язаний щомісячно надавати Національному банку актуалізований перелік пов`язаних із банком осіб за формою та у строки, визначені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації статистичної звітності, що подається до Національного банку. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов`язаними з банком засобами електронного зв`язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі. Особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов`язаною з банком особи не доведе протилежного.

З урахуванням наведено, суд апеляційної інстанції зазначає, що пов`язаною з банком особа стає тільки після отримання банком відповідного рішення Комісії НБУ.

Проте, таке рішення комісії НБУ, що визначає пов`язаність з відповідачем -1 в матеріалах справи відсутнє.

Як убачається із витягу про пов`язаних осіб, який є додатком до постанови НБУ №315 та наданий ПАТ «УПБ», зроблений станом на 01.05.2015, однак сама Постанова НБУ, що передбачає даний додаток, прийнята пізніше - 12.05.2015.

Тобто позивач, подав до суду документи, що не відповідають дійсним обставинам справи та не може бути належним доказом у даній справі.

Поряд з цим, відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" пов`язаними з банком особами є: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Пункт 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції яка діяла на час укладення Договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015) регламентує, що правочин є нікчемним у разі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування), майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року призначено судову-економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Тарасовій Олені Борисівні та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертів.

Відповідно до висновку судового експерта № SE/02/1901-03 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.02.2019 року, ринкова вартість прав вимоги, відступлених ПАТ "Український професійний банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" до ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий", за наступними договорами:

- договором відкриття кредитної лінії № 130 від 04.04.2006 з усіма додатковими родами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий";

- іпотечним договором від 14.04.2006, посвідченим державним нотаріусом Стрийської держаної нотаріальної комкори Костур У .Т. за реєстровим номером 1 - 1897 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- договором застави майна № 130-1 від 25.04.2006 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- договором поруки № 130-3 від 26.09.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змінило нього, які були укладені між ПАТ "Український професійний банк" та ТздВ "Меблевий комбінат "Стрий" і ТОВ "Торговий дім "Українські меблі"

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 42 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- договором застави майна № 42-1 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені, між ВАТ "Український професійний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український професійний банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонасутпником якого є ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий" станом на 27.05.2015р. документально підтверджується та становить 4 600 000,00 грн.

Станом на 27.05.2015 вартість прав вимоги, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 (з урахуванням усіх додаткових угод та/або договорів про внесення змін до нього та договорів забезпечення) та договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 42 від 04.06.2009 (з урахуванням усіх додаткових угод та/або договорів про внесення змін до нього та договорів забезпечення), та які відступлені ПАТ "Український професійний банк" за договором відступлення прав вимоги відповідають рівню звичайних цін, що склалися на даний товар.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши зазнаний вище висновок судової експертизи, складений судовим експертом Кобич Т.М., який є кандидатом економічних, суд апеляційної інстанції знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

В той же, час місцевим господарським судом було вірно зазначено, що позивачем не доведено того, що ціна відступленого права вимоги що була визначена та погоджена сторонами в договорі є на 20% чи більше заниженою порівнено з його ринковою (звичайною) вартістю у відповідності до п.3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відповідно висновоу судового експерта № SE/02/1901-03 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.02.2019 року, в якому вказано, що станом на 27.05.2015 року вартість прав вимоги, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 року та договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 42 від 04.06.2009 року та які відступлені Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015 року відповідають рівню звичайних цін, що склалися на даний товар.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи наявні наступні висновки суб`єктів оціночної діяльності щодо вартості відчужених майнових прав, а саме: наданий ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" (відповідачем-1) висновок про вартість з оцінки майна, підготовлений 15.05.2015р. Приватним підприємством "Манускрипт", згідно якого ринкова вартість об`єкту, без врахування ПДВ становить 4 125 793,43 грн, та наданий позивачем висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Е.R.S.Т.Е" від 29.07.2016 про вартість майна (що виступило забезпеченням виконання зобов`язань позичальника), згідно якого станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав складала 153 803 654 грн.

При цьому, судом першої інстанції було відхилено вказані вище висновки суб`єктів оціночної діяльності, як такі, є неналежними та недопустимими доказами у розумінні положень ст.ст. 76,77 ГПК України, з огляду на те, що:

- станом на 15.05.2015 усі документи, необхідні для підготовки даного висновку знаходились у позивача, а тому не могли бути надані відповідачем-1 суб`єкту оціночної діяльності Приватному підприємству "Манускрипт";

- наданий позивачем висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Е.R.S.Т.Е" від 29.07.2016, складений на дату, коли банк (позивач) вже теж не володів необхідними документами для його замовлення.

Отже, позивачем не доведено, що договір відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015 року є нікчемним відповідно до п.п.2,3,7 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

За встановлених обставин та враховуючи те, що позивачем не доведено, що договір відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015 року є нікчемним, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачами.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О.про застосування наслідків недійсності нікчемного договору відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16, та, відповідно, апеляційна скарга ПАТ «Український професійний банк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8,11,74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10784/16 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/10784/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.02.2021 (після виходу судді головуючого судді Разіної Т.І. із відпустки).

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Г.П. Коробенко

А.О. Мальченко