КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/8297/16-к Провадження № 11-кп/824/1461/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Родіонов С.О. Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новова С.О.,

секретаря судового засідання Пшеницької Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника Карелова Костянтина Юрійовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 12016100000000223 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ірпінь Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Гапон О.Є.,

захисника Карелова К.Ю.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників потерпілих Нерсесян А.С., Хомишин М.А.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі захисник Карелов К.Ю. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 14 лютого 2021 року включно.

Таке рішення суду вмотивовано тим, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання апеляційним судом обвинуваченому такого запобіжного заходу, не зменшились настільки, щоб зробити висновок, що інші запобіжні заходи забезпечать належну поведінку обвинуваченого під час розгляду справи та виконання відповідних обов`язків.

В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та на ч. 2 ст. 177 КПК України апелянт вказує, що стороною обвинувачення не було надано жодного обґрунтування існування ризиків, які б були достатніми для продовження тримання ОСОБА_1 під вартою.

Крім того, як зазначає захисник, в оскаржуваному рішенні не наведеного жодного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, які нібито продовжують існувати.

Апелянт звертає увагу, що клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою від 08 вересня 2020 року, 26 жовтня 2020 року, від 17 грудня 2020 року повністю тотожні, жодних нових обставин та обґрунтування прокурор не наводиться.

При цьому захисник звертає увагу на те, що він в суді першої інстанції під час розгляду питання про продовження строків тримання під вартою, заявляв клопотання про дослідження доказів, поданих прокурором в обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою, однак суд зазначив, що до клопотання прокурором не було додано жодних доказів та відповідно досліджувати нічого.

Апелянт вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 не має та ніколи не мав наміру переховуватися від суду, що підтверджується тим, що з моменту початку досудового розслідування (13 лютого 2016 року) та до моменту взяття його під варту (03 квітня 2019 року) він належним чином виконував свої обов`язки та з`являвся за викликом до органів досудового розслідування та суду, не ухилявся та не переховувався від правоохоронних органів.

Зазначає, що досудове розслідування завершене, всі докази зібрані відтак у ОСОБА_1 не має навіть об`єктивної можливості знищити, сховати чи спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення .

Захисник вказує, що з моменту початку досудового розслідування та по теперішній час жодних відомостей про те, що обвинувачений здійснював вплив на будь-кого із учасників кримінального провадження не встановлено, що також спростовує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того апелянт зазначає, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 є закінченим та вчиненим з необережності, при цьому він не має судимостей, інших правопорушень не вчиняв, відтак ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також не існує.

На думку захисника, запобіжний захід у виді домашнього арешту міг би гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки жодних обставин існування протилежного в матеріалах справи немає.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не містить жодних фактичних обставин, даних про обґрунтованість обвинувачення, ризиків та доводів, щодо альтернативних запобіжних заходів, мотивів прийняття чи відхилення доказів, чим порушено право обвинуваченого на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Захисник вказує, що суд залишив поза увагою те, що клопотання про продовження строку утримання під вартою було подане неуповноваженим прокурором, оскільки постанова про призначення групи прокурорів не відповідає вимогам закону.

Крім того ані судом, ані секретарем судового засідання не було перевірено повноважень прокурора.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник Слободян Д.Б. в інтересах потерпілого ОСОБА_7 та цивільних позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зазначає, що доводи захисника про те, що поведінка обвинуваченого за весь час розгляду кримінального провадження була належною - не відповідає фактичним обставинам справи.

Представник вказує, що ОСОБА_1 неодноразово змінював свою позицію, в подальшому відмовився взагалі давати показання щодо висунутого йому обвинувачення, разом із захисником подавав до суду низку заяв про відвід, чим зривав судові засідання та перешкоджав розгляду кримінального провадження.

Крім того, представник звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_2 , яка неодноразово заявляла про те, що за час перебування обвинуваченого на свободі на неї чинився тиск з боку ОСОБА_1 та його знайомих та близьких.

Також вказує на те, що за весь час кримінального провадження обвинувачений не відшкодував жодних коштів за цивільними позовами та навіть не вибачився перед потерпілими.

В запереченнях представник Нерсесян А.С. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 вказує, що на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у тяжкому злочині, що спричинило смерть двох осіб, зокрема малолітньої дитини, а також інвалідність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що за час перебування ОСОБА_1 на волі він неодноразово чинив тиск на потерпілу, про що вона заявляла в судових засіданнях.

Представник також зазначає, що за час проведення судового розгляду обвинувачений поводив себе зухвало, насміхався над потерпілими, його захисник заявляв про вбивство ОСОБА_10 до моменту скоєння ДТП, а також в присутності доньки загиблої цитував детальний опис травм, спричинених ОСОБА_10 , заявляли низку відводів, що у своїй сукупності свідчить про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Під час апеляційного розгляду захисник Карелов К.Ю.підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор, потерпілі та їх представники заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання апеляційним судом такого запобіжного заходу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Доводи захисника, щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час його перебування під домашнім арештом апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як зазначили в суді апеляційної інстанції потерпілі та їх представники, обвинувачений неодноразово вчиняв тиск на потерпілу ОСОБА_2 , а також іншим чином перешкоджав розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, зокрема майже протягом року зривав судові засідання, відтак колегія суддів погоджується, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого сприятиме виконанню ним покладених на нього обов`язків.

Крім того колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яким було спричинено серед іншого смерть двох осіб та за яке передбачено покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Карелова К.Ю. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року, якою строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, до 14 лютого 2021 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р.Трясун І.А.Мосьондз С.О.Новов