УХВАЛА

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.003777

адміністративне провадження № К/9901/33775/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівський області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.003777 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірта ТМ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Мірта ТМ до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій він просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 29 травня 2019 року № 3254 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Мірта ТМ» (код ЄДРПОУ 41917106);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 19 липня 2019 року № 4320 «Про поновлення перевіри» ТОВ «Мірта ТМ» (код ЄДРПОУ 41917106).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мірта ТМ судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11600 грн. В задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.003777 без змін.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 09 грудня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівський області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівський області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.003777 залишено без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі, а також клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надання доказів на підтвердження поважності пропуску цього строку.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження податковий орган зазначає, що вже звертався до з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 01 вересня 2020 року, від 05 жовтня 2020 року її повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги. Також, зазначає, що представник відповідача, який супроводжує справу № 1.380.2019.003777 у період з 21 жовтня 2020 року по 06 листопада 2020 року перебував на лікарняному.

Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 11 березня 2020 року, повне судове рішення складено 17 березня 2020 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 21 квітня 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги яку було залишено без руху (щодо надання документу про сплату судового збору та зазначення підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України), яку ним отримано 07 вересня 2020 року. Податковий орган повторно подав касаційну скаргу, утім ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги (щодо зазначення підстав, передбачених ст. 328 КАС України), яку ним отримано 15 жовтня 2020 року, а втретє скаржником подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 04 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, слід зазначити, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Верховний Суд звертає увагу на те, що факт перебування особи, відповідальної за супроводження цієї справи, на лікарняному не може бути підставою для несвоєчасного подання касаційної скарги, оскільки податковий орган є суб`єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов`язана з конкретною службовою особою.

Своєю чергою, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.003777.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівський області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.003777.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов