№ 2-2913/10

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                 І м`я м         У к р а ї н и

13 травня 2010 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Клешньова О.І.

                           при секретарі Гура О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги на дітей війни,

                                                        В С Т А Н О В И В :

     Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки на його користь недоплачену соціальну допомогу за 2009 рік у сумі 1 240,20 гривень і за 1.01 – 31.03.2010 року у сумі 366,30 гривень, визнавши дії УПФУ протиправними, та зобов’язати означене УПФУ в подальшому нараховувати та виплачувати йому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

     Свої вимоги обгрунтував тим, що, являється дитиною війни і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен отримувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність, але у 2009-2010 роках така допомога йому виплачувалась не в повному обсязі у зв'язку з чим він недоотримав вищевказану суму.

     Справу просив розглянути у його відсутність.

     Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у 2007 році вносились зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і, не зважаючи на рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 відповідач не отримував соціальну допомогу, оскільки вона була повинна виплачуватись за рахунок Державного бюджету, а бюджетом такі витрати не передбачалися. У 2008 році до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено зміни, згідно з якими іншим учасникам війни пенсії підвищувались на 10%. Нова редакція означеної статті була визнана неконституційною, але законодавство України не передбачає автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який потім було визнано неконституційним. Справу просив розглянути у його відсутність.

     Представник третьої особи до суду не прибув.

     Віднесення ОСОБА_1 до категорії осіб «діти війни» підтверджується копіями паспорту, посвідчення (а.с. 6-7).

     Згідно з довідкою ОСОБА_1 з 1.01.2009 року отримував доплату до пенсії у розмірі 49,80 гривень (а.с. 8).    

     Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

     ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, паспортом.

     Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

     Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно з якими передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

     Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих органів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України».

     Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які згідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених відповідними бюджетними програмами.

     Проте на виконання означеної норми КМ України не приймав окремої постанови про встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дітей війни».

     Таким чином, норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою у редакції, набутої після Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

     Законом України «Про Конституційний суд України» не передбачено винесення рішень з вказівкою на відновлення попередньої норми. Саме визнання неконституційним правового акту повністю або частково означає, що недійсною є вказівка в цьому акті на припинення дії попереднього правового акту в повному обсязі або в окремій його частині.

     З цього витікає, що посилання відповідача на відсутність відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який потім було визнано неконституційним є безпідставною.

     Ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено у розмірі, що діяв у грудні 2008 року.

     Згідно з  Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» означений розмір прожиткового мінімуму з 1.10 складав 498 гривень.

     Відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року з 1.11.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі 573 гривні.

     Таким чином за 1.01.2009 року – 1.04.2010 року ОСОБА_1 мав отримати в якості підвищення до пенсії 2 353,50 гривень (498 х 30% х 10 + 573 х 30% х 5), фактично отримав 747 гривень. Недоплата складає 1 606,50 гривень.

     Означене свідчить, що позовні вимоги в частині стягнення грошових сум являються обґрунтованими.

     ОСОБА_1 у позовній заяві просив також зобов'язати УПФУ в подальшому нараховувати та виплачувати йому 30% мінімальної пенсії за віком.

     Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав, свобод чи інтересів.

     Тобто права, інтереси чи свободи позивача повинні бути порушенні з конкретною проявою порушення або невизнання. Вимоги ж щодо забезпечення нарахування відповідних сум на перспективу не торкаються конкретно відбувшегося порушення і тому у цій частині задоволенню не підлягають.

     Вимагаючи визнати дії УПФУ протиправними, ОСОБА_1 не визначив які саме дії він вважає протиправними і з яких підстав.

     Тому в задоволенні цій частини позовних вимог також повинно бути відмовлено як необгрунтованих.    

     На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 8, 11, 109, 212-215 ЦПК України, суд  

                                                               В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горловки перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року.

     В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     Рішення може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 20 днів після надання у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: