Справа № 2-А-1236

                                                                                                                                                                           2010 рік                                                                                                        

ПОСТАНОВА

Іменем України

        05 травня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Кулешової Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі про бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

     ВСТАНОВИВ:

04 березня 2010 року позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона має статус “дитини війни”, у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, підвищення до пенсії як дитині війни у такому розмірі їй не виплачувалося з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких вони посилаються на наступне. Позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, саме тому відповідач наполягає на відмові їй в задоволенні позову. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалося особам, які є інвалідами. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності не проводилася. Виплату надбавки дітям війни було врегульовано Постановою кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, згідно якої надбавка виплачується в таких розмірах : з 22 травня – 48 грн.10 коп., з 1 липня – 48 грн.20 коп., з 1 жовтня  - 49 грн.80 коп. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виплата надбавки дітям війни не передбачена. Тому, вимоги позивача про зобов’язання провести підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 29 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 24 березня 1992 року (а.с.6).

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

            Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а бездіяльність відповідача за вказаний період щодо не нарахування та невиплаті підвищення до пенсії як дитині війни, є неправомірною.

Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм «Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно статті 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком з  22 травня 2008 року 31 грудня 2009 року, а бездіяльність відповідача за вказаний період по відмові в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

    Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав  чи інтересів.

Відповідно до ст..102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи похилий вік позивача  та стан його здоров’я, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача  про поновлення строку звернення до адміністративного суду  за захистом порушеного права щодо виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

       Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            Поновити строк звернення до адміністративного суду ОСОБА_1.

          Позов ОСОБА_1 задовольнити .

          Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни,  з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.          

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії  як “дитині війни” за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України ” Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.

          У задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.

           Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

             Суддя :