У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа №755/6676/18

Провадження №51-316ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Голубицький С.С., Яновська О.Г.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Полущенка Д.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року,

встановив:

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі- КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст. 74 КК України, ОСОБА_1 до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року стосовно нього - без зміни.

Як установлено судами, 11 квітня 2018 року, приблизно о 07:30 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2-Т, на території нижнього паркувального автомайданчика біля ТРЦ «Скаймолл», переслідуючи мету незаконного збагачення, вирішив повторно таємно викрасти кабель, який був прикритий металевим коробом та пролягав вздовж стелі несучих конструкцій паркувального майданчику. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 за допомогою ножа та плоскогубців перерізав та демонтував з місця кріплення 4,6 м кабелю вогнестійкого НХН FE180 E90 5*70 мм2, вартістю 1176,71 грн. за 1 метр, на загальну суму 5412,86 грн, що належить ТОВ «СКАЙ ФІНАНС», після чого намагався зникнути з місця вчинення злочину з викраденим майном, проте був затриманий працівниками охорони ТРЦ «Скаймолл».

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин закінчити не зміг з причин, які не залежали від його волі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисником викладено вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону захисник посилається на те, що потерпілий не надав суду належних документів, які б свідчили про його право власності на пошкоджені кабелі та не зазначив марки кабелю; експертиза для визначення розміру збитків не проводилась ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства;

суди помилково зробили висновок, що довідкою від 11 квітня 2018 року та рахунком ТОВ «Квірін» за №247 від 11 квітня 2018 року доведено розмір збитку;

судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотань про дослідження письмових доказів в порядку ч.3 ст.404 КПК України; апеляційний суд при залишенні апеляційної скарги без задоволення у своєму рішенні не спростував всі доводи апеляційної скарги, а деякі доводи залишив поза увагою; висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому злочині ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме протоколі додаткового допиту від 26 квітня 2018 року, протоколі огляду місця події від 11 квітня 2018 року, розрахунку на оплату за № 247 від 11 квітня 2018 року.

Мотиви Суду

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням вимог ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам його касаційної скарги та навів відповідні мотиви на їх спростування.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, вирок суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , даних протоколу додаткового допиту підозрюваного від 26 квітня 2018 року, протоколу огляду місця події від 11 квітня 2018 року, довідкою ТОВ «Скай фінанс» від 11 квітня 2018 року, рахунком на оплату за № 247 від 11 квітня 2018 року щодо вартості 1 метра кабелю вогнестійкого НХН FE180 E90 5*70 мм2, що становить 1176,71 грн, протоколом огляду речей від 11 квітня 2018 року, постановою про визнання предметів речовими доказами у кримінальному провадженні від 11 квітня 2018 року, протоколом огляду предметів від 24 квітня 2018 року та фототаблицею до нього, постановою про визнання предметів речовими доказами у кримінальному провадженні від 24 квітня 2018 року.

На підставі безпосередньо досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України.

Що стосується доводів захисника про те, потерпілий не надав суду належного документа, який міг би підтвердити матеріальні збитки, а також не зазначив марки кабелю і не надав документів, які б свідчили про його право власності на пошкоджені кабелі, то вони є необґрунтованими, оскільки зазначене спростовується рахунком на оплату за № 247 від 11 квітня 2018 року щодо вартості товару - кабелю вогнестійкого НХН FE180 E90 5*70 мм2.

Щодо доводів захисника про те, що розмір матеріальної шкоди не доведено стороною обвинувачення, оскільки не проводилась експертиза для визначення розміру збитків, то такі не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до що п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону України від 13 травня 2014 року N 1261-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон N 1261-VII) не містить категоричного припису щодо обов`язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, за можливості визначення вартості викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, і наявності в матеріалах кримінального провадження відповідних довідок щодо вартості майна, що не суперечать вимогам статей 85, 86 КПК України.

Що стосується доводів захисника про те, судами не перевірено доводи сторони захисту на предмет допустимості доказів та їх належної оцінки відповідно до вимог ст. 240 КПК України, а також відмови в задоволенні клопотань про дослідження письмових доказів в порядку ч.3 ст.404 КПК України, то вони є безпідставними, оскільки, як зазначив в судовому рішенні суд апеляційної інстанції, місцевим судом у повному обсязі досліджено всі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, всі докази досліджені судом першої інстанції в їх сукупності та взаємозв`язку, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Із наведеними в ухвалі апеляційного суду мотивами на спростування доводів сторони захисту погоджується і суд касаційної інстанції.

Крім того, відповідно до висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справа № 420/1667/18 (провадження N 51-10433кмо18), імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України в редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Таким чином, доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Інших доводів, які б свідчили про істотне порушення норм матеріального та процесуального права, що були б підставами для скасування судових рішень, засудженим у касаційній скарзі не наведено.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК України.

Ураховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Полущенка Д.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.С. Голубицький О.Г. Яновська