Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 451/123/16-ц

провадження № 61-15631св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дмитрівський навчально-виховний комплекс Радехівського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів:

Приколоти Т. І., Копняк С. М., Левика Я. А. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області

від 28 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня

2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області від 29 грудня 2015 року № 44, поновлено

ОСОБА_1 на роботі на посаді прибиральниці в Дмитрівському навчально-виховному комплексі Радехівського району Львівської області з 29 грудня

2015 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 171,56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2015 року до

23 травня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції та набрання ним чинності з листа-відповіді районного відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації (далі - районного відділу освіти Радехівської РДА) від 10 травня 2019 року № 278 на її інформаційний запит від 06 травня 2019 року стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

Зокрема, із вказаної відповіді позивачу стало відомо про те, що факт застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підтверджено наказом «Про звільнення з роботи» по Дмитрівському НВК № 44 від 29 грудня 2015 року.

На думку заявника, вказане свідчить про те, що наказ «Про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення» ОСОБА_1 не видавався, отже, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення не оголошувалось.

Крім того, у листі-відповіді відділу освіти від 03 вересня 2019 року № 544 на її інформаційний запит повідомлено, що трудовий договір між ОСОБА_1 та Дмитрівським навчально-виховним комплексом Радехівського району Львівської області до грудня 2015 року не укладався.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважала, що оскільки трудовий договір не укладався, такий не може бути припиненим.

Вказані обставини є нововиявленими та такими, що існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути їй відомими, ці обставини є істотними, оскільки могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року відмовлено і залишено це судове рішення в силі.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив із того, що зазначені заявником обставини не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки такі могли бути відомі заявнику на час ухвалення судового рішення, яке вона просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства та при розгляді справи суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, з`ясовував, в тому числі, чи правильно до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення, оскільки саме це є предметом доказування у справах про поновлення на роботі.

Крім того, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 в його обґрунтування посилалась на те, що трудові правовідносини з нею припинено незаконно, в той час, як в поданій заяві про перегляд рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, вказувала на те, що між сторонами не виникли трудові правовідносини (трудовий договір не укладено), а тому вони не можуть бути припинені в будь-який спосіб, зокрема, шляхом розірвання трудового договору.

Посилаючись на вимоги статті 423 ЦПК України, апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2021 року справа № 451/123/16-ц передана до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті

394 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано частину другу статті 47, пункт перший частини другої статті 423 ЦПК України, статтю 147, частину четверту статті 149 КЗпП України стосовно нововиявленої обставини - відсутності наказу «Про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення» ОСОБА_1 .

Обставини, викладені у листі-відповіді районного відділу освіти Радехівської РДА від 10 травня 2019 року № 278, є нововиявленими і до 10 травня 2019 року не були відомі ОСОБА_1 . Ці обставини є істотними, так як могли вплинути на ухвалене судове рішення з огляду на порушення Дмитрівським навчально-виховним комплексом Радехівського району Львівської області норм КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційним судом порушено норми пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України та частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року Дмитрівський навчально-виховний комплекс Радехівського району Львівської областіподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно з наказом від 17 грудня 2015 року були акти від 04 грудня 2015 року та 08 грудня 2015 року про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків. Після яких позивач знову не виконувала посадові обов`язки, що підтверджується актом від 18 грудня

2015 року, у зв`язку з чим до неї обґрунтовано застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення відповідно до статті 147 КЗпП України.

Вказані обставини були предметом дослідження при розгляді справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та не є нововиявленими обставинами, як правильно вважав апеляційний суд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня

2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області від 29 грудня 2015 року № 44, поновлено

ОСОБА_1 на роботі на посаді прибиральниці в Дмитрівському навчально-виховному комплексі Радехівського району Львівської області з 29 грудня

2015 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 171,56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2015 року

до 23 травня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

(а. с. 137-145, т. 1)

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а. с. 79-81, т. 2)

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що підставою звільнення позивача стала сукупність систематичних порушень позивачем посадових обов`язків, за вчинення яких її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а в подальшому - застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року залишено без змін. (а. с. 85-88, т. 2)

Судове рішення мотивовано тим, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та розірвання з нею трудового договору проведено відповідачем із дотриманням передбаченого статтями 40, 43, 147,

149 КЗпП України порядку, тому відсутні передбачені законом підстави для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами. (а. с. 93-94, т. 2)

Як на нововиявлені обставини посилається на листи-відповіді відділу освіти Радехівської РДА від 10 травня 2019 року № 278 та від 03 вересня 2019 року № 544.

Відповідно до листа Радехівської РДА від 10 травня 2019 року № 278 факт застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підтверджується наказом «Про звільнення з роботи» по Дмитрівському НВК від 29 грудня

2015 року № 44. (а. с. 99)

Відповідно до листа Радехівської РДА від 03 вересня 2019 року № 544 трудовий договір між ОСОБА_1 та Дмитрівським НВК у період до грудня 2015 року не укладався. (а. с. 129, т. 2)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на листи-відповіді відділу освіти Радехівської РДА від 10 травня 2019 року № 278 та від 03 вересня 2019 року № 544, з яких вбачається, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення до позивача не застосовувалося і трудовий договір з нею не укладався, а тому не може бути розірваний.

ОСОБА_1 вважала, що зазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна зробити висновок, що при звільненні позивача Дмитрівським навчально-виховним комплексом Радехівського району Львівської області було порушено норми статей 147, 149 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, для перегляду рішення, відсутні.

Звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, а законність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року.

Притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та розірвання з нею трудового договору проведено відповідачем з дотриманням передбаченого статтями 40, 43, 147, 149 КЗпП України порядку, у зв`язку з чим Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом підстав для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином, апеляційний суд зробив вмотивований та правильний висновок про те, що обставини, вказані ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України.

Заявник фактично оскаржує законність та обґрунтованість рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2016 року, що переглянуто судом касаційної інстанції, і набрало законної сили, та в якому встановлено законність і правомірність звільнення ОСОБА_1 .

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук