№ 2 – 135 / 10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

            головуючого            Цаберябого Б.М.,

            при секретарі           Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом  ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з цим позовом і представник позивачки, обґрунтовуючи позовні вимоги, пояснив, що з травня 2007 року на підставі строкового трудового договору позивачка займала у відповідача посаду інспектора по кадрам відділу кадрів. Строк трудового договору закінчувався 30 грудня 2009 року. В період з 14 грудня 2009 року по 01 лютого 2010 року позивачка перебувала на лікарняному, але наказом № 44-з від 29 грудня 2009 року відповідач звільнив її з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з закінченням строку трудового договору за умови відсутності заяви позивачки про звільнення. Представник позивачки вважає, що позивачку звільнено незаконно і просить суд поновити її на посаді інспектора по кадрам відділу кадрів комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» та стягнути на її користь 3000 грн. оплати за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2009 року до дня поновлення її на роботі.

    Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивачка була прийнята на посаду інспектора по кадрам відділу кадрів за строковим договором на період відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку ОСОБА_2, яка вийшла на роботу після закінчення зазначеної відпустки 30 грудня 209 року,  тому, наказом № 44-з від 29 грудня 2009 року позивачку було звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з закінченням строку трудового договору з проведенням всіх необхідних розрахунків, про що позивачка повідомлялася листом. Ніяких заяв про продовження терміну дії строкового договору, про переведення на іншу роботу або надання чергової відпустки до дня звільнення позивачкою не надавалися. Заборону звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності містить ст. 40 КЗпП України, а позивачка звільнена з інших підстав, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Тому представник відповідача просить залишити позов без задоволення.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, бо у судовому засіданні встановлено, що

-  2  -

наказом № 369-п від 11 травня 2007 року позивачка була прийнята на посаду інспектора по кадрам відділу кадрів комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» за строковим договором на період відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку інспектора ОСОБА_2, про що зроблений відповідний запис у її трудовій книжці. Строк дії трудового договору закінчувався 30 грудня 2009 року і наказом № 44-з від 29 грудня 2009 року відповідач позивачку звільнив із займаної посади в зв'язку із закінченням строкового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Але у відповідності із листком непрацездатності позивачка з 14 грудня 2009 року по 01 лютого 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Дніпропетровська міська лікарня № 11» і заяв про поновлення трудового договору, або про звільнення її з займаної посади не подавала.. Ч.3 ст.40 КЗпП України дійсно забороняє звільнення працівника з ініціативи адміністрації в період тимчасової непрацездатності працівника з підстав звільнення, передбачених ст. 40, а не ст. 36 КЗпП України, на що посилається представник відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову. Проте постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року з послідуючими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів»  встановила, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються як передбачених ст. 40, 41 КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводилось з ініціативи власника, що і мало місце при звільненні позивачки, оскільки за умови відсутності заяви позивачки про звільнення, ініціатором звільнення позивачка не є. Також вказана Постанова вказує, що розірвання трудового договору з ініціативи власника не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок. Тому суд вважає, що звільнення позивачки проведене відповідачем всупереч положенням ст.43 Конституції України та без дотримання вказаних норм законодавства про працю, що обумовлює висновок суду про поновлення позивачки на роботі та покладення на відповідача, у відповідності з вимогами ст.ст.235 КЗпП України обов'язку по сплатити позивачці час вимушеного прогулу в сумі 3000 грн. за період з 30 грудня 2009 року по 19 травня 2010 року, як те просить позивачка, а також сплати, згідно з ст.88 ЦПК України, судових витрат та допущення виконання рішення до негайного виконання за правилами ст.367 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора по кадрам відділу кадрів  комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»  з  29 грудня 2009 року.

Стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» на користь ОСОБА_1 _3000 грн.. оплати за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2009 року по 19 травня 2010 року..

Стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» на користь держави _51 грн. судового збору.

-  3  -

Стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» на користь УДКУ Криничанського району в Дніпропетровській області 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Криничанським районним судом.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: