02.02.2021

                                                                        Справа № 504/4242/19

Провадження 1-кп/522/604/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді                                - Осііка Д.В.,

судді                                                - Іванова В.В.,

за участю секретаря судового засідання        - Рембач О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160330000580 від 22.05.2019 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодар, Російської Федерації, громадянина Республіки Молдова, росіянина, з вищою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора                        - Кологрьової С.А.,

представника потерпілого        - Буц Г.О.,

захисника                        - Шуляк Р.В.,

перекладача                        - Арнацької Т.Є.,

обвинуваченого                - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В рамках кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строк якого спливає 12.02.2021 р.

При цьому прокурором не було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу, а тому в судовому засіданні судом поставлено питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Прокурор, наполягав на продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 , та зазначив, що ризики передбачені ст. 177 КПК України враховані судом при обранні йому міри запобіжного заходу не відпали.

Представник потерпілого Буц Г.О., підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник, заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та захисником заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на заставу, яке мотивував тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджуються. Доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинувачення не має, як і підстав припускати можливість знищення доказів у справі. ОСОБА_1 не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається.

Заслухавши думку учасників процесу суд, вважає за необхідне строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , продовжити.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція за вчинення найтяжчого з яких передбачає можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останній перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності так як, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому, на думку суду, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, ОСОБА_1 може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин доводи сторони захисту про те, що сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину не може бути підставою для продовження тримання під вартою, є непереконливими, оскільки в даній справі та на даній стадії судового розгляду, тримання під вартою обвинуваченого є доцільним та виправданим в інтересах правосуддя та виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На підтвердження доводів про відсутність ризику можливого впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, сторона захисту посилаються на те, що свідки вже допитані, однак такі посилання не відповідають дійсності так як свідків у даному кримінальному провадженні ще не було допитано та судовий розгляд не завершений, а тому існує відповідний ступінь ризику можливого впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, з метою зміни їх показань до завершення судового розгляду справи.

Крім того, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 є громадянином іншої держави, не має постійного місця проживання та реєстрації на території України, тому перебуваючи на свободі може переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).

Враховуючи положення ч.4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв`язку з тим що в даному випадку ОСОБА_1 , обвинувачуються у скоєні злочину, який спричинив загибель людини.

З цих же підстав, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника – адвоката Шуляка Р.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на заставу.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Шуляка Р.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на заставу – відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 02.04.2021р. включно.

Розмір застави не визначати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Головуючий суддя:                                                        Д.В. Осіік

Суддя:                                                                В.В. Іванов