Справа № 216/2754/17

провадження 2/216/177/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2021 року                                                місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Рашник А.О.,

позивача                         ОСОБА_1 ,

представника відповідача        - адвоката Пшиченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення  суми заборгованості за договором, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення суми заборгованості за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими в липні 2011 року між ним на відповідачем було фактично укладено договір про виготовлення з його матеріалу сувенірних мечів, необхідних відповідачу для процедури прийняття ним дворянського титулу. Відповідно до попередньої домовленості, вони погодили всі істотні умови договору: строк виготовлення – до 01.07.2012, вартість виконаних робіт - 10 000 доларів США, яка на день укладання договору бал еквівалентна 220 000 грн. В червні 2012 року він передав виготовлені мечі відповідачу, який пообіцяв сплати ти обумовлену вартість згодом, однак так і не виконав своєї обіцянки.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі. Крім того пояснили, що строк позовної давності для звернення до суду пропущений ними не був, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у червні 2012 року, та протягом встановленого законом строку у червні 2015 року він вперше звернувся до суду з аналогічною позовною заявою, яка в січні 2017 року за заявою позивача була залишена без розгляду, таким чином перебіг позовної давності перервався, а після його переривання почався заново, тобто вдруге звернувшись до суду в червні 2017 року вони не пропустили строку передбаченого законом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовну заяву не визнав, просив відмовити у її задоволенні, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що ніякого договору між сторонами не укладався , відповідно і не було досягнено ніякої згоди з усіх істотних умов договору. Також зазначив, що сувенірні мечі відповідач від позивача не отримував, ніякої домовленості щодо вартості сувенірних мечів в сумі 220 000 між сторонами не було, і ця сума є вигадкою позивача, не підтверджена ніякими допустимими та достовірними доказами. У своїх додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы» із зазначенням предмету та вартості робіт , без підпису ОСОБА_3 та з підписом Топольського, а не Князя Арх ОСОБА_4 , взагалі не підтверджує в подальшому виникнення та існування будь-яких зобов`язальних відносин між ними. Цей письмовий документ-«Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы» містить виконаний нібито від імені ОСОБА_4 підпис чорного кольору. Князь Арх ОСОБА_4 ніколи не підписував «Расчетную стоимость сувенирных изделий ручной работы » від 01 липня 2011 року. Цей підпис, на його думку, не є оригіналом, а-ксерокопією. Станом на 01 липня 2011 року, а саме 27 квітня 2011 року, ОСОБА_4 змінив ім`я на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 19 травня 2011 року. Крім того, 06 травня 2011 року ОСОБА_2 отримав новий паспорт серії НОМЕР_2 , в якому мається його новий підпис, і який (підпис) абсолютно не схожий на підпис в «Расчетной стоимости сувенирных изделий ручной работы», виконаний нібито відповідачем майже через 2 місяці після отримання нового паспорту 01 липня 2011 року. Тобто, станом на 01 липня 2011 року громадянина на ім`я ОСОБА_4 юридично вже не існувало, а ОСОБА_2 , зокрема, після 06 травня 2011 року, вже ставив на всіх документах новий підпис, як в новому паспорті. Підпис в так званій «Расчетной стоимости сувенирных изделий ручной работы» є старим до 06 травня 2011 року зразком підпису ОСОБА_4 . Виконаний нібито від імені ОСОБА_4 01 липня 2011 року в «Расчетной стоимости сувенирных изделий ручной работы», за формою та способом виконання схожий на саме оригінал, a не ксерокопію, такого же підпису, виконаного кульковою ручкою нібито від імені ОСОБА_4 . Також при порівнянні місця розташування окремих елементів цих підписів від імені ОСОБА_4 на аркушах можна встановити тотожність розташування цих окремих елементів підписів відносно правої сторони аркушів . Вважаю, що ОСОБА_1 для виготовлення так званої «Расчетной стоимости сувенирных изделий ручной работы» була використана ксерокопія підпису ОСОБА_4 до зміни прізвища на Князь Арх ОСОБА_4 , і потім набрано на комп`ютері текст вартості нібито заказаної ОСОБА_3 роботи, яку Князь Арх ОСОБА_4 ніколи, і зокрема 01 липня 2011 року не заказував ОСОБА_1 . Позивачем на підтвердження факту вчинення договору підряду з відповідачем Князєм Арх ОСОБА_4 надано до суду тільки один письмовий документ так званий «Оригінал розрахунку вартості матеріалів та робіт» «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы» від 01 липня 2011 року, в якому мається тільки зразок підпису від імені ОСОБА_5 , а не Князя Арх ОСОБА_4 , і взагалі відсутній підпис ОСОБА_3 . За таких обставин вважаю «вигаданий» ОСОБА_1 правочин від 01 липня 2011 року є неукладеним і не може бути визнаний дійсним. Позивачем в позові від 12 червня 2017 року заявлена вимога про стягнення з відповідача в сумі 220 000 гривень, а в так званій «Расчетной стоимости сувенирных изделий ручной работы» від 01 липня 2011 року зазначена значно менша сума 120 200 гривень. Вважає, що не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання договору підряду про виготовлення сувенірних мечів. Вважає, що позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надав в суді допустимих та достовірних доказів. На підставі наведених обставин просить відмовити у задоволенні позову. Крім того в судовому засіданні представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог позивача, оскільки вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працював у відповідача заступником директора та підтвердив, що виготовлені на замовлення відповідача мечі були передані позивачем відповідачу, однак він не був присутнім при їх замовленні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Судом встановлено, що відповідно до розрахункової вартості сувенірних виробів ручної роботи виконавець ОСОБА_1 за заказом ОСОБА_4 зобов`язався виготовити сувенірні вироби на суму 120 200 грн.

При цьому, Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. Зазмістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, приймаю до уваги, що між сторонами було досягнено згоди щодо істотних умов договору, а також враховуючи, що сувенірні вироби були передані відповідачу, позовні вимоги позивача вважаються судом частково обґрунтованими та такими, що узгоджуються з нормами цивільного законодавства, через що такі вимоги частковому підлягають задоволенню в частині визнання дійсним договору підряду між сторонами та стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 120 000 грн, яка була підтверджена розрахунковою вартістю сувенірних виробів ручної роботи.

Щодо застосування строків позовної давності, суд приходить до таких висновків.

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього кодексу).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Разом з цим, згідно з абз. 2 пункту 11 роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

При цьому ч.2,3 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався у червні 2012 року, та протягом встановленого законом строку у червні 2015 року він вперше звернувся до суду з аналогічною позовною заявою, яка в січні 2017 року за заявою позивача була залишена без розгляду, таким чином перебіг позовної давності перервався, а після його переривання почався заново, тобто вдруге звернувшись до суду в червні 2017 року позивач не пропустив строку передбаченого законом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 261, 267, 264, 638, 843, 837 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення  суми заборгованості за договором – задовольнити частково.

Визнати договір підряду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виготовлення сувенірних мечів дійсним.

Стягнути з Князя Арх Топольського Вадима Володимировича на користь ОСОБА_1 120 000 гривень суму боргу в оплату вартості роботи за договором.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03 лютого 2021 року о 15.00 годині.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                                М.В. Бутенко