Справа №2а-728/2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого – судді Семенова О.А.,
при секретарі – Кравченко М.А.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Малімонова М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іллічівську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області про визнання протиправними дії та зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплати,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області (далі – Управління), зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС згідно діючого законодавства з 01 січня 2005 року, провести перерахування та виплату йому державної та додаткової пенсії у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, і зобов’язанням відповідача проводити наступні перерахунки пенсії у відповідності зі змінами розмірів мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом 2-ї групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії.
Подалі на клопотання представника позивача судом було залишено без розгляду вимоги, щодо зобов’язання відповідача проводити наступні перерахунки пенсії у відповідності зі змінами розмірів мінімальної пенсії за віком. Уточнив позовні вимоги в частині того, щоб зобов’язати відповідача провести перерахування йому державної та додаткової пенсії у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та сплатити недоплачену частину пенсії.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджуючі, що розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії відповідає вимогам діючого законодавства; проведення виплат не можливо у зв’язку з тим, що такі виплати не передбачені Державним бюджетом, і тим, що позивач не має відповідного страхового стажу. Крім того, вважає, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду. Просить у вимогах відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив, що ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом другої групи та отримує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону (а.с.8,9)
Відповідачем відмовлено ОСОБА_3 у вересні 2009 року у перерахуванні пенсії з причин відсутності підстав (а.с.11).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.49 Закону передбачено, що пенсії особам, які віднесені до категорій 1, 2, 3 та 4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.17 зазначеного Закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч.1 ст. 50 зазначеного Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком передбачено для чоловіків при наявності 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом приймається до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу не підлягають застосуванню підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, на період з 01 січня 2005 року встановлений законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Таким чином, сума пенсії, яка своєчасно не одержана ОСОБА_3 з вини відповідача, повинна виплачуватися за минулий час без обмеження будь-яким строком, за аналогією закону відповідено до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.ст.46,48 Конституції України), тому суд вважає, що соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 14, 161, 163, 186 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплати, задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_3 у відповідності зі ст.ст.49,50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІ групи.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_3 основної та додаткової пенсії з 01 січня 2005 року відповідно до ст.ст.49,50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання наступного за проголошенням. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області на протязі двадцяти днів після подання заяви.
Суддя (підпис)
Копія вірна:
Постанова в законну силу не вступило.
Суддя Іллічівського міського суду Одеської області О.А.Семенов