Справа № 212/2276/16-а

Провадження № 2-а/216/33/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2021 року                                 місто Кривий Ріг

                                                                Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

позивача ФОП ОСОБА_1 ,

представника позивача та третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 , – адвоката Лісового Д.О.,

представника третьої особи із самостійними вимогами ФОП ОСОБА_4 – адвоката Бутка О.О.,

представників відповідача Скляр Н.М., Чабарай К.В.,

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ФОП ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 8 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи: департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання рішення нечинним і зобов`язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи із самостійними вимогами – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи: департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, відділ у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», про визнання рішення нечинним,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває на розгляді адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи: департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , про визнання рішення нечинним і зобов`язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ФОП ОСОБА_4 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи: департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, відділ у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», про визнання рішення нечинним.

Представник відповідача Скляр Н.М. подала до суду окремі клопотання про закриття провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ФОП ОСОБА_4 , які мотивувала таким. Предметом оскарження у цій справі є рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яке є нормативно-правовим актом. Разом з тим оскаржуване рішення міської ради вже було предметом судового розгляду у справі № 2а-423/10/0408, за результатами якого постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року, рішення Криворізької міської  ради Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» було визнано нечинним. Таким чином, нормативно-правовий акт, що оскаржується позивачами у цій справі, визнано нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому наявні достатні підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України.        

У судовому засіданні представники відповідача Скляр Н.М. і ОСОБА_5 підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити з наведених підстав.

Позивач ФОП ОСОБА_1 , представник позивача й третіх осіб ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 – адвокат Лісовий Д.О., представник третьої особи із самостійними вимогами ФОП ОСОБА_4 – адвокат Бутко О.О. та ФОП ОСОБА_3 проти задоволення вказаних клопотань відповідача категорично заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість і передчасність з огляду на висновки Верховного Суду, з яких скасовані попередні судові рішення, а також заявлення позовних вимог у цій справі з інших підстав.

Вислухавши учасників справи, вивчивши клопотання й додані до них матеріали, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.  

Судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі є рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яке є нормативно-правовим актом.

Водночас постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року, рішення Криворізької міської  ради Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» було визнано нечинним.

Таким чином, нормативно-правовий акт, що оскаржується позивачами у цій справі, дійсно визнано нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Разом з тим, вирішуючи питання обґрунтованості клопотань представника відповідача та наявності підстав для закриття провадження у справі, суд зважає на таке.

У пунктах 53-57 постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року, якою попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у цій справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України були скасовані з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, містяться такі висновки.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога та захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись із заявою про збільшення позовних вимог, позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості з орендної плати за договорами оренди № 1406 від 25.12.2006 року, № 140 від 29.12.2007 року, № 141 від 29.12.2007 року, № б/н від 14.08.2009 року, за весь період дії рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010 року.

Підставою звернення позивача до суду з первісними вимогами була неправомірність рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Кривого Рогу» від 14.05.2010 року № 3884 з моменту його прийняття, а предметом – вимога про скасування цього рішення.

Подаючи заяву про збільшення позовних вимог, підстава подання позову залишилась незмінною – неправомірність рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Кривого Рогу» від 14.05.2010 року № 3884, змінився лише предмет позову.

Отже, відмовивши у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заява про збільшення позовних вимог від 26 листопада 2019 року містить зміну як предмету, так і підстав позову, що є свідченням неповного з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, тобто є порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Крім того, скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у пункті 62 зазначеної постанови Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи суду слід належним чином з`ясувати всі обставини справи, дослідити наявні докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, встановити дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами, суть права, про захист якого позивач звернувся до адміністративного суду, і прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності (т. 4, а.с. 196-206).

Водночас за імперативними вимогами ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви Верховного Суду, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на наведене суд погоджується зі слушними аргументами позивача про очевидну передчасність заявлення таких клопотань до належного виконання обов`язкових для суду вказівок Верховного Суду, оскільки в протилежному випадку це призведе в подальшому до безумовного скасування будь-якого судового рішення, ухваленого у даній справі.

При цьому твердження представників відповідача про те, що обґрунтованість закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України при скасуванні попередніх судових рішень у касаційного суду сумнів не викликало, не заслуговують на увагу, оскільки явно суперечать змісту вказаної постанови Верховного Суду щодо дійсних мотивів (підстав) скасування судових рішень.

Зважаючи на викладені висновки Верховного Суду, доводи відповідача про те, що для з`ясування всіх обставин справи та її правильного вирішення першочергове значення має вирішення питання про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України як єдиний можливий результат розгляду справи, також є неспроможними й не відповідають завданням та основним засадам адміністративного судочинства.

За встановлених обставин суд вважає, що заявлені на цій стадії розгляду справи  клопотання відповідача є очевидно передчасними та необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань представника відповідача Скляр Н.М. та закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 250, 256, ч. 5 ст. 353 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань представника відповідача Скляр Наталі Михайлівни про закриття провадження у справі – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після апеляційного перегляду, якщо за його наслідками ухвалу не скасовано.  

Повний текст ухвали складений 01 лютого 2021 року.

Суддя                 Ю.В. Онопченко