СПРАВА N 2-3216
2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" травня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого: судді Кучеренко Н.В.
при секретарі – Левандовській О.М.
за участю представника позивача – Караковського П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за невідпрацьований час за 7 місяців 27 днів або 30 днів наданої та оплаченої наперед чергової відпустки, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 1849,60 грн. і три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 22,50 грн., а всього 1872 грн. 10 коп., зазначивши, що на підставі наказу начальника Мелітопольського локомотивного депо №244/В відповідачу була надана та оплачена чергова відпустка строком 45 календарних днів з 13 лютого 2009 року по 30 березня 2009 року за період роботи з 12.02.2009 р. по 12.02.2010 р. Однак 17.06.2009 року ОСОБА_2 звільнився з роботи, на підставі особистої заяви (наказ начальника Мелітопольського локомотивного депо №258/ОС), не відпрацювавши до 12.02.2010 року 7 місяців 27 днів або 30 днів наданої та оплаченої наперед чергової відпустки. Сума заборгованості перед позивачем склала 3055 грн. 91 коп. Частина заборгованості була погашена відповідачем шляхом внесення заробітної плати за травень 2009 року в сумі 1308 грн.02 коп. Залишок заборгованості склав 1747 грн. 89 коп. Оскільки відповідач своєчасно не повернув суму позики він у відповідності з ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049 , ч.1 ст. 1050 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
П редставник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засідання позов не визнав пояснив, що з 13 лютого 2009 року по 30 березня 2009 року він находився у відпустці. З наказом №244/В від був ознайомлений. 17.06.2009 року він написав заяву про звільнення. Не згодний з тим, що він має заборгованість перед позивачем. Про те, що з нього вже утримали частину суми він не знав.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника Мелітопольського локомотивного депо №244/В відповідачу була надана та оплачена чергова відпустка строком 45 календарних днів з 13 лютого 2009 року по 30 березня 2009 року за період роботи з 12.02.2009 р. по 12.02.2010 р.
Однак, 17.06.2009 року ОСОБА_2 написав заяву про звільнення з роботи.
Наказом начальника Мелітопольського локомотивного депо №258/ОС ОСОБА_2 був звільнений з роботи за угодою сторін.
Однак звільнившись з роботи ОСОБА_2 не відпрацював до 12.02.2010 року 7 місяців 27 днів або 30 днів наданої та оплаченої наперед чергової відпустки.
Сума заборгованості перед позивачем склала 3055 грн. 91 коп.
Про вказану обставину відповідачу було відомо, про що свідчить його особистий підпис в наказі від 17.06.2009 року № 258/ОС.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 127 КЗоТ України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.
Статтею 128 КЗоТ України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п’ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Судом встановлено, що частина заборгованості в розмірі 1308 грн. 02 коп. була відрахована з заробітної плати відповідача за травень 2009 року, відповідно до ст. ст. 127-128 КЗоТ України.
Залишок заборгованості складає 1747 грн. 89 коп.
07.10.2009 року відповідачу була направлена претензія № 84 з пропозицією добровільно повернути борг до 10.11.2009 р. (у місячний термін).
Однак до теперішнього часу вказана сума не погашена.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним, з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України, стягнути з відповідача суму за невідпрацьований час, а саме 7 місяців 27 днів або 30 днів наданої та оплаченої наперед чергової відпустки в розмірі 1747 грн. 89 коп.
Що стосується стягнення, відповідно до вимог ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми, то в цій частині позову слід відмовити, в зв’язку з тим, що між сторонами виникли та існували трудові правовідносини, а не зобов’язальні, предметом спору є сума за невідроблені дні відпустки, а не сума позики.
Тому стягнення суми відповідно до вимог ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, а саме з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми, є незаконним.
Крім того, з урахуванням сімейного та матеріального становища відповідача, відповідно до ст.373 ЦПК України, суд вважає можливим розстрочити виконання даного рішення строком на 6 місяців в частині стягнення основного боргу в сумі 1747 гривень 89 копійок та в частині стягнення судових витрат в сумі 171 гривня, в всього в сумі 1918 гривень 89 копійок з щомісячною оплатою в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Керуючись ст.ст. 127-128 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 107, 208, 212-215, 373 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» (р/р 26009000291 в ДФ АБ «Експрес-банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01074408) суму за невідпрацьований час в розмірі 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» (р/р 26009000291 в ДФ АБ «Експрес-банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01074408) понесені судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 171 грн.
Розстрочити виконання даного рішення строком на 6 місяців в частині стягнення основного боргу в сумі 1747 гривень 89 копійок та в частині стягнення судових витрат в сумі 171 гривня, в всього в сумі 1918 гривень 89 копійок з щомісячною оплатою в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н.В.Кучеренко