Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #91725390

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/29374/19

провадження № 22-ц/824/1323/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач)

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у складі судді Пономаренко Н.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 245 845 Євро, що еквівалентно 7 070 207,19 грн та заборгованість за договором позики від 21 червня 2019 року у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29 березня 2019 року ОСОБА_2 взяв у позивача у борг 150 000 Євро, які зобов`язався повернути до 01 травня 2019 року, що підтверджується відповідною розпискою.

Стверджував, що відповідач просив відстрочити виконання зобов`язання до 08 травня 2019 року, проте до вказаної дати грошові кошти повернуті не були, у зв`язку з чим того ж дня відповідачем видано довіреність на розпорядження квартирою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Зазначав, що між позивачем та відповідачем визначено новий строк повернення заборгованості до 12 липня 2019 року.

21 червня 2019 року ОСОБА_1 позичено ОСОБА_2 шляхом зарахування на банківську карту ще 50 000 грн зі строком повернення до 12 липня 2019 року.

Стверджував, що за період з 21 червня 2019 року до 08 липня 2019 року відповідачем позичалися суми грошових коштів, що у загальному розмірі становить 95 850 Євро, проте договори про позику таких коштів укладені не були.

Звертав увагу суду на те, що відповідач станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість не погасив, що свідчить про ухилення останнього від виконання взятих на себе зобов`язань.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 29 березня 2019 року у розмірі 150 000 євро.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 18 грудня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції порушено порядок повідомлення відповідача, передбачений ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки за офіційною електронною адресою, наявною у матеріалах справи, судом не надсилалися; процесуальні документи надсилалися на офіційну поштову адресу апелянта вибірково; про прийняття оскаржуваного рішення останнього повідомлено не було, що, на думку ОСОБА_2 , слугувало підставою для ухвалення необґрунтованого рішення, позбавлення останнього права на судовий захист та на справедливий судовий розгляд.

Уважає, що судом першої інстанції взято до уваги письмову розписку, яка складена у спосіб, що унеможливлює конкретизування реальних сторін зобов`язання або факту передачі грошових коштів.

Зазначає, що районним судом не досліджено декларацію про майновий стан та доходи ОСОБА_1 , що слугує доказом на підтвердження відсутності у останнього можливості надати зазначені грошові кошти у борг у зв`язку з їх відсутністю.

26 січня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що наявна у справі боргова розписка підтверджує усі обставини, які є важливими для правильного вирішення спору, а головне - факт передачі грошових коштів та обов`язок їх повернення ОСОБА_2

01 лютого 2021 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких останній виклав свої доводи щодо обставин справи, уважаючи позовні вимоги необґрунтованими.

01 лютого 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 , у прийняття якого протокольною ухвалою суду було відмовлено.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив у задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили. Представники як позивача, так і відповідача у судовому засіданні не заперечували та уважали за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності їх довірителів.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 150 000 євро є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Натомість, стороною позивача не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу грошових коштів у розмірі 95 845 євро та 50 000 грн з обов`язком їх повернути у визначений сторонами строк.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з умовами якого 29 березня 2019 року відповідач взяв у позивача позику у розмірі 150 000 євро та прийняв на себе зобов`язання повернути вказану суму в повному обсязі до 01 травня 2019 року, що підтверджується розпискою, власноруч написаною відповідачем ОСОБА_2 від 19 березня 2019 року, оригінал якої досліджено судом в судовому засіданні (а.с.7).

Умови щодо розміру процентів та способу їх стягнення за користування позикою в розписці не зазначено.

З моменту укладання договору до дня звернення до суду відповідачем кошти не повернуто.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу розписки, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані з виконанням зобов`язання за договором позики.

Отже, доводи апелянта, що судом першої інстанції взято до уваги письмову розписку, яка складена у спосіб, що унеможливлює конкретизування реальних сторін зобов`язання або факту передачі грошових коштів, є безпідставними, оскільки спростовуються істотними умовами договору позики (розписки), погодженими сторонами.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до умов розписки відповідач 29 березня 2019 року взяв у позивача позику у розмірі 150 000 євро та прийняв на себе зобов`язання повернути вказану суму в повному обсязі до 01 травня 2019 року.

ОСОБА_2 не спростовано дані обставини та не надано суду доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань у повному обсязі або частково.

Отже, з матеріалів справи убачається, що відповідач взяті на себе за договором позики зобов`язання не виконав, грошові кошти у визначений договором строк та розмірі позивачу не повернув.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року справа 373/2054/16-ц визначено, що відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, ураховуючи, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, а відповідачем не виконано своїх зобов`язань у повному обсязі в обумовлений у розписці від 29 березня 2019 року строк, колегія уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що борг за вказаною розпискою в сумі 150 000 євро підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, стороною позивача не підтверджено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу грошових коштів у розмірі 95 845 євро та 50 000 грн з обов`язком їх повернути у визначений сторонами строк, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. А також вірно встановлено, що пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що позивач неодноразово довозив відповідачу певні грошові кошти без зазначення сум та дат повернення, не є належним доказом укладення правочину позики, який відповідно до вимог закону має бути оформлений письмово.

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом не досліджено декларацію про майновий стан та доходи ОСОБА_1 , що слугує доказом на підтвердження відсутності у останнього можливості надати зазначені грошові кошти у борг у зв`язку з їх відсутністю, є неспроможними, оскільки відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Окрім того, вказані відповідачем обставини не підтверджують та не спростовують факту отримання ОСОБА_2 у борг грошових коштів у розмірі 150 000 Євро від ОСОБА_1 .

Посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення ухвалене за його відсутністю та без доказів його належного повідомлення не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення судом норм процесуального права.

Згідно пункту 3 частини третьої вказаної статті порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, що наразі оскаржується, зазначив, що відповідачем відзиву на позов надано не було, в судове засідання 30 вересня 2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема неодноразово надсилав до суду заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись, зокрема, і на ту підставу, що в даний час діють карантинні умови і він позбавлений можливості з`явитися в судове засідання, оскільки перебуває за кордоном. Такі заяви судом були задоволені.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2020 року ОСОБА_2 направив на електронну адресу суду клопотання, в якому зазначив, що повідомлений про судове засідання, призначене на 30 вересня 2020 року, та просив відкласти розгляд справи на кінець карантину, оскільки ще не виїжджав з території Угорщини.

Таким чином, відповідно до наявного в матеріалах справи клопотання, відповідач був обізнаний про судове засідання, призначене на 30 вересня 2020 року.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що справа перебуває у провадженні суду з 2019 року, за час розгляду даної справи відповідач жодного разу не з`явився у судове засідання, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи до кінця карантину, при цьому не мотивуючи причини неможливості з`явитися у судове засідання та не надаючи відповідних доказів на підтвердження цього, зокрема, на підтвердження знаходження за межами України. Також відповідач не скористався послугами адвоката, а також своїм процесуальним правом на участь у судових засідання в режимі відеоконференції у разі неможливості бути присутнім особисто, не виклав свої заперечення письмово та не просив розглядати справу за його відсутності.

Отже, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши дії відповідача, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, зважаючи на те, що законодавством обмежено строк розгляду справ, а ОСОБА_2 , будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, у черговий раз не з`явився у судове засідання, не порушив норми закону, вирішивши проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно пункту 2 частини першої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Виходячи з викладеного вище, у діях відповідача простежується зловживання процесуальними правами, а саме, вчинення ним дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача та розгляду справи за його відсутності є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Отже, звертаючись до суду з апеляційною скаргою та в процесі апеляційного провадження, відповідач реалізував свої процесуальні права щодо наведення обґрунтованих доводів та заперечень у справі, проте не спростував належними та допустимими доказами висновків суду першої інстанції ані щодо визначення правовідносин за договором позики, ані щодо розміру суми заборгованості та його складових.

При вирішенні спору місцевий суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими місцевим судом обставинами справи і положеннями законодавства.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Повне судове рішення складено «02» лютого 2021 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай



  • Номер: 2-з/761/544/2019
  • Опис: про стягнення грошових коштів за договорами позики, у зв'язку з надходженням заяви про виправлення описки
  • Тип справи: на заяву про забезпечення позову, доказів у цивільних справах
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: скасовано
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.08.2019
  • Дата етапу: 21.11.2019
  • Номер: 4-с/761/39/2023
  • Опис: за скаргою Рафальського Олега Олеговича, заінтересовані особи: Головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександр Олександрович, Костик Віктор Васильович про визнання дій протиправними, скасування постанов, оцінки майна
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: у задоволенні скарги відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 18.01.2023
  • Номер: 4-с/761/107/2022
  • Опис: Скарга ТОВ "ДЕНАВІТА", заінтересовані особи: Костик В.В., Рафальський О.О , АТ КБ "Приватбанк", Головний державний виконавець Шевченківського РВДВС м. Київ ЦМУМЮ (м.Київ)  Полісмак О.О. на постанову державного виконавця
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.01.2022
  • Дата етапу: 16.06.2022
  • Номер: 4-с/761/42/2023
  • Опис: за скаргою Рафальського Олега Олеговича, заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович, Костик Віктор Васильович на бездіяльність державного виконавця, зобов’язання вчинити дії та скасування постанов державного виконавця
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.02.2022
  • Дата етапу: 03.03.2023
  • Номер: 4-с/761/37/2023
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 30.12.2022
  • Номер: 4-с/761/42/2023
  • Опис: за скаргою Рафальського Олега Олеговича, заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович, Костик Віктор Васильович на бездіяльність державного виконавця, зобов’язання вчинити дії та скасування постанов державного виконавця
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: скасовано
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.02.2022
  • Дата етапу: 12.10.2023
  • Номер: 4-с/761/106/2022
  • Опис: за скаргою Рафальського Олега Олеговича, заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович, Костик Віктор Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Денавіта», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця, зобов’язання вчинити дії та скасування постанов державного виконавця
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: у задоволенні скарги відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.01.2022
  • Дата етапу: 30.09.2022
  • Номер: 4-с/761/106/2022
  • Опис: за скаргою Рафальського Олега Олеговича, заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович, Костик Віктор Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Денавіта», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця, зобов’язання вчинити дії та скасування постанов державного виконавця
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.01.2022
  • Дата етапу: 30.09.2022
  • Номер: 4-с/761/19/2024
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 30.12.2022
  • Номер: 4-с/761/19/2024
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: у задоволенні скарги відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 29.03.2024
  • Номер: 4-с/761/19/2024
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Подано апеляційну скаргу
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 06.09.2024
  • Номер: 4-с/761/19/2024
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 16.09.2024
  • Номер: 4-с/761/19/2024
  • Опис: Скарга Романюка Івана Миколайовича в інтересах Рафальського Олега Олеговичана дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо визначення вартості та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні №63978933
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 761/29374/19
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Кравець Валентина Аркадіївна
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.01.2022
  • Дата етапу: 17.03.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація