СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р.                                                                           Справа № 905/497/20  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя            Бородіна Л.І., суддя  Геза Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Костюк С.В. на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АА №083435 від 14.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1515 від 30.07.2003,  

відповідача - Салимон Д.М. на підставі положення про відділ претензійно-позовної роботи Департаменту з правових питань та корпоративного управління ПАТ "Центренерго" (в порядку самопредставництва), довіреності №587/22 від 23.12.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вх.№3149 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Шиловою О.М., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 26.10.2020, у справі № 905/497/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОН-3000", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Обухівського району Київської області,

про стягнення 53 819 300, 06грн основного боргу, 2 852 500, 92грн пені, 848 292, 58грн 3% річних, 955 662, 53грн інфляційних

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Озон-3000" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на свою користь 53 819 300, 06грн основного боргу, 2 852 500, 92грн пені, 848 292, 58грн 3% річних, 955 662, 53грн інфляційних.

В обґрунтування збільшених позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вугілля, що поставлено за актами приймання-передачі №12-ОЗОН та №13-ОЗОН від 20.11.2019 до договору №111/44 від 29.08.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість та наявні підстави також для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-3000" 53 819 300, 06грн основного боргу, 2 775 174, 69грн пені, 848 153, 81грн 3% річних, 955 662, 53грн інфляційних, 734 743, 59грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заборгованість за поставлене вугілля складає 53 819 300,07грн та залишається несплаченою, і іншого відповідач не довів. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 53 819 300, 06грн боргу за поставлене вугілля є доведеною і обґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення пені на підставі пункту 8.14. договору, 3% річних та інфляційних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд, здійснивши перевірку розрахунків позивача, дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд розглянув справу 20.10.2020 за відсутності представника відповідача, хоча відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи; апелянт також вважає, що судом не було враховано обставин непереборної сили, що є підставою для відмови у позові, а саме, Кабінетом Міністрів України введено карантин, що об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ "Центренерго" своїх зобов`язань.

Апелянт також зазначає, що підприємство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, становить суспільний інтерес, а також відноситься до об`єктів великої приватизації державної власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 у справі №905/497/20; встановлено позивачу строк до 28.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 28.12.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 19.01.2021 о 14:15год.

31.12.2020 (27.12.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13138), просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог зі стягнення пені - змінити, і стягнути пеню у повному обсязі в розмірі 2 852 500, 92грн.

Як вказує позивач, суд першої інстанції помилково здійснив розрахунок пені у межах 6-місячного строку, оскільки 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого, строк, визначений, зокрема статтею 232 Господарського кодексу України, продовжується на строк дії карантину.

18.01.2021 від представника апелянта - Салимона Д.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№563), зазначає, що ТОВ "Центренерго" вживає превентивні заходи щодо запобігання поширенню COVID-19 до скасування карантину та обмежуючих заходів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, що ускладнює апелянту реалізувати свої процесуальні права щодо захисту прав та інтересів. Представник також вказує, що серед працівників відділу претензійно-позовної роботи ПАТ "Центренерго" 05.01.2021 підтверджено захворювання на COVID-19, а саме, заступника начальника відділу - Гаврися Я.Б.; враховуючи наявність тісних контактів працівників відділу претензійно-позовної роботи із заступником начальника відділу Гаврисем Я.Б., працівники відділу претензійно-позовної роботи вимушені перебувати на самоізоляції до моменту отримання негативних результатів дослідження на наявність РНК вірусу COVID-19.

18.01.2021 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та апеляційного розгляду справи в розмірі 300 000, 00грн (вх.№602), позивач просить покласти понесені витрати на професійну правничу допомогу на відповідача.

До заяви додані копії договору №102 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), укладеного 14.12.2020 між ТОВ "Озон-3000" та Адвокатським об`єднанням "Октопус"; прайс-листа АО "Октопус" до договору №102 від 14.12.2020; розрахунку суми адвокатських послуг, пов`язаних із наданням правової допомоги за договором №102 від 14.12.2020, відповідно до якого загальний витрачений час роботи адвоката, керуючого партнера АО "Октопус" Костюка С.В. по наданню правової допомоги замовнику при розгляді апеляційної скарги у справі №905/497/20 становить 50 годин, загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 300 000, 00грн (50 годин * 6 000, 00грн (вартість однієї години роботи)); акту виконаних робіт за договором №102 від 14.12.2020; платіжного доручення №1175 від 15.01.2021.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.01.2021 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог зі стягнення пені - змінити, стягнути пеню у повному обсязі в розмірі 2 852 500, 92грн.

Представник позивача також оголосив заяву про розподіл судових витрат.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи і відкладено розгляд справи на 02.02.2021 об 11:00год.

До початку судового засідання 02.02.2021 від апелянта надійшло клопотання про проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи (вх.№1336), просить

1. Призначити у справі комплексну судову економічну та товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- Який, відповідно до доданих до позовної заяви документів, обсяг (тоннаж) відвантаженого вугілля від ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019?

- Яка сума основної заборгованості за фактично поставлене вугілля документально підтверджується у заявлених позовних вимогах ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019?

- Чи підтверджується первинними документами заявлена у позовних вимогах ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" заборгованість за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019?

- Чи відповідає, з урахуванням вимог чинного законодавства, наявний у матеріалах розрахунок штрафних санкцій ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" умовам договору поставки та наданим ТОВ "Озон-3000" до позовної заяви документам?

- Чи правильно визначено у розрахунку штрафних санкцій ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" умовам договору поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019 кількість днів прострочення виконання зобов`язання?

- Чи відповідає якість поставленого вугілля за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019, укладеного між ТОВ "Озон-3000" та ПАТ "Центренерго", вимогам стандартів, технічних умов та технічній документації?

- З урахуванням якості поставленого вугілля, яка сума основної заборгованості за фактично поставлене вугілля документально підтверджується у заявлених позовних вимогах ТОВ "Озон-3000" до ПАТ "Центренерго" заборгованість за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019?

2. Доручити проведення незалежної комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у справі №905/497/20 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

3. Зобов`язати сторони надати в розпорядження експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на його вимогу всі документи, що будуть потрібні для проведення експертизи.

4. Матеріали справи №905/497/20 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6.

5. Оплату витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, покласти на сторони солідарно.

6. Зупинити провадження у справі №905/497/20 на час проведення експертизи.

До клопотання апелянтом додана копія постанови Верховного Суду у справі №922/1909/17 від 23.05.2018 з інших правовідносин між іншими сторонами, в якій зазначено, що враховуючи, що спір виник у зв`язку з поставкою неякісного товару, суду слід було вирішити питання про призначення відповідної експертизи.

Однак, судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах спір виник внаслідок неоплати відповідачем отриманого вугілля за актами приймання-передачі, підписаних без зауважень, у тому числі, і щодо якості товару.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.02.2021 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати просить покласти на позивача.

Також представник апелянта підтримав клопотання про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи.

На запитання суду, чому таке клопотання було подано після спливу встановленого судом строку для подання заяв і клопотань, представник апелянта оголосив усне клопотання про поновлення пропущеного строку, однак, назвати правову норму, яка дозволяє суду поновлювати пропущений строк, встановлений судом, не зміг.

Також представник апелянта зазначив, що він не має заперечень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, якщо позивачем надані докази в її обгрунтування.

Представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог зі стягнення пені змінити, і стягнути пеню у повному обсязі.

Щодо клопотання представника апелянта про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020, якою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 у справі №905/497/20, також було встановлено учасникам справи строк до 28.12.2020 для подання до суду заяв і клопотань.

Дана ухвала отримана апелянтом 22.12.2020.

Однак, у встановлений судом строк від апелянта не надійшло клопотань щодо суті спору.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання апелянта про призначення судової експертизи було подано представником до початку судового засідання 02.02.2020. Як надав пояснення представник апелянта у судовому засіданні, він склав дане клопотання напередодні.

У зв`язку із викладеним, на запитання суду апеляційної інстанції щодо пропуску встановленого судом строку подання клопотання, представник апелянта оголосив усне клопотання про його поновлення.

Судова колегія зазначає, що стаття 119 Господарського процесуального кодексу України врегульовує правові засади поновлення та продовження процесуальних строків.

Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Виходячи із приписів даної норми, поновленим може бути лише строк, встановлений законом.

У даному випадку строк для подання заяв і клопотань до 28.12.2020 був встановлений судом, що унеможливлює його поновлення, а апелянт до спливу цього строку не звертався до апеляційного господарського суду з клопотанням про його продовження.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення усного клопотання представника апелянта про поновлення пропущеного строку подання клопотання про призначення у справі експертизи.

Тим паче, що жодних поважних причин неможливості подання даного клопотання до 28.12.2020 представник апелянта не навів, як і не зміг послатись на правову норму в обгрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого судом для подачі заяв і клопотань.

Відтак, подане зі спливом встановленого судом строку клопотання про призначення у справі експертизи відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишається апеляційним господарським судом без розгляду.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що в цілому подання клопотання про призначення у справі експертизи на стадії апеляційного провадження до початку судового засідання, розцінюється апеляційним господарським судом як затягування апелянтом розгляду справи, оскільки, по-перше, відповідач не звертався до суду першої інстанції з таким клопотанням, хоча розгляд справи тривав фактично 4 місяці і доводи відповідача щодо неможливості подати таке клопотання внаслідок подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не видаються переконливими; по-друге, згідно матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі не посилався на обставини щодо якості товару, його поставленого обсягу, розміру заборгованості і арифметичної вірності здійснених позивачем і перевірених судом нарахувань 3% річних, інфляційних та пені; і по-третє, у матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень акти прийняття вугілля, і суд не позбавлений права і можливості за наявності у матеріалах справи первинної документації перевірити розмір заборгованості за поставлене вугілля і здійснених позивачем нарахувань 3% річних, інфляційних та пені.

Натомість, задоволення клопотання про призначення експертизи матиме наслідком не лише порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття додаткових доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, а й безпідставного затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 29.08.2019 Публічне акціонерне товариство “Центренерго” (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Озон-3000” (Постачальник) уклали договір поставки вугілля №111/44 (далі – Договір; т.1 а.с.10-20), згідно з пунктом 1.1. якого, Постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність Покупця, а Покупець – прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі – вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Необхідні для виконання Договору відомості вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору. В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів Покупця (ТЕС) – вантажоотримувачів (далі – Вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції Вантажоотримувачів (далі – залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби Покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з “Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі” з урахуванням передбачених Договором особливостей.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, узгоджений сторонами у відповідній Специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу Вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії, та враховані особливості пункту 3.5. Договору.

За умовою пункту 2.5. Договору, право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в Акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж перші чотири цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки Вантажоотримувача, Покупця та Постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюють діяльність з використанням печатки).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що кількість (маса) поставленого за Договором вугілля може відхилятись (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних Специфікаціях не більше ніж на 5%, але в будь-якому випадку – в межах загальної суми Договору.

Загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України у випадку її оплати Постачальником і відшкодування Покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 200 000 000, 00грн (пункт 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.10.2019 – т.1 а.с.21).

Згідно з підпунктами 7.1.1., 7.1.2., 7.1.7. Договору, Постачальник, зокрема, зобов`язаний: поставити (передати) Покупцеві вугілля на умовах Договору та на підставі підписаних сторонами Специфікацій; організувати та забезпечити доставку вугілля до залізничної станції призначення; підписати, завірити печаткою (за умови, що відповідна особа здійснює діяльність з використанням печатки) та направити для підписання Покупцеві Акти приймання-передачі вугілля, складені на підставі відповідних Актів звіряння кількості і якості вугілля. Відповідно до пункту 7.2.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати оплату за поставлене вугілля відповідно до умов Договору.

За умовою підпунктів 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4. Договору, Покупець, зокрема, зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах Договору; прийняти вугілля, поставлене на умовах Договору, згідно з Актом приймання-передачі вугілля; підписати і завірити печаткою отримані від Постачальника Акти приймання-передачі вугілля у разі відсутності зауважень до їх змісту та повернути Постачальнику його примірники. Відповідно до пункту 7.4.1. Договору, Покупець має право отримати вугілля в кількості, з якісними характеристиками та в терміни, передбачені умовами Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (пункт 8.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.14. Договору, за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущене прострочення, за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених пунктом 9.4.2. Договору [якщо Постачальник не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних].

У пункті 9.1 Договору сторони домовились, що при виникненні у будь-якої з них форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, про що інша сторона має бути повідомлена протягом 3-х календарних днів, термін виконання Договору продовжується відповідно до часу дії цих обставин, але не більше ніж на 3 місяці. Якщо вказані обставини тривають понад 3 місяці, сторони мають право за взаємним погодженням припинити подальше виконання взаємних обов`язків за Договором. Форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислові палати та звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором, що виникли під час дії цих обставин.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення Договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків – до повного їх виконання (пункт 10.1. Договору).

Відповідно до пунктів 4, 5 Додаткової угоди №1 від 15.10.2019 (далі – Додаткова угода; т.1 а.с.21), угода набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і є невід`ємною частиною Договору.

У пунктах 1 та 2 Специфікації №2 від 30.09.2019 до Договору (далі – Специфікація №2; т.1 а.с.22) сторони домовились, що Постачальник поставить, а Покупець прийме вугілля в обсязі 25тис.т (+/-5%) та погодили найменування Вантажоотримувача (відокремлений підрозділ “Вуглегірська ТЕС” ПАТ “Центренерго”), залізничну станцію призначення та її реквізити, виробників, Вантажовідправників та їхні реквізити, залізничні станції відправлення та їхні реквізити, марки вугілля та строк його поставки. Відповідно до пункту 3 Специфікації №2 вона є невід`ємною частиною Договору.

Договір, Додаткова угода та Специфікація №2 підписані представниками обох сторін і скріплені їхніми печатками.

На виконання умов Договору позивач поставив залізничним транспортом, а Вантажоотримувач (відокремлений підрозділ відповідача “Вуглегірська ТЕС”) прийняв вугілля загальною вартістю 54 780 212, 37грн з ПДВ, що підтверджується передбаченими умовами Договору товаросупровідними та іншими документами, наявними у матеріалах справи (т.1 а.с.24-35; т.4 а.с.4-97, 100-250; т.5 а.с.1-17), а також складеними на підставі Актів звіряння кількості та якості Актами приймання-передачі партії вугільної продукції за Договором:

- №11-ОЗОН від 15.11.2019 на суму 1 687 850, 74грн з ПДВ (т.1 а.с.37),

- №12-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 17 432 656, 07грн з ПДВ (т.4 а.с.2-3),

- №13-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 35 659 705, 56грн з ПДВ (т.4 а.с.98-99)

(далі – Акти №11, №12 та №13 відповідно).

Акти №11, №12 та №13 підписані Постачальником, Вантажоотримувачем і Покупцем без зауважень і скріплені їхніми печатками.

Оскільки жодним з підписантів дата підписання окремо не проставлена, суд першої інстанції виходив з того, що Акти підписані в дату їх складення.

Факт прийняття Вантажоотримувачем вугілля за вказаними Актами відповідач під час розгляду справи не заперечив та належними і допустимими доказами не спростував.

Відповідно до пункту 6.7. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.

Отже, за умовою пункту 6.7. Договору, обов`язок відповідача оплатити поставлене за Актами №11, №12 та №13 вугілля на момент звернення позивача до суду є таким, що настав.

З наданої позивачем копії виписки №1-2-5/005/339 від 24.02.2020 Акціонерного товариства “Європейський промисловий банк” про рух грошових коштів (т.1 а.с.40-41), а також зі змісту позову (т.1 а.с.4) і письмових пояснень (т.5 а.с.37) вбачається, що відповідач розрахувався за отримане вугілля частково – в сумі 960 912, 30грн (в рахунок оплати поставки за Актом №11), що відповідач під час розгляду справи не заперечив.

Таким чином, заборгованість за поставлене вугілля складає 53 819 300, 07грн та залишається несплаченою, і іншого відповідач не довів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як замовником своїх зобов`язань за договором поставки, а саме, неоплатою отриманого вугілля.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не спростовує ані факт поставки вугілля відповідно до умов Договору, ані наявність заборгованості перед позивачем, і її розмір.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом не було враховано обставин введення карантину, що об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ "Центренерго" своїх зобов`язань по Договору своєчасно.

Апелянт також зазначає, що підприємство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, становить суспільний інтерес, а також відноситься до об`єктів великої приватизації державної власності.

Щодо доводів апелянта, що судом не було враховано обставин введення карантину, що, за твердженням апелянта, об`єктивно унеможливлювало виконання ПАТ "Центренерго" своїх зобов`язань, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами у справі були складені та підписані акти приймання-передачі партії вугільної продукції за Договором: №№11-ОЗОН від 15.11.2019 на суму 1 687 850, 74грн з ПДВ, №12-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 17 432 656, 07грн з ПДВ, №13-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 35 659 705, 56грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 6.7. Договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.

Отже, строк оплати за актом №11-ОЗОН від 15.11.2019 на суму 1 687 850, 74грн настав 16.12.2019, а за актами №12-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 17 432 656, 07грн, №13-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 35 659 705, 56грн – 20.12.2019.

Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної  Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

Отже, своєчасне виконання апелянтом своїх зобов`язань по Договору об`єктивно не може ставитись у залежність до факту введення на території України карантину, оскільки відповідно до умов Договору, апелянт мав розрахуватись за поставлений товар ще у 2019 році.

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України (на яку посилається апелянт), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку апелянтом не доведено наявність станом на момент виникнення у нього зобов`язання з оплати поставленого товару надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, які унеможливили належно, у відповідності до умов Договору, виконати свої зобов`язання з оплати товару.

Відповідно до умов пункту 9.1. Договору, при виникненні у будь-якої із сторін форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в України", про що інша сторона повинна бути повідомлена протягом 3 календарних днів, термін виконання Договору подовжується відповідно до часу дії цих обставин, але не більше ніж на 3 місяці. Якщо вказані обставини продовжуються більше 3 місяців, сторони мають право за взаємним погодженням припинити подальше виконання взаємних обов`язків за Договором. Форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати та звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, що виникли під час дії цих обставин.

Однак, відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, як і не надав доказів повідомлення позивача про виникнення таких форс-мажорних обставин.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи апелянта, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані обставини відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, які є підставою для відмови у позові, оскільки відповідачем належних і допустимих доказів в обґрунтування наявності таких обставин суду надано не було.

Згідно матеріалів справи, позивачем внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вугілля також були нараховані пеня на підставі пункту 8.14. Договору; 3% річних та інфляційних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що розрахунок за Актом №11 в частині визначення дати прострочення виконання грошового зобов`язання суперечить приписам частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). А саме, за умовою пункту 6.7. Договору, оплата вартості вугілля здійснюється Покупцем на підставі підписаних Актів приймання-передачі вугілля шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання Актів.

Отже, відповідач мав розрахуватись за отримане вугілля до 16.12.2019 включно, оскільки 15.12.2019 (30-тий календарний день з моменту підписання Акта №11) припадає на неділю. Відповідно прострочення оплати відбулося 17.12.2019, а не 16.12.2019, як визначено у позові і розрахунку, а розрахунок за Актами №12, №13 містить арифметичну помилку.

Отже, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 848 153, 81грн, нараховані на прострочену заборгованість:

- за Актом №11 – в сумі 8 118, 91грн за період 17.12.2019 – 03.03.2020,

- за Актами №12, №13 – в сумі 840 034, 90грн за період 21.12.2019 – 30.06.2020.

Розрахунок інфляційних є вірним, отже стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 955 662, 53грн, нараховані за період січень – травень 2020 року на прострочену заборгованість за Актами №12, №13 в сумі 53 092 361, 63грн.

Щодо нарахованої пені суд першої інстанції встановив, що:

- розрахунок за Актом №11 як і у випадку з розрахунком 3% річних суперечить припису частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України: прострочення оплати відбулося 17.12.2019, а не 16.12.2019, як визначено у позові і розрахунку;

- розрахунок за Актами №12, №13 суперечить припису частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Суд встановив, що за Актами №12, №13 відповідач є таким, що прострочив, з 21.12.2019, отже, підлягає нарахуванню пеня за період 21.12.2019 – 21.06.2020.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 2 775 174, 69грн, нарахована на заборгованість:

- за Актом №11 – в сумі 34 946, 71грн за період 17.12.2019 – 03.03.2020,

- за Актами №12, №13 – в сумі 2 740 227, 98грн за період 21.12.2019 – 21.06.2020.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про невірне здійснення судом першої інстанції розрахунку пені у межах 6-місячного строку з підстав незастосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав законної сили 02.04.2020), відповідно до якого, строк, визначений статтею 232 Господарського кодексу України, продовжується на строк дії карантину, виходячи з такого.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким Розділ IX “Прикінцеві положення” ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, укладаючи Договір 29.08.2019 (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядок і строк нарахування пені (пункт 8.14. Договору). Отже, жодна із сторін на момент укладення Договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Як і прострочення оплати за Актами №12, №13 у відповідача настало з 21.12.2019.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що і укладення Договору, і настання прострочення виконання грошового зобов`язання відбулись до набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені на борг за Актами №12, №13 має тривати протягом шести місяців, а саме за період 21.12.2019 – 21.06.2020.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

У даному випадку апелянт оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, а позивач з апеляційною скаргою в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 77   326, 23грн пені не звертався.

Щодо доводів апелянта, що ПАТ "Центренерго" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, становить суспільний інтерес, то очевидно, що дані доводи апелянта не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; апелянт суду такої норми не навів і в цілому дані доводи розцінюються апеляційним господарським судом як такі, що спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Як і доводи апелянта, що ПАТ "Центренерго" включено до об`єктів великої приватизації державної власності не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку здійснити оплату за отримане вугілля відповідно до умов Договору, укладеного у рамках ведення своєї господарської діяльності.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.02.2021 представник апелянта зазначив, що йому не відома правова норма, яка б дозволяла підприємству, яке має стратегічне значення і включено до об`єктів великої приватизації державної власності, не виконувати свої договірні зобов`язання.

Щодо доводів апелянта, що суд розглянув справу 20.10.2020 за відсутності представника відповідача, хоча відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи 20.10.2020, відтак неявка сторін не перешкоджала розгляду справи.

У клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач посилається на те, що представник, який володіє обставинами цієї справи, братиме участь у судовому засіданні іншого суду; відповідач вживає низку превентивних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19, що унеможливлює реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав щодо захисту в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено карантин на території України до 31.12.2020.

Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.  

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, справа розглядалась протягом місяця у спрощеному і три місяці у підготовчому провадженні – а отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що сторони мали час подати всі необхідні документи, а у клопотанні про відкладення розгляду справи доводів, що унеможливлювали суду розглянути справу лише за обставини відсутності представника відповідача, не наведено.

Крім того, відповідач не був позбавлений права і можливості направити в судове засідання іншого свого представника як числа своїх працівників в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України, або уклавши договір на надання правничої правової допомоги з адвокатом, як і міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі, поза межами судового засідання, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування місця участі в судовому засіданні, чого відповідачем здійснено не було.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відтак, наведені відповідачем причини неможливості явки в судове засідання суд  першої інстанції обґрунтовано не визнав поважними, правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і розглянув справу у судовому засіданні 20.10.2020.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.10.2020 у справі №905/497/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У даній справі апеляційним господарським судом було переглянуто рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020, яким було стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-3000" 53 819 300, 06грн основного боргу, 2 775 174, 69грн пені, 848 153, 81грн 3% річних, 955 662, 53грн інфляційних, 734 743, 59грн судового збору.

За результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на вказане рішення, суд апеляційної інстанції залишив скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 20.10.2020 - без змін.

Згідно зі статтею 123 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно матеріалів справи, 18.01.2021 позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з відповідною заявою про розподіл судових витрат, до якої додав докази в її обґрунтування.

А саме, до заяви додані копії договору №102 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), укладеного 14.12.2020 між ТОВ "ОЗОН-3000" та Адвокатським об`єднанням "Октопус"; прайс-листа АО "Октопус" до договору №102 від 14.12.2020; розрахунку суми адвокатських послуг, пов`язаних із наданням правової допомоги за договором №102 від 14.12.2020, відповідно до якого загальний витрачений час роботи адвоката, керуючого партнера АО "Октопус" Костюка С.В. по наданню правової допомоги замовнику при розгляді апеляційної скарги у справі №905/497/20 становить 50 годин, загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 300 000, 00грн (50 годин * 6 000, 00грн (вартість однієї години роботи)); акту виконаних робіт за договором №102 від 14.12.2020; платіжного доручення №1175 від 15.01.2021.

Як вбачається із наданих документів, Договір про надання правової допомоги №102 від 14.12.2020 укладений між Адвокатським об`єднанням "Октопус" в особі Голови Костюка С.В. (далі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю " ОЗОН-3000" (далі - Клієнт).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати комплекс юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта у зв`язку з підготовкою, формуванням, доведенням правової позиції, та розглядом (участі в розгляді) господарської справи №905/497/20 у Східному апеляційному господарському суді, ведення претензійно-правової роботи, надання правових висновків, консультацій в усній та письмовій формах на вимогу клієнта, а також надання розгорнутих консультацій стосовно цих справ і доручень, а клієнт в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2021 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 7.1. договору).

У прайс-листі  Адвокатського об`єднання "Октопус" до Договору визначено, що вартість години надання юридичних послуг, зокрема адвокатом, керуючим партнером становить 6   000, 00грн.

Під юридичними послугами мається на увазі юридичне обслуговування господарської діяльності; надання юридичних консультацій з господарської діяльності та оподаткування юридичних осіб, юридичні послуги юридичним особам та підприємців: складання правових документів (наказів, доручень, актів та ін.), складання зовнішньоекономічних угод, договорів, складання довідок (аналіз нормативно-правових документів з податкового, банківського, цивільного та ін. законодавства), правова оцінка договорів, ведення переговорів відносно укладання, зміни, розірвання договорів; судовий захист (ознайомлення зі справою, документами справи консультації (усні, письмові) та підготовка процесуальних документів, участь в судових засіданнях, оскарження судових актів тощо); юридична допомога в спорах з податковими органами; ліквідація підприємств; реєстрація підприємств та інші види правової (адвокатської) допомоги.

Вартість години роботи працівника та/або партнера АО "Октопус", витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається у розмірі 100% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Додатково замовником (клієнтом) відшкодовуються витрати, пов`язані із наданням правової допомоги за межами м. Києва (витрати на переїзд, добові тощо) за погодженням з клієнтом.

Відповідно до  розрахунку суми адвокатських послуг, пов`язаних із наданням правової допомоги за договором №102 від 14.12.2020, Адвокатським об`єднанням було надано позивачу послуги, а саме:

- вивчення та здійснення правового аналізу документів апеляційної скарги, додатків до апеляційної скарги, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо (договорів, актів надання послуг, платіжних документів, матеріалів пов`язаних судових справ в кількості 1218 аркушів); виконавець Костюк С.В. – 10 годин;  

- здійснення перерахунків санкцій з урахуванням правової позиції суду першої інстанції, пошук та аналіз відповідної практики судів вищих інстанцій; виконавець Костюк С.В. – 10 годин;  

- підготовка правової позиції та заперечень проти апеляційної скарги, консультування замовника, проведення спільних нарад та погодження правової позиції у справі, коригування позиції з урахуванням вимог замовника;  виконавець Костюк С.В. – 18 годин;  

- здійснення представництва інтересів замовника у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи №905/497/20 (з урахуванням логістики); виконавець Костюк С.В. – 12 годин.

У розрахунку також зазначено, що вартість однієї години адвоката, керуючого партнера Костюка С.В. згідно умов договору №102 від 14.12.2020 – 6  000, 00грн; загальний витрачений час роботи адвоката, керуючого партнера АО "Октопус" Костюка С.В. по наданню правової допомоги замовнику при розгляді апеляційної скарги у справі №905/497/20 – 50год. Загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 300   000, 00грн (50год. * 6   000, 00грн).

Виходячи з Акту виконаних послуг за договором про надання правової допомоги №102 від 14.12.2020, Адвокатське об`єднання згідно договору надало Клієнту наступні адвокатські послуги: захист прав та охоронних законом інтересів клієнта у зв`язку із підготовкою, формуванням, доведенням правової позиції, та розглядом (участі в розгляді) господарської справи №905/497/20 у Східному апеляційному господарському суді в кількості 50 годин. Клієнт підтверджує, що адвокатські послуги, зазначені в пункті 1 акту, надані Адвокатським об`єднанням у повному обсязі і на належному рівні якості.

Вартість адвокатських послуг в рамках договору №102 від 14.12.2020, наданих Адвокатським об`єднанням, складає 300   000, 00грн.

Згідно платіжного доручення №1175 від 15.01.2021, ТОВ "ОЗОН-3000" перерахувало АО "Октопус" 300   000, 00грн.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги позивачу у Східному апеляційному господарському суді на підставі  договору про надання правової допомоги №102 від 14.12.2020.

У розрахунку сторони узгодили обсяг послуг, що має надати Адвокатське об`єднання: вивчення та здійснення правового аналізу документів апеляційної скарги, додатків до апеляційної скарги, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо (договорів, актів надання послуг, платіжних документів, матеріалів пов`язаних судових справ в кількості 1218 аркушів); здійснення перерахунків санкцій з урахуванням правової позиції суду першої інстанції, пошук та аналіз відповідної практики судів вищих інстанцій; підготовка правової позиції та заперечень проти апеляційної скарги, консультування замовника, проведення спільних нарад та погодження правової позиції у справі, коригування позиції з урахуванням вимог замовника; здійснення представництва інтересів замовника у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи №905/497/20 (з урахуванням логістики).

Отже, розрахунок містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням, із зазначенням часу надання правничої допомоги.

В акті наданих послуг від 15.01.2021 зазначено, що послуги для Клієнта за договором про надання правової допомоги №102 від 14.12.2020 надані Адвокатським об`єднанням.

Представник апелянта в судовому засіданні не висловив заперечень щодо заяви позивача про розподіл понесених судових витра.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4  статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього  Кодексу  визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Судова колегія наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що  відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 Верховним Судом зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 300 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Судова колегія зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, необхідного адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 00грн, виходячи з витраченого часу 5 годин помножених на 6 000, 00грн, з огляду на таке.

Перш за все, судова колегія зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки щодо оплати отриманого від позивача товару.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; даний спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей купівлі-продажу (поставки) товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, тим більше відповідач не заперечував проти факту поставки і розміру заборгованості, судова практика є сталою.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором; до того ж, адвокат позивача готував і подав до суду відзив на апеляційну скаргу з правовідносин, які вже були предметом розгляду судом першої інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає невиправданим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із зазначеного у розрахунку Адвокатським об`єднанням часу у кількості 50 годин, який є очевидно завищеним для адвоката, керуючого партнера Адвокатського об`єднання.

Здійснюючи розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції виходить із встановленої договором про надання правової допомоги №102 від 14.12.2020 ставки послуг Адвокатського об`єднання (адвоката, керуючого партнера, який надавав позивачу послуги згідно розрахунку) за одну годину у розмірі 6 000, 00грн.

Так, у розрахунку зазначено, що на вивчення та здійснення правового аналізу документів апеляційної скарги, додатків до апеляційної скарги, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо (договорів, актів надання послуг, платіжних документів, матеріалів пов`язаних судових справ в кількості 1218 аркушів) адвокатом витрачено 10 годин.

Однак, вказаний витрачений час судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки на вивчення та здійснення правового аналізу апеляційної скарги у спірних правовідносинах, яка не містить ані розрахунків заборгованості, ані заперечень щодо суми боргу, ані значного обсягу законодавчих актів, ані додатків щодо суті спору, для кваліфікованого юристу достатньо 1, 5 години.

Безпідставним є зазначення адвокатом вивчення і здійснення правового аналізу наданих замовником матеріалів, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо (договорів, актів надання послуг, платіжних документів, матеріалів пов`язаних судових справ в кількості 1218 аркушів), оскільки із доводів апеляційної скарги вбачається, що спору щодо первинної документації між сторонами немає; як встановлено судом першої інстанції і не заперечується апелянтом, були підписані акти прийому-передачі вугілля без зауважень, однак по поставленому товару відповідач у повному обсязі не розрахувався.

До того ж, всі первинні документи мали бути зібрані та досліджені при розгляді справи судом першої інстанції.

Також у розрахунку зазначено, що на здійснення перерахунків санкцій з урахуванням правової позиції суду першої інстанції, пошук та аналіз відповідної практики судів вищих інстанцій адвокатом витрачено 10 годин.

Однак, судова колегія зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі не заперечував проти арифметичної вірності здійсненого позивачем розрахунку, і його часткового задоволення судом; не наводив власного розрахунку, який необхідно було б перевірити позивачу і надати обґрунтовані спростування щодо його вірності.

Відзив позивача не містить жодних розрахунків санкцій, як і не містить аналізу відповідної практики судів вищих інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає безпідставним і недоведеним зазначення адвокатом витраченого часу на ці види робіт, оплата за які має бути відшкодована відповідачем.

Щодо таких видів послуг, як підготовка правової позиції та заперечень проти апеляційної скарги, консультування замовника, проведення спільних нарад та погодження правової позиції у справі, коригування позиції з урахуванням вимог замовника, на які були витрачені адвокатом 18 годин, судова колегія зазначає, що наданий суду відзив позивача складається з 4 сторінок, який не містить ані практики Верховного Суду зі схожих правовідносин, ані розрахунків, ані посилань на значний обсяг нормативно-правових актів.

Позивачем не доведено необхідності проведення спільних нарад та погодження правової позиції у справі, коригування позиції з урахуванням вимог замовника, оплата за витрачений час на які має бути покладений на відповідача.

Отже, для кваліфікованого юриста співмірним зі складністю даної справи і обсягом виконаних робіт (складений відзив на апеляційну скаргу) є витрачений час у кількості 2 годин.

Щодо здійснення представництва інтересів замовника у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи №905/497/20 (з урахуванням логістики), на що адвокатом зазначено у розрахунку 10 годин витраченого часу, судова колегія зазначає, у даній справі було два судових засідання 19.01.2021 і 02.02.2021, в якому було ухвалено постанову про залишення скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2020 - без змін) в загальній кількості затрачених годин - 1, 5години відповідно до протоколів судових засідань.

Отже, обґрунтованим і таким, що підтверджується матеріалами справи  на здійснення представництва позивача є витрачений час адвоката участі в судових засіданнях - 1, 5 години.

Щодо витраченого адвокатом часу на прибуття до суду та очікування, судова колегія зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги — домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини 1 статті 1 цього Закону установлено: представництво — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Отже, приїзд до суду і очікування судового засідання не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги.

Така правова позиція зі схожих правовідносин викладена Верховним Судом в ухвалі від 04.11.2019 у справі №9901/264/19.

Тим паче, що позивач не був позбавлений права і можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу з метою уникнення додаткових витрат.

Тому витрати позивача на очікування і прибуття до суду його адвоката не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу позивачу за рахунок відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатського об`єднання у кількості 5 годин, які складаються із вивчення та здійснення правового аналізу документів апеляційної скарги (1, 5 години), підготовка відзиву на апеляційну скаргу (2 години), представництво  інтересів в Східному апеляційному господарському суді (1, 5 години), помножені на встановлену прайс-листом до договору ставку послуг адвоката, керуючого партнера Адвокатського об`єднання за одну годину у розмірі  6 000, 00грн, і становлять співмірні і розумні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30   000, 00грн, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 126, 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2020 у справі №905/497/20 залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-3000" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та апеляційного розгляду справи задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Центренерго” (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд.49; ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Озон-3000” (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд.6А, оф.709, кімн.7; ідентифікаційний код 34934458)              30   000, 00грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.02.2021   

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  

       Суддя                                                                                           Т.Д. Геза