№ 2-742/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 травня 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області

         в складі: головуючого - судді                              ПАВЛІВА В.Р.  

         при секретарі                                                         ДЕМІДІ Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного виробничо-комерційного підприємства «Весна», третя особа Пісочнянська с/рада про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будівлю, -

в с т а н о в и в:

           08.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будівлю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 1960 році у АДРЕСА_1 державним орендним підприємством «Весна» збудовано нежитлову будівлю швейної майстерні. 20 жовтня 1993 року дану будівлю було приватизовано шляхом викупу, про що свідчить договір купівлі-продажу посвідчений 29.10.1993 року Миколаївською держнотконторою під реєстровим номером 2445 та зареєстровано в Стрийському МБТІ і Пісочнянській сільській раді.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.10.1993 р. реєстровий №2445 Фонд комунального майна Миколаївської районної Ради народних депутатів продав, а Товариство покупців орендного підприємства «Весна» в особі голови Леськів М-Т. Г. купило державне майно – будівлю швейної майстерні орендного підприємства «Весна» по АДРЕСА_1. Згодом 3 грудня 1993 року на засіданні загальних зборів засновників МКВКП «Весна» прийнято рішення створити МКП «Весна» на основі власності громадян, що стали його засновниками, шляхом об’єднання власного майна в тому числі і будівлі швейної майстерні, що є предметом даного спору. 07 листопада 2009 року на засіданні засновників загальних зборів МКВКП «Весна» прийнято рішення про продаж гр. ОСОБА_1 будівлі швейної майстерні за 58 000 грн. та доручено директору Іваніву О.-А.-С. М. укласти відповідний договір. Цього ж дня між позивачем та відповідачем МКВКПП «Весна» укладено договір купівлі-продажу будівлі майстерні «А-1», яка знаходиться по АДРЕСА_1. На наступний день 08.11.2009 року позивачем було оплачено всю суму, яка зазначена в договорі, а саме 58 000 грн. про що свідчить квитанція від 08.11.2009 року, після  чого між ним та директором МКВКП «Весна» підписано акт прийому-передачі згідно якого МКВКП «Весна» передала, а  гр. ОСОБА_1 прийняв у приватну власність будівлю швейної майстерні, що по АДРЕСА_1.

Після неодноразових звернень до директора МКВКП «Весна» Іваніва О.-А.-С. М. з питанням нотаріального посвідчення договору жодної відповіді про час його посвідчення позивач по справі не отримав. У зв’язку з вищенаведеними обставинами позивач ОСОБА_1 змушений звернутись до суду.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати право власності на будівлю.

            Відповідач директор МКВКП «Весна» Іванів О.-А.- С. М. в судовому засіданні позов визнав та не заперечив щодо його задоволення.

             Представник третьої особи Пісочнянської сільської ради Кос А.І. позов визнав, заперечень щодо його задоволення не мав.

    Заслухавши пояснення позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.

           Судом при розгляді справи встановлено, що 07 листопада 2009 року на засіданні засновників загальних зборів МКВКП «Весна» було прийнято рішення щодо продажу позивачу по справі – ОСОБА_1 будівлі швейної майстерні за 58 00 грн. та доручено директору Іваніву О.-А.-С. М. укласти відповідний договір. Так, 07.11.2009 року між позивачем та відповідачем МКВКП «Весна» укладено договір  купівлі-продажу будівлі майстерні «А-1», яка знаходиться по вул.. Шевченка, 144 в с. Пісочна.

            Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами. І відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

            Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України  право власності на майно за договором. Який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

            Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

            За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими  належними доказами у справі, а тому підлягають до задоволення.  

         На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 334, 629 ЦК України,  ст.ст. 10, 57, 58, 60, 212, 215  ЦПК України, суд, -            

                                                               в и р і ш и в :

         Позов  задовольнити.

         Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 укладений 07.11.2009 року між ОСОБА_1 та МКВКП «Весна».

         Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1

         Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

               Суддя                                                                                          В.Р. Павлів

         Оригінал рішення виготовлений в нарадчій кімнаті в одному екземплярі .