Справа № 2-А-585-2010 рік

                                             П О С Т А Н О В А

                             І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И                      

12 травня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі Шкурко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лутугине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Назаренка Михайла Анатолійовича про скасування постанови ВВ № 228449 по справі про адміністративне правопорушення,

                                        В С Т А Н О В И В :

1 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 21 січня 2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. за те, що  він, рухаючись на автомобілі «Камаз» 21 січня 2010 року в м.Краснодон на перехресті не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, заїхав за стійку світлофора та зупинився на пішохідному переході, чим порушив вимоги п.п.1.3, 8.10, 12.1, 16.3, 16.8, 8.11 Правил дорожнього руху. Відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено відповідачем постанова ВВ № 228449. З зазначеною постановою він не згоден, оскільки правила дорожнього руху не порушував, на дорозі була ожеледь і пішохідного переходу не було видно, автомобіль під його керуванням проїхав під світлофор і зупинився. Коли загорівся зелений сигнал світлофора він продовжив рух. Крім того, до нього застосовано максимальне стягнення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП і не було враховано характер вчиненого правопорушення, обставини. Які пом’якшують або отягчають відповідальність, матеріальне положення. Просить скасувати постанову ВВ № 228449 від 21 січня 2010 року.    

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Надав суду пояснення про те, що на перехресті розмітки пішохідного переходу не було видно, він вибрав безпечну швидкість руху, нікому перешкоду в русі не створив. Відповідачем не було враховано ступінь його вини, матеріальне становище, наклавши на нього максимальний штраф, він отримує заробітну плату у розмірі 1200 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за його відсутності. Будучи допитаний в порядку ст..115 КАС України надав пояснення про те, що ним було складено протокол про адміністративне правопорушення і постанова від 21 січня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. ОСОБА_1 на перехресті не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, заїхав за стійку світлофора та зупинився на пішохідному переході, чим порушив вимоги п.п.1.3, 8.10, 12.1, 16.3, 16.7. 8.11 Правил дорожнього руху. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 21 січня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП  та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що він, керуючи автомобілем в м.Краснодон, на перехресті  не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку. При наданні переваги в русі заїхав за стійку світлофора та зупинився на пішохідному переході, що підтверджується постановою серії ВВ № 228449 від 21 січня 2010 року.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов8язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не доказав правомірність свого рішення, в постанові про накладення штрафу не зазначив, чому саме призначено максимальне покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., не зазначив, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи враховано матеріальний стан, тоді як позивач отримує заробітну плату у розмірі 1200 грн, а тому дії відповідача при винесенні постанови не відповідають вимогам ст..33 КУпАП, яка передбачає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обстави, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а тому постанова підлягає скасуванню.

    На підставі наведеного, керуючись ст..ст.2, 6, 17, 159, 160 КАС  України, ст..33 КУпАП, суд

                                             П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Назаренка Михайла Анатолійовича про скасування постанови ВВ № 228449 по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.                                                                                                                             Скасувати постанову ВВ № 228449 від 21 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП.    

    Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Постанова в повному обсязі складена 14 травня 2010 року.

                                               Суддя :