РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року справа № 340/4098/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кіровоградський окружний адміністративний суд, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби та Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кіровоградський окружний адміністративний суд, в якому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 187 848,81 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, працює на посаді судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. Розмір суддівської винагороди визначається Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-V111 та складається з базового розміру посадового окладу та доплат за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.. Крім цього, до базового окладу судді застосовуються регіональні коефіцієнти. Проте з 18.04.2020 по 27.08.2020 розмір суддівської винагороди обмежений на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними ЗакономУкраїни №553-1Х від 13.04.2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними ЗакономУкраїни №553-1Х від 13.04.2020.

Конституційний Суд України зазначив, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів та вважає, що таке обмеження є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану і може застосовуватись в тому числі до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами.

У зв`язку з визнанням неконституційними положень частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294 державою протиправно обмежено суддівську винагороду позивача за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, а тому, з огляду на позицію Конституційного Суду України, вона підлягає компенсації.

Відповідно до довідки Кіровоградського окружного адміністративного суду №92 від 09.09.2020 загальна сума обмеження суддівської винагороди становить 187848,81 грн і на даний час не компенсована.

Частиною 3 статті 152 Конституції України передбачено, що матеріальна або моральна шкода, завдана юридичним або фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законом порядку.

В силу частини 3 статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже недоплачена суддівська винагорода є майновою шкодою і підлягає стягненню на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції України за рахунок коштів бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за кодом 0501150.

Відповідач Державна судова адміністрація України (відповідач-1) 30.11.2020 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов є необгрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки Кіровоградський окружний адміністративний суд як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону №553-1Х. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-з/2020 не може вплинути на спірні відносини, які виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена в ухвалі від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, у постановах від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 у справі №814/1274/17.

Щодо стягнення матеріальної шкоди, то обов`язковою передумовою для виникнення у позивача права на відшкодування шкоди є наявність про це встановленої законом процедури присудження та сплати такої компенсації. Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу V1 «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування),а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що така процедура на даний час не встановлена, а рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 не поширюється на правовідносини, що виникли до дати його ухвалення, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої прийняттям неконституційного правового акта задоволенню не підлягають.

Відповідач Державна казначейська служба України (відповідач-2) 04.12.2020 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що органи Казначейства виконують рішення суду, що передбачає стягнення коштів з боржника на користь фізичної чи юридичної особи або Державного бюджету України. Початок процедури безспірного списання коштів з боржника розпочинається після надходження відповідної заяви стягувача з виконавчими документами. Отже рішення суду у справі не вплине на права, свободи, інтереси або обов`язки Казначейства чи його територіальних органів. Позивач не обґрунтував, чи допускало Казначейство протиправні дії щодо нього і не мотивував, що спірні правовідносини виникли з питань, які відносяться до компетенції Казначейства, та які права,свободи чи інтереси позивача порушені Казначейством. Вважає, що органи Казначейства не повинні залучатись учасниками справи тільки тому, що ймовірно буде проводитись безспірне списання коштів з боржника.

Щодо стягнення суддівської винагороди, то наявність рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин, скільки на час їх виникнення діяв Закон №553. Вказана правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №808/1628/18.

Крім цього, положення ст. 1175 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Натомість коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма застосуванню не підлягає.

Недоплачені суми заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати не можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі 340/4098/20 матеріали позовної заяви передані голові Кіровоградського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю.

Згідно з розпорядженням голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 №84 матеріали адміністративної справи №340/4098/20 передані до Третього апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 визначено підсудність адміністративної справи №340/4098/20 за Черкаським окружним адміністративним судом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 год 08.12.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про направлення до Верховного Суду подання про розгляд справи як зразкової.

Ухвалою суду від 08.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 год. 11.01.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи, що до початку судового засідання учасники справи надали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що згідно з Указом Президента України від 13.05.2009 №318/2009 позивач ОСОБА_1 призначена на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.05.2015 №479-V111позивача обрано на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду безстроково.

Згідно довідки Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 №92 у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивачу виплачувалась суддівська винагорода з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-1Х), а саме: з урахуванням обмеження максимальним розміром 47230 грн. на місяць.

Загальна сума обмеження суддівської винагороди склала 187848,81 грн.

Вважаючи, що сума обмеження повинна бути компенсована у зв`язку з визнанням неконституційними частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-1Х) відповідно до рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону №1402 встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону №1402 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Отже за змістом вказаних норм суддівська винагорода визначається лише Законом №1402.

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03. 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-1Х доповнено статтею 29 наступного змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».

Отже з 18.04.2020 змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запроваджені обмеження суддівської винагороди розміром 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 1 січня 2020 року, що складає 47230 грн.

У подальшому рішенням Конституційного Суду України, від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»« від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»« від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення з 28.08.2020.

Суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди інших Законів.

Проте, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», вимушені були вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів, зокрема позивача. Однак необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

У зв`язку із цим у рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами встановлені обмеження суддівської винагороди. Проте нормативні акти, які б передбачали механізм такої компенсації, відсутні, компенсація позивачу не виплачена.

Вирішуючи питання про компенсацію суддівської винагороди, суд зазначає таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частин 1-4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Першим Протоколом до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

З огляду на зазначене суддівська винагорода, встановлена відповідно до Закону №1402, є майном у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на яке позивач мала виправдані очікування.

Отже не отримана за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода у сумі 187848,81 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо способу захисту та відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд враховує таке.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-V111 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Положеннями статті 23 Кодексу визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Відповідно до п.п. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконуються виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Згідно частини 1 статті 145 Закону №1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 2 статті 145 передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

З 2004 року запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є - виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн.

Враховуючи зазначене виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України органами Казначейства за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» для Державної судової адміністрації.

Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №822/743/16.

Отже ефективним способом захисту порушеного права є стягнення на користь позивача недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 шляхом безспірного списання коштів у сумі 187848,81 грн з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують викладених висновків суду.

Керуючись ст. 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 187 848 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 81 копійку (з утриманням з цих сум передбачених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів при їх виплаті) шляхом їх безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.В. Руденко