Справа № 201/13423/19

(6/199/38/21)

УХВАЛА

іменем України

28.01.2021   Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.

за участю секретаря судового засідання Перетятько А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Єпрем`ян Ліпаріта Вардановича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого 04.01.2021 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа: Орган опіки та піклування в особі  Новокодацької районної  у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання  малолітніх дітей та способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , де третя особа: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні,  спілкування з дітьми та встановлення місця проживання дітей з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, яка обґрунтовується тим, що 15.07.2020 року по справі № 201/13423/19 Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було прийнято рішення, яке було залишено без змін 08.12.2020 р. Дніпровським апеляційним судом, яким позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у вихованні дітей задоволені частково:

-визначено місце проживання дітей разом із матір`ю;

-визначений спосіб участі ОСОБА_1  у вихованні та спілкуванні із дітьми шляхом надання  ОСОБА_1   систематичних побачень з дітьми без присутності ОСОБА_2  з дотриманням розкладу дитячих гуртків та навчального закладу, які відвідуватимуть діти, а також дитячого розпорядку дня з можливістю відвідування дітьми місця проживання батька: кожного першого та третього тижня місяця, починаючи з 17.00 год. п`ятниці до 17.00 год. неділі; щотижня у середу з 17:00 год. до 20:00 год.; кожного парного року у день народження дітей, з 09.00 год. 04 березня до 20.00 год. 05 березня; кожного року 11 січня у день народження ОСОБА_1 з 09.00 год. 11 січня до 20:00 год. 12 січня; кожного року у період літніх шкільних канікул протягом двох тижнів для спільного відпочинку за вибором батька; кожного року у період зимніх шкільних канікул протягом не менше 7 (семи) діб для спільного відпочинку за вибором батька.

Судом також ухвалено про відібрання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 та про передачу дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 .

Рішення суду в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання.

Як зазначається у заяві адвоката Єпрем`ян Л.В. на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2020 р. того ждня було видано виконавчий лист (від 15.07.2020 р.) та 16.07.2020 р. постановою Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМСУМЮ (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження з відібрання дитини.

29.07.2020 р. постановою Соборного ВДВС у місті Дніпрі ПМСУМЮ (м. Дніпро) виконавче провадження з відібрання дитини закінчено з підстав передання батьком ( ОСОБА_1 ) дитини матері ( ОСОБА_2 ), що також підтверджується розпискою, яка власноруч складена ОСОБА_2 . Таким чином, як стверджує представник боржника, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2020 року в частині відібрання дитини та повернення її матері виконано 28.07.2020 р.

В той же час, 06.01.2020 р. ОСОБА_1 (боржнику) стало відомо, що Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська 04.01.2021 року по справі № 201/13423/19 видав ще один виконавчий лист про відбирання дитини та повернення її матері, що у свою чергу не узгоджується із виконавчим листом того ж суду, виданого 15.07.2020 р., який виконано.

У заяві зазначається, що норми цивільного процесуального права не передбачають повторної видачі виконавчого листа по одному й тому ж самому питанню, яке вже було виконано 28.07.2020 р. У випадку невиконання у подальшому судового рішення дане питання має вирішуватися у іншому порядку у межах даної справи, або у межах того виконавчого провадження, яке було закінчене, а така дія як повторна видача виконавчого листа не передбачається. На даний час за оскаржуваним виконавчим листом відкрито інше виконавче провадження та провадились виконавчі дії направлені на відбирання дитини, яка знаходиться у свого батька на законних підставах.

Так, рішенням Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2020 р. передбачено, що діти у ОСОБА_1 можуть перебувати кожного року у період зимніх шкільних канікул протягом не менше 7 (семи) діб для спільного відпочинку за вибором батька, кожного першого та третього тижня місяця, починаючи з 17.00 год. п`ятниці до 17.00 год. неділі та кожного року 11 січня у день народження ОСОБА_1 з 09.00 год. 11 січня до 20:00 год. 12 січня. Зимові канікули у дітей тривають з 01.01.2021 року по 25.01.2021 року.

Вдруге виданий виконавчий лист від 04.01.2021 р. є безпідставним, необґрунтованим та таким, що виданий повторно на частину резолютивної частини, яка виконана 28.07.2020 р.

Заява містить вимогу про визнання виконавчого листа №201/13423/19, виданого 04.01.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про відібрання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 і передачу дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Учасники справи не скористалися правом брати участь в судових засіданнях; представник заявника в окремо поданій заяві просив розглядати справу у його відсутність та задовольнити заяву повністю.

Стягувач ОСОБА_2 не скористалася правом брати участь в судових засіданнях; в наданих запереченнях на подану заяву її представник просила залишити заяву без задоволення посилаючись на те, що обставини, викладені в заяві представника ОСОБА_1 , не відповідають дійсності та фактичним обставинам перебування доньки ОСОБА_4 у ОСОБА_1 . Більш того, посилання представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_1 до доньки ОСОБА_5 є вигадками та не відповідають дійсності, оскільки з 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 утримує доньку ОСОБА_4 , ігнорує права ОСОБА_2 та уникає зустрічей з матір`ю дітей, а також переховує від ОСОБА_2 доньку ОСОБА_4 .

Таким чином, твердження про те, що ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_1 до доньки ОСОБА_5 не узгоджуються з фактичними обставинами, які відбуваються у період з 19 листопада 2020 року та по теперішній час.

В запереченнях звертається увага на те, що про обставини того, що ОСОБА_1 об`єднав періоди його зустрічей з дітьми та вивіз лише доньку ОСОБА_4 на зимовий відпочинок стало відомо тільки зі змісту заяви представника ОСОБА_1 , оскільки батько дітей самостійно не повідомляв ОСОБА_2 про дані обставини та прийняті ним рішення.

У період з 27 лютого 2020 року до 28 липня 2020 року ОСОБА_1 розлучив дітей, позбавивши їх спільного виховання, розвитку, проведення разом часу, відвідування дошкільного навчального закладу та проживання разом за одним місцем мешканням, ОСОБА_1 утримував доньку ОСОБА_4 проти її волі, таким чином вчиняв насилля по відношенню до неї та позбавив ОСОБА_2 права виховувати та спільно проживати з донькою ОСОБА_4 .

Крім того, у період з 15 липня 2020 року по 28 липня 2020 року ОСОБА_1 не виконував рішення суду в частині, яка допущена судом до негайного виконання та добровільно не повертав ОСОБА_2 доньку ОСОБА_3 .

В подальшому працівниками патрульної поліції було винесено стосовно ОСОБА_1 терміновий заборонний припис строком на 10 діб з 30 липня 2020 року 12:30 годин та до 12:30 години 09.08.2020 року.

Згодом рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2020 року у справі № 201/7377/20,судом видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:

1.заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наближатися до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: місця проживання (перебування), роботи, дошкільного закладу, шкільного навчального закладу, які відвідують діти ближче ніж на 500 метрів;

2.заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наближатися на відстань ближче 100 м до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

3.заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вести листування (поштові листи, електронні листи), телефонні переговори, надсилання смс та інших повідомлень з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб;

4.заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) переслідувати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Обмежувальний припис видано судом строком на три місяці, тобто до 19 листопада 2020 року.

В останній день дії обмежувального припису, ОСОБА_1 забрав зі школи доньку ОСОБА_3 та до 25.01.2021 р. не повертав її матері ОСОБА_2 . Донька ОСОБА_7 у присутності вчителів школи та працівників поліції відмовилася їхати разом із ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_1 забрав у матері доньку, він не дозволяв матері бачитися з дитиною та спільно проживати.

Так, 08 грудня 2020 р.  судом апеляційної інстанції було залишено без змін рішення суду від 15.07.2020 р., у зв`язку з чим  ОСОБА_2  звернулася до суду із заявою про видачу судом виконавчого листа та судового рішення, яке набрало законної сили. В січні 2021 року ОСОБА_2 отримала в приміщенні суду виконавчі листи та пред`явила їх до виконання. Як зазначається в запереченнях, враховуючи, що рішення суду від 15.07.2020 року набрало законної сили 08.12.2020 року, однак з 19.11.2020 року ОСОБА_1 утримував у себе доньку ОСОБА_4 та відмовлявся повернути її матері, то судом першої інстанції правомірно та законно було видано виконавчий лист про відібрання доньки ОСОБА_4 у батька та повернення її у сім`ю матері ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 свідчать про утримання доньки ОСОБА_4 , неповернення її матері, ігнорування прав матері та невиконання судового рішення, яке 08.12.2020 року набрало законної сили.

Іншої можливості повернути доньку ОСОБА_4 матері та забрати її у ОСОБА_1 , окрім як звернутися до виконавчої служби з виконавчим листом про відібрання дитини, не існує.

Більш того, з 04 січня 2021 року виконавчий лист перебував на виконанні у виконавчій службі, здійснювалися неодноразові виходи державного виконавця за місцем проживання ОСОБА_1 , викликалася патрульна поліція, однак, попри викладене, ОСОБА_1 ігнорував усе вищезазначене, порушував права матері та повернув доньку ОСОБА_4 тільки 25 січня 2021 року у присутності державного виконавця, присутність якого була самостійно ініційована ОСОБА_1 . Крім того, станом на 28 січня 2021 року виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, який є предметом спору у даній справі закінчено, а тому підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 відсутні, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов  ОСОБА_1 задоволені частково; рішення в частині відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ОСОБА_1 і передачі дитини у сім`ю матері ОСОБА_2  ( АДРЕСА_2 )  допущено до негайного виконання.

За заявою ОСОБА_2 від 15.07.2020 (вх. № 190709 від 15.07.2020), останній 15.07.2020 р. було видано виконавчий лист в частині пред`явлення до негайного виконання про відібрання дитини ОСОБА_8 від батька ОСОБА_1 (а.с. 236 Том 2).

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нечай Л.С. від 16.07.2020 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №201/13423/19, виданого 15.07.2020 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.

Як встановлено судом на підставі розписки ОСОБА_2 від 28.07.2020 р., остання підтвердила, що 28.07.2020 р. о 12.30 год. ОСОБА_1 повернув їй доньку ОСОБА_8 відповідно до виконавчого листа №201/13423/19 від 15.07.2020.

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нечай Л.С. від 29.07.2020 виконавче провадження з примусового виконання №201/13423/19 від 15.07.2020 закінчено у зв`язку з надходженням до відділу заяви ОСОБА_2 про те, що 28.07.2020 ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 доньку ОСОБА_8 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2020 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 15.07.2020 р. залишено без змін (а.с.46, 47-62 Том 4).

За заявою ОСОБА_2 від 04.01.2021 р. того ж дня 04.01.2021 р. були видані виконавчі листи (а.с. 67 Том 4), один з яких в частині відібрання дитини ОСОБА_8 від батька ОСОБА_1 і передачу дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 , тобто ідентичний тому, що видавався судом 15.07.2020 для пред`явлення до негайного виконання і за яким виконавче провадження закінчено.

Розглянув заяву адвоката Єпрем`ян Л.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

За ч. 1 ст. 431 ЦП України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За судового розгляду встановлено, що в даній справі було допущено негайне виконання рішення суду від 15.07.2020 р. в частині відібрання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ОСОБА_1 і передачі дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), та на виконання вказаного судового рішення в частині його допущення до негайного виконання (п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України) 15.07.2020 р. судом був виданий відповідний виконавчий лист, який був виконаний у повному обсязі, що підтверджується відповідною постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2020 р.

Відтак, рішення суду від 15.07.2020 у вказаній частині було виконано у повному обсязі.

Втім, Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, після набрання рішенням суду 08.12.2020 законної сили 04.01.2021 р. було помилково повторно видано виконавчий лист в частині відібрання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ОСОБА_1 і передачі дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), тобто в тій частині, яка вже була виконана, оскільки допускалася судом до негайного виконання в порядку п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернуто увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, враховуючи встановлені судом обставини, приходить до висновку пор наявність підстав для задоволення заяви в повному обсязі.

Що стосується заперечень стягувача та клопотання стягувача про закриття провадження за поданою заявою, то суд не знаходить їх слушними, оскільки вони не спростовуються наданими суду доказами.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;  висновками експертів;  показаннями свідків.

За ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Підстави закриття провадження у справі передбачені ст. 255 ЦПК України. Дана стаття міститься у ІІІ розділі чинного ЦПК України, який регулює позовне провадження.

Подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, врегульовано іншим розділом чинного ЦПК України (ІУ), який регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судовим рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), який не передбачає права/обов`язку суду закривати провадження у справі, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання стягувача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 76-81, п. 1 ч. ст. 258, ст.ст. 259-261, 430-432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Єпрем`ян Ліпаріта Вардановича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого 04.01.2021 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа: Орган опіки та піклування в особі  Новокодацької районної  у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання  малолітніх дітей та способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , де третя особа: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні,  спілкування з дітьми та встановлення місця проживання дітей з батьком, задовольнити повністю.

Визнати виконавчий лист №201/13423/19, виданий 04.01.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про відібрання ОСОБА_8 від ОСОБА_1 і передачу дитини у сім`ю матері ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 02 лютого 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Спаї