ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"28" квітня 2010 р. Справа № 11/64
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апус Україна»
с.Зоря Рівненського району Рівненскої області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про визнання договору недійсним
Суддя Грязнов В.В.
Представники cторін:
від позивача- Бакун А.Ю., адвокат (довір.№1211/1 від 12.11.2009р);
Ручка О.С., представник (довір.№0104/1 від 01.04.2010р);
від відповідача- ОСОБА_2., представник (довір.№3442 від 16.12.2009р.).
Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу.
Суть спору: Позивач-ТзОВ «Апус Україна»у позовній заяві просить визнати недійсними до говір про на-дання інформаційних (консультаційних) послуг №01, укладений 01.07.2009р. з Відповідачем-ФОП ОСОБА_3, а також акт приймання-передачі наданих нею послуг від 22.07.2009р.
В судовому засіданні 07 грудня 2005р. Позивач заявлені вимоги підтримав повністю.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначає, що Товариство не укладало з ФОП ОСОБА_3 жодних правочинів, в тому числі оспорюваного договору №01 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 01.07.2009р., не отримувало від неї жодних послуг і й не підписувало актів виконаних робіт.
Позивач повідомляє, що про існування оспорюваних документів, ніби-то підписаних директором Това-риства –дізнався в ході розгляду господарського спору у справі №15/197 і на підставі їх копій отримав висновок експерта НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, яким проведено почеркознавчу експертизу на пред-мет справжності підписів директора ТзОВ «Апус Україна»на договорі №1 та акті приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2009р.
Зауважує, що згідно висновку спеціаліста №21 від 21.01.2010р –підписи, розміщені в графах «від замов-ника»на копії договору та в графі «ТОВ «Апус Україна», на копії акту приймання-передачі ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою із загальним наслідуванням транскрипції підпису ОСОБА_4
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тому Позивач, покликаючись на статті 203, 215, 236 ЦК України, доходить висновку, що послуги фактично не надава-лись, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2009р. –не підписувався ні директором Товариства, ні будь-яким іншим повноважним представником. Позивач вважає, що акт від 22.07.2009р. не може фіксувати та підтвер-джувати ту господарську операцію, яка не здійснювалася, а відтак є також недійсним. Просить позов задоволити. (арк.справи 2-3).
Відповідач-ФОП ОСОБА_3 позову не визнала з підстав зазначених у запереченнях від 28.04.2010р., зокрема, зазначила, що оскільки відповідно до вимог ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а договір про надання послуг укладений із дотри-манням вимог стст. 179-181 ГК України та стст.203, 205, 207, 208 ЦК України –на момент розгляду справи в суді оспорюваний договір є чинним і необхідно застосовувати правові наслідки таких обставин.
Правові наслідки виконання зобов’язань за укладеним договором знайшли своє відображення в даних об-ліку підприємця ОСОБА_3, в повному обсязі включені до складу податкових зобов’язань, які сплачені до бюд-жету у встановлені терміни. Просив у задоволенні позову відмовити, як безпідставному.(арк.справи 28-29).
Представники Позивача в судових засіданнях подавали 14 та 28 квітня 2010р. подавали клопотання про витребування з Львівського апеляційного господарського суду справи №15/197, в якій містяться оригінали оспо-рюваних документів та призначення почеркознавчої експертизи, вбачаючи, що висновок експерта ствердить, що директор ОСОБА_4 їх не підписувала.
Проте, обидва клопотання судом відхилені, оскільки за наявності висновку №21 від 21.01.2010р.(арк. справи 18, 25). –потреба у проведенні експертизи відсутня.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ТзОВ «Апус Україна»-замовник та ФОП ОСОБА_1 01 липня 2009р. уклали договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №01 (надалі в тексті –Договір), згідно розділу “1”, пп. 2.1, 2.2, 3.1, 4 якого виконавець зобовязується за плату, на усне замовлення замовника в обсязі та на умовах визначених цим договором надавати консультації з питань управління роботою (господарською діяльністю) замовника (п.1.1 Договору). Замовник за договором зобов’язувався оплатити послуги виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг.(п.3.1 Договору).
Відповідно до п.3.2 Договору, сторони вправі додатково обумовити попередню (повну або часткову) оп-лату послуг. Строк дії Договору встановлено з моменту підписання до 30 червня 2010р.(п.7.2 Договору). Договір підписано директором ТзОВ «Апус Україна»та ФОП ОСОБА_3, скріплено відбитком печатки товариства.(арк. справи 7-9).
Змін та доповнень сторони до Договору не вносили.
Фактично у липні 2009р. ФОП ОСОБА_3 надала передбачені Договором послуги на загальну суму 200 000 грн. 00 коп., що стверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2009р., який також підписано директором ТзОВ «Апус Україна»та ФОП ОСОБА_3, скріплено відбитком печатки товариства.(арк. справи 10).
Виставлений ФОП ОСОБА_3 рахунок №321 від 01.07.2009р. оплачений ТзОВ «Апус Україна»на роз-рахунковий рахунок виконавця №26000215637900 в АКІБ “Укрсиббанк” в сумі 200 000,00 грн. При цьому, в полі «призначення платежу»Позивачем зазначено: «за інформаційно-консультаційні послуги, згідно рах.№321 від 01.07.09р., без ПДВ».(арк.справи 19-зворот, 30).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передба-чені актами цивільного законодавства, крім того підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також мораль-ним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.(чч. 1, 5 ст.203 ЦК України).
Згідно ст.215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійс-нення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не вста-новлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, –замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.(ч.1 ст.903 ЦК України).
Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступні осбтавини.
Директор ТзОВ «Апус Україна»ОСОБА_4 у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог покли-кається на заяву ОСОБА_4, згідно якої –остання не підписувала жодних правочинів, в тому числі –оспорюваних, консультаційних послуг не отримувала і про існування відносин з ФОП ОСОБА_3 дізналась під час розгляду справи №15/197.
Разом з тим, твердження про те, що не підписувала Договору та акту ОСОБА_4, як зазначалось, підтверд-жує лише виснов-ком спеціаліста №21 від 21.01.2010р. –підписи, розміщені в графах «від замовника»на копії договору та в графі ТОВ «Апус Україна», на копії акту приймання-передачі ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою із загальним наслідуванням транскрипції підпису ОСОБА_4.(арк.справи 11-13).
При цьому, суд зауважує, що відстутні будь-які висновки щодо виконання зазначених підписів, примі-ром, Відповідачем. Крім того, Позивач не пояснив походження відбитку печатки ТзОВ «Апус Україна»на оспо-рюваних правочинах і ухилився від пояснення щодо здійснення директором ОСОБА_4 перерахування 200 000 грн. за надані послуги.
Відповідно до статтей 202, 626 Цивільного кодексу України правочином або договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Юридична особа бере на себе цивільні права та обов’язки через свої органи управління. Органи управ-ління юридичної особи –це призначені або обрані посадові особи.
Укладення господарської угоди є інтелектуальним процесом, наслідком якого є свідомі юридично значи-мі дії органу управління юридичної особи, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільно-право-вих відносин або схвалюють їх.
Господарський суд дійшов висновку, що обставини, якими Позивач обгрунтовує заявлені вимоги про недійсність правочинів –спростовуються матеріалами справи.
З огляду на зазначене вище, твердження Позивача про відстуність його волевиявлення як учасника пра-вочину і невідповідність оспорюваних правочинів його внутрішній волі –спростовуються поданими доказами. Матеріали справи дають суду підстави вважати, що оспорювані Договір та акт за формою і змістом відповідають вимогам стст. 203, 207, 626, 901 Цивільного кодексу України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказу-вання, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, - господарський суд не приймає до уваги висновок спеціаліста, оскільки він не є доказами неукладення сторонами Договору.
Фактично позовні вимоги грунтуються лише на припущеннях Позивача.
Відтак, заявлені вимоги не грунтуються ні на законі, ні на договорі, Позивачем не обгрунтовані і не дове-дені, чим порушено порядок доказування і подання доказів. На підставі ст.33 ГПК України –позов задоволенню не підлягає.
Керуючись стст. 33, 34, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя В.В.Грязнов
Рішення підписане суддею "07" травня 2010 р..