ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-1368/10/2370
29.04.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі –Левчуку А.С.,
за участю прокурора – не з’явився; представника позивача –Пугач Л.М. за довіреністю; відповідача –ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Канівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Черкаській області до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 3 400 грн. фінансових санкцій.
Представник позивача, стверджував, що за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», постановами від 28.07.2008 р. та 29.08.2008 р. до відповідача були застосовані фінансові санкції в зальній сумі 3 400 грн. Оскільки ФОП ОСОБА_2 не сплатив зазначену суму добровільно, позивач просив стягнути її в судовому порядку.
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що на момент проведення перевірок водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом на підставі довіреності та не надавав послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відповідач також посилався на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05 квітня 2001 року № 2344-III (надалі за текстом –«Закон № 2344-III»).
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 цього закону визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
13 червня 2008 року та 31 липня 2008 р. посадовцями територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України були проведені рейдові перевірки щодо додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом в м. Київ та на автодорозі Київ-Канів.
За результатами перевірки складено акти № 000414 та № 000422, якими встановлено факти надання відповідачем послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без використання ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-III. Зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
На підставі зазначених актів та з урахуванням положень зазначеної статті Закону № 2344-III, позивачем прийнято постанови від 28.07.2008 р. № 057640 та від 29.08.2008 р. № 057701 про застосування до відповідача фінансових санкцій в загальній сумі 3 400 грн.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію відповідача, суд зазначає, що факт керування водієм ОСОБА_3 транспортним засобом на підставі довіреності не виключає здійснення нерегулярних пасажирських перевезень.
Постанови про застосування фінансових санкцій відповідачем не оспорювались, а тому суд знаходить твердження ФОП ОСОБА_2 стосовно того, що він не надавав послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом недостовірними та вважає ці твердження обраним відповідачем способом захисту з метою уникнення відповідальності за допущене порушення.
Разом з тим, суд враховує, що пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспортні встановлено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно даним повідомлення про отримання поштового відправлення та супровідного листа з власноручним підписом ОСОБА_2 відповідач отримав постанови про застосування фінансових санкцій, відповідно, 23.08.2008 р. та 29.08.2008 р.
З огляду на викладені вище положення п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспортні та статті 99 КАС України відповідач мав сплатити фінансові санкцій до 08 вересня 2008 р. та 14 вересня 2008 р., відповідно, і перебіг строку звернення до суду почався із зазначених дат.
Прокурор звернувся до суду 02 квітня 2010 р., тобто через 1 рік та 4 місяці після початку перебігу строку звернення до суду.
Посилання позивача на той факт, що позовна заява подавалась прокурором за результатами проведеної перевірки суд не вважає обґрунтованою підставою для поновлення пропущеного строку оскільки, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Черкаській області не було позбавлене права на звернення до суду.
Суд не знаходить поважних причин які б перешкоджали безпосередньо позивачу звернутись за вирішенням спору в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Виходячи з наведеного, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та наголошує, що ця обставина є єдиною підставою з якої він відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 99, 100, 159, 162 КАС України,суд,
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 30 квітня 2010 р.
Суддя І.О.Лічевецький