Справа № 305/1001/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        20 січня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т.Ю.,

суддів Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.,

за участі секретарки судових засідань Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року, ухваленого суддею Марусяк М.О., повне рішення складено 08.10.2018,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовував тим, що наказом від 31 липня 1996 року № 66-К його призначено на посаду лісничого Устєріцького лісництва з 18 липня 1996 року з посадовим окладом згідно з штатним розписом, а наказом від 10 травня 2018 року №39-К – звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України з 10.05.2018. Підставою звільнення стали публікації в мережі «Фейсбук» світлин, на яких його зображено як лісничого ОСОБА_2 лісництва із загиблими твариною рисі та птахом тетеруком.

Уважав, що на момент винесення оскаржуваного наказу ним не було допущено одноразового грубого порушення трудових обов`язків і йому взагалі не зрозуміло в чому саме полягає це порушення. В наказі також відсутні факти допущеного ним порушення.

Публікації світлин у «Фейсбук» були викладені сторонніми особами. Експертиза світлин, на яких містяться його зображення, на факт їхньої достовірності проведена не була. Оригінали світлин відсутні, як і будь-які інші докази, які б стверджували його винуватість.

Окрім того, в оспорюваному наказі наведені факти, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України. Однак вироку, за яким він був би визнаний винним у вчиненні правопорушення, не існує.

При звільненні працівника на підставі пункту 1 ст. 41 КЗпП України організація повинна навести конкретні факти допущеного ним порушення, зазначити коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник та коли.    

Вважав, що роботодавцем при обранні виду стягнення не було дотримано вимог ч. 3 ст. 149 КЗпП України, а саме не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких учинено проступок, і попередню роботу працівника. В порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України його було звільнено у період тимчасової непрацездатності та  без попередньої згоди профспілкового комітету, як це передбачено ст. 43 КЗпП України.

Також посилався, що відповідачем порушено вимоги ст. 148 КЗпП України, оскільки згідно з наказом № 39-К від 10.05.2018 підставою звільнення є лист Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 02.3-58-1670 від 14.11.2017, відповідно до якого наказом по підприємству за № 123-К від 14.11.2017 відповідальними працівниками лісової охорони проведено службове розслідування. Акт про проведення службового розслідування складено 16.11.2017. Отже, з моменту виявлення порушення до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення минуло більше одного місяця.

За наведених вище обставин позивач указував, що його звільнення з роботи відбулося без законних підстав, а тому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державне підприємство «Рахівське лісове дослідне господарство» за № 39-К від 10.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади лісничого Устєріцького лісництва відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України з 10.05.2018. Поновити його на цій посаді з 10.05.2018 та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Вказував на те, що судом першої інстанції не вірно встановлено фактичні обставини справи та не враховано, що його звільнення з роботи було проведено з порушенням встановленого законом порядку. Зокрема, важливим елементом застосування п. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення з інших підстав. Натомість, спірний наказ не містить даних про одноразове грубе порушення ним трудових обов`язків, а фіксує лише публікацію в мережі «Фейсбук» світлин, джерело походження яких невідоме.

Надані відповідачем роздруківки світлин із сторінки в соціальній мережі не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. Окрім цього, трудове законодавство не передбачає такої підстави для звільнення як публікації в соціальних мережах.

Також стверджував, що судом невірно застосовано положення ст. 148 КЗпП України, оскільки проступок було виявлено 14.11.2017. У період з 18.12.2017 по 05.01.2018 він перебував на лікарняному, а 09.01.2018 приступив до роботи, хоча відповідачем у табелі обліку робочого часу відмічено прогул, що не відповідає дійсності. Тому вважає своє звільнення 10.05.2018 на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним та таким, що проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Крім того зазначав, що в порушення вимог статей 47, 235 КЗпП України відповідач не видав йому належно оформлену трудову книжку і не провів з ним розрахунок станом на 02.11.2018.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.02.20219 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.09.2018 – без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 07.02.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представниця апелянта ОСОБА_1 - адвокатка Поштак Ю.С. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник відповідача Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» адвокат Левицький А.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив таку залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Судом установлено, що наказом від 31 липня 1996 року № 66-К ОСОБА_1 призначений на посаду лісничого Устєріцького лісництва з 18 липня 1996 року з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Наказом від 10 травня 2018 року № 39-К позивач звільнений з посади лісничого Устєріцького лісництва за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи слугували: лист начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Мурги В.І. від 14.11.2017 за № 02.3-58-1670; лист директора Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» Приступи В.М. від 16.11.2017 за № 02-34/506; лист заступника начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Фенцик О. від 15.11.2017 за № 2502/04; акт проведення службового розслідування від 16.11.2017; пояснення лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 .

Як зазначено в наказі від 10.05.2018 за № 39-к «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку з публікацією в мережі «Фейсбук» світлин, на яких зображено лісничого ОСОБА_2 лісництва ОСОБА_1 із загиблими тваринами риссю та птахом тетеруком, на виконання листа Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 02.3-58-1670 від 14.11.2017 та наказу по підприємству № 123-к від 14.11.2017, відповідальними працівниками лісової охорони проведено службове розслідування. Під час проведення службового розслідування було встановлено факт одноразового грубого порушення трудових обов`язків лісничого ОСОБА_1 , а саме не повідомлення ним про факт загибелі тварин, занесених до Червоної книги України, працівників природоохоронних та правоохоронних органів відповідно до ситуації. Також визнано неетичною поведінку ОСОБА_1 щодо позування із загиблими тваринами, які занесені до Червоної книги України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Однією з умов застосування положень пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є установлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.

Безпосередні обов`язки працюючих закріплені у ст. 139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки визначаються в посадовій інструкції, положенні, статуті, трудовому договорі (контракті), спеціально-нормативно-правові акти також містять обов`язки, які покладаються на працівника.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до посадової інструкції лісничого Устєріцького лісництва, затвердженої директором ДП Рахівське ЛДГ» ОСОБА_3 18.11.2011, з якою ознайомлений ОСОБА_1 , що стверджується його особистим підписом, на лісничого покладено посадові обов`язки, зокрема із здійснення заходів із охорони диких звірів та птахів, а також боротьба з браконьєрством.

Під охороною диких тварин, боротьбою з браконьєрством слід розуміти вжиття заходів з попередження та припинення порушень лісового законодавства, що включає складання протоколів (актів) при виявленні адміністративного правопорушення, затримання в установленому порядку осіб, винних в лісопорушеннях і порушеннях правил мисливства.

Натомість, позивач усупереч своїх посадових обов`язків, виявивши загиблих тварину рись та птаха тетерука, які занесені до Червоної книги України і полювання на яких заборонене, не повідомив про цей факт працівників природоохоронних та правоохоронних органів.

Окрім цього, позивач позував із цими загиблими твариною і птахом, що стверджується наявними у матеріалах справи світлинами (т.1 а.с.103-106) та публікацією в мережі «Фейсбук» цих світлин, на яких зображено лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 разом із загиблими твариною рисі та птахом тетеруком.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 14.11.2017 року вбачається, що тварина не загинула природною смертю і має місце порушення лісового законодавства.

Факт виявлення вбивства тварини рисі та птаха тетерука, які віднесені до Червоної книги України та перебувають під особливим захистом держави, підтверджується розміщеними в мережі «Фейсбук» світлинами та не заперечується самим позивачем у його письмових поясненнях щодо вчиненого правопорушення.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 вчинив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке виразилося у не вжитті заходів передбачених службовими обов`язками лісничого щодо повідомлення працівників природоохоронних і правоохоронних органів про факт виявлення порушення лісового законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ч.1 ст.248 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

У даному випадку загиблою твариною є рись та птах тетерук, які занесені до Червоної книги України та полювання на яких заборонене.

Стаття 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч. 1 ст. 149 КЗпП України). Частина  друга ст. 149 КЗпП України надає право власникові вибирати вид стягнення.

На переконання колегії суддів, зазначені норми закону відповідачем були додержані, оскільки 14.11.2017 у позивача були відібрані письмові пояснення з приводу опублікованих 13.11.2017 у мережі «Фейсбук» світлин, на яких зображено його, як лісничого Устєріцького лісництва із загиблими твариною рисі та птахом тетеруком. 16.11.2017 було складено акт проведення службового розслідування, з яким ОСОБА_1 під розписку було ознайомлено 09.01.2018, оскільки з 14.11.2017 по 05.01.2018 він перебував на лікарняних. Згідно з актом від 09.01.2018, складеним головним лісничим ОСОБА_4 , старшим інспектором з кадрів Сайковою О.М., начальником відділу лісового та мисливського господарства Мільчевич Л.Й., завідувачем канцелярії ОСОБА_5 , затвердженим директором державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» Приступою В.М. 10.02.2018, ОСОБА_1 – лісничий Устєріцького лісництва, який перебував на лікарняному по 5 січня 2018 року, ранком 9 січня 2018 року прийшов до адміністрації підприємства (м. Рахів, вул. Богдана Хмельницького, 3) уточнив чи присутній директор, на що отримав заперечну відповідь, оскільки останній перебував у відрядженні. Отримавши запитувану інформацію ОСОБА_1 вийшов з адмінбудівлі підприємства та 9 січня 2018 року більше не з`являвся. У табелі обліку робочого часу за 09.01.2018 у позивача ОСОБА_1 міститься відмітка прогул. З 10.01.2018 по 08.05.2018 ОСОБА_1 перебував на лікарняних, що стверджується листками непрацездатності і табелями обліку робочого часу за вказаний період. А тому першим його робочим днем, після лікарняних, був 10.05.2018 і в цей день ОСОБА_1 вийшов на роботу, здав листок непрацездатності, повідомив, що на лікарняному не перебуває, якого о 8 годині 30 хвилин ознайомили з наказом № 39-к від 10.05.2018 про звільнення з роботи, на якому міститься відмітка ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом.

Отже, за наведених обставин, дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді звільнення з роботи відповідачем було накладено в межах строків, передбачених статтею 148 КЗпП України.

При обранні виду стягнення відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника та про стягнення оголошено в наказі про звільнення з яким ОСОБА_1 був ознайомлений 10.05.2018 року, що стверджується його особистим підписом.

Також із листка непрацездатності серії АДМ № 655820, виданого КЗ «Тячівська районна лікарня № 1» вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.05.2018 по 18.05.2018.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, не заслуговують на увагу, оскільки 10.05.2018 ОСОБА_1 зранку вийшов на роботу, здав лікарняний листок, ствердив, що він на лікарняному не перебуває, і під час його ознайомлення з наказом про звільнення на лікарняному не перебував.

А та обставина, що позивач після обіду цього ж дня після звільнення о 14.00 год поступив на стаціонарне лікування у Тячівську районну лікарню № 1, яка знаходиться в іншому районі (Тячівський район), тоді як позивач проживає у м. Рахів (Рахівський район), що стверджується копією журналу реєстрації листків непрацездатності форми № 036/о, наданої головним лікарем Тячівської районної лікарні № 1 Яринич Ф.М. на вимогу суду, не вказує на порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відповідач не знав і не міг знати, що позивач у черговий раз піде на лікарняний, який після видачі наказу № 123-к від 14.11.2017 про його відсторонення від роботи та відібрання у нього письмових пояснень у цей день, постійно з 14.11.2017 по 08.05.2018 перебував на лікарняних.

Також, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що його звільнення відбулося без згоди профспілкового органу, оскільки згідно з частиною першою статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу). Зважаючи на те, що позивач звільнений з посади лісничого, який є керівником відокремленого підрозділу ДП «Рахівське ЛДГ» Устєріцького лісництва і за обсягом посадових обов`язків лісничий виконує організаційно-розпорядчі функції та несе відповідальність за роботу структурного підрозділу, тому згода виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на його звільнення, в даному випадку не вимагалася.

Отже, на думку колегії суддів, установивши, що звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось із додержанням вимог трудового законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що в порушення вимог статей 47, 235 КЗпП України відповідач не видав йому належно оформлену трудову книжку і не провів із ним розрахунок станом на 02.11.2018, не заслуговують на увагу, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в місцевому суді, а тому відповідно до ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених цим Кодексом.

Приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 лютого 2021 року.

Суддя-доповідачка

Судді