Справа №557/239/17

Провадження №2/557/3/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року смт.Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

за участю представника відповідача - адвоката Феріка Р.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №259463 від 04 грудня 2007 року.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 залишила заповіт від 09 січня 2009 року посвідчений секретарем виконкому Малинівської сільської ради. Згідно вказаного заповіту, ОСОБА_3 заповідала по 1/4 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та 3/4 - ОСОБА_4 , а земельну ділянку площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства по 1/2, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що спадщину прийняла своєчасно, оскільки 28 липня 2009 року звернулась до Гощанської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Окрім того, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталась.

Зазначає, що ОСОБА_1 після смерті рідної матері ОСОБА_4 до нотарільної контори не звертався.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене та посилаючись на ст. ст. 392, 1268 ЦК України, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №259463 від 04 грудня 2007 року.

Відповідач ОСОБА_1 подав зустрічний позов про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування вказаного позову, ОСОБА_1 зазначив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка заповіла по 1/4 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та 3/4 - ОСОБА_4 , спадщину прийняла ОСОБА_4 на належне майно, яке зазначене в заповіті, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , однак спадщину юридично не оформила. ОСОБА_1 зазначає, що спадщину прийняв своєчасно, оскільки звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 зазначає, що реалізувати своє право на спадкове майно не може у зв`язку з тим, що відсутній документ, який підтверджував би факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 .

Зважаючи на викладене та посилаючись на норми права, які містяться у ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді ( ОСОБА_5 ) Гощанського районного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

Ухвалою судді ( ОСОБА_5 ) Гощанського районного суду Рівненської області від 27 березня 2017 року, прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину та об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою судді ( ОСОБА_5 ) Гощанського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 № 2554/01/15-17 ОСОБА_5 звільнено з посади судді Гощанського районного суду Рівненської області у відставку.

Відповідно до підпункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було винесено розпорядження керівника апарату Гощанського районного суду Рівненської області про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №557/239/17.

Справу було перерозподілено судді Пацку Д.В.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2018 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 25 червня 2020 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року, первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину, - залишено без розгляду.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Первісний відповідач та його представник ОСОБА_6 в судовому засідання позовні вимоги зустрічного позову підтримали повністю та просили задовольнити.

Первісний позивач в судове засідання не з`явився, про дату час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши первісного відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2009 року видана Малинівською сільською радою Гощанського району Рівненської області.

Згідно заповіту від 09 січня 2009 року, посвідченого секретарем Малинівської сільської радою Гощанського району Рівненської області, ОСОБА_3 заповідала 1/4 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 та 3/4 - ОСОБА_4 , а земельну ділянку площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства по 1/2, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24 травня 2011 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Згідно довідки Малинівської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 17 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 постійно та по день смерті мешкала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Підтвердили вказані обставини у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вказавши, що ОСОБА_4 з 2000 року мешкала за адресою: АДРЕСА_1 та на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з нею.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання позивача не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

На підставі досліджених доказів, суд приходить висновку, що на підтвердження позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом спадкодавцем ОСОБА_3 були подані надані належні, достовірні, допустимі докази, які не викликають сумніву у суду і є достатніми; встановлення цього факту має для позивача юридичне значення, від його встановлення залежить реалізація його спадкових прав і іншого порядку його встановлення немає.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 3/4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 25 лютого 1968 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 03 грудня 1984 року.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об`єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 саме неможливість підтвердження факту проживання ОСОБА_4 разом спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини перешкоджає позивачу оформити право власності на спадкове майно, а тому у випадку встановлення вказаного факту судовим рішенням ОСОБА_1 матиме змогу одержати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі.

Будь-яких доказів, які б цьому завадили та свідчили б про те, що нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об`єкт спадкування, ОСОБА_1 суду не представив.

Керуючись ст.ст.1216-1278, ст.1268 ЦК України, ст.ст. 4,13,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до "Прикінцеві положення" ЦПК України пункту 3 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення виготовлено 02.02.2021 року.

Суддя Д.В. Пацко