Постанова

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 372/948/20

провадження № 61-10562св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що позовні вимоги щодо відповідачів як солідарних боржників пред`явлено на суму 25 000,00 доларів США, а решта грошових коштів стягується з ОСОБА_3 особисто. ОСОБА_2 , дізнавшись про намір позивача звернутися з позовом про стягнення грошових коштів, вирішила продати всі власні об`єкти нерухомості з метою уникнення можливості звернення стягнення на ці об`єкти з боку ОСОБА_1 . В мережі Інтернет існує ряд оголошень, з яких вбачається намір ОСОБА_2 продати власні об`єкти нерухомого майна, що свідчить про необхідність якнайшвидшого накладення арешту на майно ОСОБА_2 у даній справі. Зважаючи на ту обставину, що будинок, який намагається продати ОСОБА_2 , виставлено за загальну вартість у 700 000,00 доларів США, а солідарна вимога про стягнення з ОСОБА_2 за позовом у даній справі складає лише 25 000,00 доларів США, позивач розуміє, що накладення арешту на вказаний будинок не буде відповідати критерію співмірності. Проте, на інші два об`єкти, а саме квартиру у місті Вишневе та офіс у місті Обухові, які продаються ОСОБА_2 за загальну вартість 25 000,00 доларів США, позивач просить суд накласти арешт, щоб зберегти можливість отримати хоча б частку тих коштів, які він позичав відповідачам.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову, наклавши арешт на два об`єкти нерухомості, які належать ОСОБА_2 на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_1) та нежитлове приміщення - офіс № 120 в будинку АДРЕСА_3 (далі - нежитлове приміщення - офіс № 120).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування забезпечення позову позивачем не подано, тому суд вважав розмір позовних вимог заявлених до ОСОБА_2 неспівмірним із розміром майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення - офісу № 120 в будинку АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_2 .

В іншій частині заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості, ціна позову в частині солідарних вимог становить 25 000,00 доларів США, позивач обґрунтовано навів мотиви про те, що відчуження відповідачем майна, яке належить останній, ускладнить або взагалі виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду шляхом забезпечення виконання боргових зобов`язань за рахунок майна відповідача, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача, а також надав належні та допустимі докази відчуження частини майна - квартири АДРЕСА_1 , під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно - нежитлове приміщення - офісу № 120, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору не було, оскільки остання жодних договорів з позивачем не підписувала та правовідносин не мала.

Суд апеляційної інстанції не встановив чи володіє ОСОБА_2 нерухомим майном - нежитловим приміщенням, а саме офісу № 120, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 202409454 від 28 лютого 2020 року, яка надана суду позивачем, є неактуальною, оскільки 16 вересня 2004 року вказане майно було відчужено ТОВ «Міжнародний молодіжний центр соціальної допомоги «Повернення», після чого 17 вересня 2015 року було продано ОСОБА_4 , а потім останній продав ОСОБА_5 . Крім того, з даної довідки вбачається, що ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 приміщення № 120 . Отже, фактично накладення арешту на вказане майно порушує права ОСОБА_5 .

Таким чином, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не є власником нежитлового приміщення, а саме офісу № 120.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 000,00 доларів США боргу за розпискою, стягнути з ОСОБА_3 суму основного зобов`язання 60 000,00 доларів США та відсотків за користування позикою 56 605,00 доларів США.

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову та просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, які належать ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення, а саме офісу № 120, оскільки відповідач може вчинити заходи відчуження майна, з метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань, що в подальшому може призвести до ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 лютого 2020 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності 26 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2018 року; нежитлове приміщення, а саме офіс № 120 зареєстровано на праві власності 15 червня 2004 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2004 року.

Згідно з роздруківкою з сайту оголошень bazar.ua із оголошеннями від 04 березня 2020 року встановлено про терміновий продаж зазначених об`єктів нерухомості за ціною 14 000,00 доларів США та 11 000,00 доларів США відповідно, із вказівкою автора оголошення - ОСОБА_6 .

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності 15 червня 2020 року за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2020 року; нежитлове приміщення, а саме офіс № 120 зареєстровано на праві власності 15 червня 2004 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2004 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 лютого 2020 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності 26 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2018 року; нежитлове приміщення, а саме офіс № 120 зареєстроване на праві власності 15 червня 2004 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2004 року.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності 15 червня 2020 року за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2020 року; нежитлове приміщення, а саме офіс № 120 зареєстровано на праві власності 15 червня 2004 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2004 року.

Отже, з наданих позивачем доказів, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення, а саме офіс № 120 .

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме накладення арешту нежитлове приміщення, а саме офіс № 120 , яке належить ОСОБА_2 (згідно з інформаційної довідки від 15 червня 2020 року), оскільки вчинення будь-яких дій щодо відчуження вказаного майна створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому такий вид забезпечення позову у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору та співмірний із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, відповідач не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову та надати суду відповідні докази на підтвердження того, що вказаний об`єкт нерухомого майна не належить їй, а також позивач не позбавлений можливості просити суд допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, або вжити зустрічного забезпечення позову на підставі статті 154 ЦПК України.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, й зводяться дот необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук