УХВАЛА

28 січня 2021 року

м. Київ

справа №607/25403/19

провадження № 61-581ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2020 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину за розпискою від 01.03.2017 року про отримання позики ОСОБА_1 в розмірі 7000 доларів США недійсним.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2020 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2012 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, проте, таких документів до касаційної скарги не долучено.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву, в якій заявлено вимогу немайнового характеру, подано до суду у листопаді 2019 року.

За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1921 грн.

Таким чином, за позовну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті до суду першої інстанції судовий збір у розмірі 768,40 грн.

За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви, скарги.

Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111)

Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки за її подання не сплачений судовий збір.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2020 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2012 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш