КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Варвус Ю.Д.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1, її представника та ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1008 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 18 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
13.11.2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд. Вона вказує, що в період з 4 по 16 травня 2008 року неповнолітній ОСОБА_3 – син відповідачки ОСОБА_2 шляхом обману, заволодів належними позивачці коштами в сумі 30900 грн. 19.08.2008 року він засуджений вироком Старокостянтинівського районного суду за ч.2 ст.190 КК України.
В ході розгляду кримінальної справи ОСОБА_2 зобов’язалась відшкодувати її збитки спричинені сином, про що видана розписка. Однак, збитки їй не відшкодовані, а тому позивачка просить стягнути з відповідачки на її користь 30900 грн. основного боргу, 5000 грн. моральної шкоди і судові витрати.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 оскаржила його. Вона просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задоволити її позов. При цьому апелянтка посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права. Позивачка вказує, що між нею і відповідачкою був укладений правочин – розписка про зобов’язання відшкодувати їй шкоду спричинену злочинними діями сина відповідачки. Однак, всупереч вимог ст.526 ЦК України ОСОБА_2 свого зобов’язання не виконала, а тому сума боргу підлягає стягненню з неї в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Бондарчук Л.А. Справа № 22ц-1008
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 30,31
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як видно з вироку Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2008 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( син відповідачки ОСОБА_2.) визнаний винним у тому, що в період з 4 по 16 травня 2008 року, повторно шляхом обману та зловживання довірою неповнолітньої дочки позивачки (ОСОБА_1.) заволодів чужим майном – грошима в сумі 30900 грн., що належать ОСОБА_1. Названий вирок ОСОБА_3 був засуджений за ч.1 ст.289, ч.2 ст.190, ст.ст.70, 71 КК України до штрафу в сумі 1020 грн. і 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Також цим вироком з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 29400 грн. матеріальної шкоди.
Згідно ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
За таких обставин, суд першої інстанції дав правильну оцінку розписці відповідачки яка, як матір, законний представник неповнолітнього злочинця, брала на себе обов’язок погасити борг перед потерпілою.
Однак, в даний час, оскільки засуджений ОСОБА_3 досяг повноліття, він зобов’язаний відшкодувати шкоду спричинену потерпілій, оскільки саме з нього стягнуто цю шкоду за вироком суду.
Що стосується моральної шкоди, то вона, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала.
Оскільки вироком суду встановлено, що саме ОСОБА_3 вчинив злочин проти майна потерпілої, саме він за наявності законних підстав і відповідного позову може нести обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди.
Рішення ж суду про відмову в стягненні моральної шкоди з матері правопорушника є законним і обґрунтованим, оскільки неповнолітні по досягненню повноліття особисто несуть відповідальність за причинену шкоду.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачка і відповідачка не перебувають в будь-яких договірних правовідносинах. Колегія суддів приходить до висновку про те, що саме між позивачкою і сином відповідачки – ОСОБА_3 існують право відношення, які випливають з делікту і саме ОСОБА_3 несе обов’язок по відшкодуванню спричиненої шкоди потерпілій.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляції та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 18 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун