П О С Т А Н О В А

                                           І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

  15 квітня 2010 року                                                                  м. Хмельницький

    Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого – підполковника юстиції Антонюка О.В.,

при секретареві – Фамері Ю.А.,

з участю прокурора – старшого помічника військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Кашперука Р.В., розглянувши скаргу громадянина ОСОБА_3 на постанову старшого помічника   військового прокурора  Хмельницького гарнізону  майора юстиції  Давидченка А.В. від 28 лютого 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту  незаконного арешту і засудження  громадянина ОСОБА_5,  -

                                                                  В С Т А Н О В И В :

            Як вбачається з представлених в військовий суд матеріалів прокурорської перевірки за заявою громадянина ОСОБА_3, 20 липня 2009 року помічником військового прокурора  Хмельницького гарнізону   на підставі ст.6 п.2 КПК України, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного арешту та засудження ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 98, ч.2 ст.103 КК УРСР (в редакції Закону 1927 року) та ст.ст. 371 ч.2, 372 ч.2. 424 ч.1 КК України (в редакції Закону 2001 року), яка 19 січня 2010 року постановою військового місцевого суду Хмельницького гарнізону  була скасована, а матеріали направлено для додаткової перевірки. Після чого, 28 лютого 2010 року старшим помічником військового прокурора  Хмельницького гарнізону   знову винесена постанова про відмову в порушенні вищевказаної кримінальної справи із вказаних підстав.

            06 квітня 2010 року на адресу суду надійшла скарга гр. ОСОБА_3, в якій він не погоджуючись з рішенням старшого помічника прокурора просить скасувати  постанову від 28 лютого 2010 року, як незаконну, а матеріали направити в військову прокуратуру для додаткової перевірки. Оскільки, як стверджує заявник, прокурором так і не встановлено конкретних осіб, причетних до арешту, триманням під вартою, засудження і розстрілу його прадіда ОСОБА_5 Крім того, на його думку, висновки щодо відсутності даних про наявність ознак злочину в діях зазначених посадових осіб, не ґрунтуються на законі, тобто не відповідають його завданням, щодо повного розкриття злочинів і викриття винних у їх скоєнні.

          Заявник ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, проте в суд  не прибув і  про причини неявки суд не повідомив.

           Військовий прокурор, який вважав за необхідне залишити скаргу без задоволення пояснив, що в ході додаткової прокурорської перевірки з належною повнотою досліджені всі обставини  за заявою гр. ОСОБА_3  При цьому, у відповідності до ст. 94 КПК України встановлено відсутність підстав для порушення кримінальної справи, а саме достатніх даних про наявність ознак складу злочину в діях  посадових осіб, причетних до арешту,  засудження та розстрілу  ОСОБА_5

            Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали на підставі, яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши думку прокурора, військовий суд приходить до наступних висновків.

            З представлених в суд матеріалів додаткової прокурорської перевірки слідує, що обставини арешту,  засудження і розстрілу  гр. ОСОБА_5    були предметом ретельної і всебічної перевірки, під час якої опитаний заявник, всі відомі свідки, витребувані і досліджені необхідні документи і їм дана належна правова оцінка. При цьому, помічником прокурора було враховано і прямо зазначається в оскаржуваній постанові, що факт реабілітації гр. ОСОБА_5 на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 року, безпосередньо пов’язаний з засудженням, як масових репресій громадян тогочасного політичного режиму  країни, так і застосуванням не правових методів кримінального переслідування особи, має безумовний характер і не містить відомостей про ознаки злочину конкретних посадових осіб. Сам по собі, такий факт реабілітації без наявності достовірних і достатніх даних про ознаки злочину, не може бути відповідно до ст.94 КПК України підставою для порушення кримінальної справи.

           У відповідності до вимог ч.2 ст.94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

             За таких обставин, дії старшого помічника військового прокурора  Хмельницького гарнізону майора юстиції Давидченко А.В., щодо винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, на думку суду, є обгрунтованими і такими, що відповідають вимогам ст..ст.94,97,99 КПК України, а зазначена постанова є законною і підстав для її скасування не має.  У зв'язку з чим, в задоволенні вимог заявника ОСОБА_3 щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28 лютого 2010 року -  слід відмовити.      

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України,-

                                                              ПОСТАНОВИВ:

           Скаргу громадянина ОСОБА_3 на постанову старшого помічника військового прокурора  Хмельницького гарнізону майора юстиції Давидченко А.В. від 28 лютого 2010 р., про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного арешту та засудження ОСОБА_5 на підставі ст.6 п.2 КПК України – залишити без задоволення.

                Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону протягом семи діб з дня її винесення.

Головуючий по справі:

підполковни юстиції:                                                                            О.Антонюк