АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №  22 ц – 2811/2010 року Головуючий по 1-й інстанції:

  Чабаненко В.О.

Суддя-доповідач:

Пікуль В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                   28 квітня 2010 року                                                 м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської  області в складі:

 головуючого судді: Пікуля В.П.,

суддів:  Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.,

при секретарі: Колодюк О.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області на  постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:  

Постановою  Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області задоволено частково.

 Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області - протиправною та зобов’язано відповідача  провести донарахування ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та здійснити перерахунок і відповідні виплати та виплачувати пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008 року.  

З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку  проведення вказаних виплат. Прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні  позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи  та  доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення  суду першої інстанції в  межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання   державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

   Задовольняючи позов суд першої інстанції  обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку  по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року. При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Такий висновок суду  є вірним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно,  з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений  призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає,  тому правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції  до спірних правовідносин  положень  даної статті.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік,  отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.

Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій  по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для  цієї мети, оскільки  питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків  суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування  відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області – відхилити.

Постанову  Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 5 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги  безпосередньо до Верховного Суду України .

Головуючий

Судді                              

З оригіналом вірно.                                                                              В.П. Пікуль