АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 924/10р. Головуючий по 1-й інстанції:
Чередніков С.В.
Суддя-доповідач: Антонов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Антонова В.М..
Суддів: Чічіля В.А., Мартєва С.Ю.
при секретарі Мотрій С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго»
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 лютого 2010 року
по справі за позовом ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 лютого 2010 року позов ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 408,83 грн., 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Із зазначеним рішенням не погодились ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» та ОСОБА_3, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду у зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції , а ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» просить рішення суду скасувати, та постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі проживають в АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 в період з 01.03.2006 року по 01.01.2007 року сплачував за використану теплову енергію в розмірі 50% нарахованих витрат, як працівник органів внутрішніх справ, а з 22.01.2007 року відповідач став інвалідом другої групи.
Проте, з січня 2007 року по квітень 2007 року позивач нараховував ОСОБА_3 350,90 грн. вартості наданих послуг в 100% відношенні без врахування його статусу інваліда війни 2 групи, на підставі несвоєчасно виданої довідки Лубенського міського управління праці та соціального захисту населення для отримання посвідчення та пільг на оплату комунальних послуг, але отримав посвідчення інваліда війни тільки в квітні 2007 року, після чого позивач став нараховувати йому 100% знижки по оплаті комунальних послуг.
Місцевим судом вірно встановлено, що згідно із ч.4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» відповідач ОСОБА_3 та члени його сім»ї має право на пільгу в розмірі 50% в оплаті за спожиту теплову енергію.
Відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 31.03.2003р. № 426, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ, де працюють або несуть службу пільговики. Грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику за місцем його роботи разом із щомісячними виплатами (заробітна плата, грошове забезпечення).
Згідно п. 5 вищевказаної Постанови, для відшкодування фактичних витрат пільговик надає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги в строк, за який здійснюється відшкодування.
За змістом ст. 24 Закону України «Про міліцію», фінансування міліції здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Виходячи з вищевикладеного, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» правомірно нараховував 100% вартості спожитої теплової енергії відповідачам в період з 01.03.2006 року по 01.01.2007 року.
Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно встановлено, що не зарахування відповідачу пільги по оплаті комунальних послуг в період за січень-серпень 2007 року є неправомірним, оскільки відповідач своєчасно повідомив позивача про наявність у нього права на пільгу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Апеляційні скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, а отже, відповідно до положень Декрету КМУ «Про державне мито», звільнений від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго»
відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 лютого 2010 року залишити без змін.
Виключити із резолютивної частини рішення посилання щодо стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 25,50 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді