АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц – 2585 / 2010р.                                                  Головуючий по 1-й інстанції:

                                                                                                                    Хоменко О.А.

                                                                                                   Суддя-доповідач:  Тимчук Л.А.                                                                                                                                                          

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  26 квітня 2010 року                                                                                              м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

          Головуючого судді : Тимчук Л.А.  

Суддів : Пікуля В.П., Чічіля В.А.

При секретарі : Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації Полтавської області на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди,-

                                                         В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації Полтавської області відносно відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років та державної допомоги при народженні дитини у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 2 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року до досягнення дитиною трирічного віку, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.                

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.

Згідно вимог ст. ст. 13, 14 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції  дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинен був провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі визначеному ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» після винесення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Такий висновок суду  є вірним, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 25 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виключення ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», якою встановлюється розмір допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку не менше прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вище вказаним рішенням Конституційного Суду України визнавалося неконституційним положення Закону, яким зупинялась дія ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», відповідно, з дня ухвалення рішення, воно втрачало чинність і не підлягало застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати допомогу по догляду за дитиною, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», але в порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив виплату допомоги по догляду за дитиною в менших розмірах.

Необґрунтованим вважає колегія суддів посилання апелянта щодо виплати допомоги  по догляду за дитиною відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Безпідставними є посилання апелянта стосовно відсутності коштів у державному бюджеті на покриття зазначених витрат, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування  відсутні.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307,308,314,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                               У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації Полтавської області відхилити.

Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

 Головуючий:                                                                           Тимчук Л.А.

 Судді:                                                                                        Пікуль В.П.

                                                                                                    Чічіль В.А.

  З оригіналом вірно:

суддя Апеляційного суду

Полтавської області                                                                Тимчук Л.А.