Справа № 757/38042/18-к Головуючий у І інстанції КонстантіноваК.Е.

Провадження № 11-кп/824/1678/2021 Суддя-доповідач Полосенко В.С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Полосенка В.С.

суддів: Габрієля В.О., ДригиА.М.

при секретарі - Бондар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Аль-Атті І.В., Онищука М.А. на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 лютого 2021 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016250250002120 від 21.12.2016 року відносно ОСОБА_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 28, ст. 179, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 298, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15, п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258 КК України, ОСОБА_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 28, ст. 179, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 298, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15, п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 309 КК України, ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 28, ст. 179, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 298, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15, п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 28, ст. 179, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 298, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 309 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 рокупродовжено строк тримання під вартою обвинувачених на 60 днів, до 14 лютого 2021 року включно.

Не погоджуючись з ухвалаю суду захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Аль-Атті І.В., Онищук М.А. подали апеляційні скарги.

В поданій апеляційній скарзі захисник Аль-Атті І.В., просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

В обгрунтування таких апеляційних вимог зазначає, що в ухвалі суду необгрунтовано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, не враховано дані про особу ОСОБА_1 в їх сукупності, а саме його позитивні характеристики, наявність на утриманні дружини та дитини, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків, те що ОСОБА_1 , раніше не судимий.

Також захисник вказує, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів є необгрунтованим, а тому застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу не відповідає меті його застосування та є безпідставним.

Захисник Онищук М.А. в поданій апеляційній скарзіпросить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою, зокрема домашній арешт у нічний час доби, або у вигляді застави.

Захисник зазначає, що незважаючи на те, що прокурором в судовому засіданні не доведено жодного із заявлених ризиків та жодним чином необгрунтовано недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд прийняв необгрунтоване рішення про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Також вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під вартою, що є порушенням Конвенції з прав людини.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, зокрема, про продовження строку тримання, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Враховуючи, що в поданий апеляційних скаргах захисники не порушують питання про розгляд апеляційних скарг за їх участю, не надходило таких клопотань і від інших учасників судового провадження, колегія суддів вважає за можливе розгляд провадження здійснювати без участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Під час розгляду суд встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, може ухилятися від суду, впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інший злочин.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, мають високий ступінь суспільної небезпеки та за які, в разі визнання його винуватим, може бути засудженим до позбавлення волі на тривалий термін.

У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Доводи апеляційних скарг про недоведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні перебував у розшуку, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, суворість покарання за кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , його можливість переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи апеляційних скарг про наявність на утриманні ОСОБА_1 дружини та дитини, міцність його соціальних зв`язків, не спростовують обгрунтованість ризиків та доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, до обвинуваченого ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Що стосується доводів захисника про те, що тривале тримання під вартою ОСОБА_1 є порушенням Конвеції з прав людини, то слід зазначити, що в даному випадку тримання під вартою не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та осоновоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним вказані скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників Аль-Атті І.В., Онищенка М.А. залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, тобто до 14 лютого 2021 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: