Справа №2 – 1386/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
07 травня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді – Глинська Д.Б.
при секретарі – Хроняк О.І.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, відділення громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ УМВСУ у Львівській області про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини, –
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 08 серпня 1992 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народився син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактично шлюбні відносини з відповідачем припинилися з 1994 року. Близько десяти років тому, оскільки в позивачки не було постійного місця роботи, вона була змушена виїхати закордон, щоб утримувати дитину. З цього часу дитина проживає з батьками позивачки та перебуває на повному її утриманні, оскільки позивачка періодично приїжджає в Україну, крім цього постійно надсилає кошти на потреби сина.
Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач перестав навідуватися до сина. Незважаючи на те, що вона повністю утримує та виховує сина, відповідач на будь – які її прохання не реагує, чим створює перешкоди для нормального та різностороннього розвитку дитини. Вона неодноразово мала можливість поїхати з сином за кордон з метою його оздоровлення та відпочинку, однак в зв?язку з тим, що відповідач відмовляється надати їм відповідний дозвіл, поїздки скасовувалися. Крім того в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, проте в судові засідання відповідач також не з?являється. Тому вона змушена звернутися до суду, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, давши пояснення, аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується відмітками в журналі вихідної кореспонденції суду. Причин своєї неявки в судове засідання не повідомив.
Третя особа ОСОБА_4 та представник ВГІРФО Шевченківського РВ УМВСУ у Львівській області в судове засідання не з?явилися з невідомих суду причин. За таких обставин, суд вважає, що справу можна слухати у відсутності осіб, що не з’явилися на підставі наявних у справі доказів.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, згідно вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України, на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, .що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України" за відсутності згоди одного з батьків виїзд за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_4, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – сторони по справі.
Відповідно до довідки ЛКП «Збоїще – 408» № 125 від 27.01.2010 року виданої ОСОБА_2 вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, крім неї за вказаною адресою зареєстровані та проживають її син ОСОБА_4 та мати – ОСОБА_5
В судовому засіданні було встановлено, що позивачка в березні 2008 року отримала від компетентних органів Італії офіційний дозвіл на роботу та перебування в країні.
З матеріалів справи та з пояснень позивачки вбачається, що вона ставить питання про дачу дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, оскільки останній постійно відмовляє їй у наданні своєї згоди. Також ОСОБА_2 пояснила, що наміру залишитися на постійне місце проживання за кордоном, чи залишити дитину вона не має.
На думку суду, звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом спрямоване на захист прав та інтересів дитини, відповідає бажанням дитини відпочити, побачити інші країни світу.
Оцінюючи зібрані по справі, докази в їх сукупності, виходячи з інтересів дитини – ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, дозволити тимчасові виїзди дитини за кордон, оформлення в органах та установах України, розташованих на території України консульських та посольських установах іноземних держав проїзних та будь – яких інших документів для тимчасових виїздів дитини ОСОБА_4, 1993 року народження, без згоди батька ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 60, 208, 209, 212, 214 – 215, 218, 224 – 226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 159, 257, 258, 263 Сімейного кодексу України, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 – задоволити.
Надати дозвіл на тимчасові виїзди дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Львова, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_3.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному, порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з. дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Глинська Д.Б.