Справа № 2-94/10

                                                               Р І Ш Е Н Н Я              

                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

   28  квітня  2010  року       Шевченківський  районний  суд  м. Львова

в  складі:  головуючого  судді   Свірідової  В.В.

при  секретарі                             Дмитраш  І.І.

     розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Львові  справу  за  позовною  заявою  заст.прокурора  Львівської  області  Лубчук Д.І. в  інтересах  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з  участю  третіх  осіб  ОСОБА_4, управління   з  контролю  за   використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області, Львівської  міської ради,  ОСОБА_5, ОСОБА_6  про  звільнення  самовільно  захопленої  земельної  ділянки, повернення   її  землекористувачу  у  стані, придатному  для  використання,  та   зустрічний  позов  ОСОБА_3  до  ОСОБА_2, з  участю  третіх  осіб  ОСОБА_4,  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області, Львівської  міської  ради  про  усунення  перешкод  в  здійснення  ОСОБА_3  права   власності  та  повернення   земельної  ділянки  до  попереднього стану,-

                                                                УСТАНОВИВ :

         заст.прокурора  Львівської  області  Лубчук Д.І.  звернувся  до  суду  18  березня 2008  року   з  позовною  заявою в  інтересах  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з участю  третіх  осіб  ОСОБА_4, управління   з  контролю  за   використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області, Львівської  міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про  звільнення  самовільно  захопленої  земельної  ділянки, повернення   її  землекористувачу  у  стані, придатному  для  використання. Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  зазначив, що  в  ході  перевірки  за  зверненням  ОСОБА_2  встановлено, що  будинок  АДРЕСА_1  належить  на  праві  приватної  власності  ОСОБА_2  та  ОСОБА_5-1/3  ідеальної  частини  будинку, ОСОБА_7-2/3  ідеальної  частки  будинку.  У  спільному  користуванні  власників  будинку  АДРЕСА_1 ,  відповідно  до  рішенням  виконавчого  комітету  Львівської  міської  ради  депутатів   трудящих   №  947  від  14  серпня  1959  р.,  знаходиться  земельна  ділянка  площею 0,1782 га  без  встановлення  строку , яка   закріплено  за  даним  будинковолодінням .  Право  власності  на  частину  житлового  будинку  позивачка  та  її   чоловік  набули  на  підставі  договору  дарування  від  10  лютого  1995  року.  У  відповідності  до  вимог  ст.30  ЗК  України  ( в  редакції  від  13.03.1992  р.) , що  діяв  на   час    виникнення  у  позивачки  права  власності  на  будівлю,  при  переході  права власності на  будівлю  і  споруду  разом  з  цими  об”ектами  переходить у  розмірах, передбачених  ст.67  цього Кодексу, і  право  власності  або  право   користування   земельною  ділянкою  без  зміни  її  цільового  призначення  і, якщо  інше не  передбачено  у  договорі  відчуження -  будівлі  та  споруди. При  переході  права  власності  громадян  на  жилий  будинок  і  господарські  будівлі  та  споруди  до  кількох  власників, а  також  при переході  права  власності  на  частину  будинку  в  разі  неможливості  поділу  земельної  ділянки  між  власниками  без  шкоди  для  її  раціонального  використання  земельна  ділянка  переходить  у  спільне  користування  власників  цих  об”ектів.  Проведеною  перевіркою  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області  встановлено, що  відповідач  ОСОБА_3, в  порушення  вимог  ст.ст.124,125,126  ЗК  України, без  набуття  права  власності  чи  права  користування  земельною  ділянкою  та  встановлення  землевпорядними  організаціями  меж  земельної  ділянки  в  натурі (на  місцевості), самовільно  зайняв  земельну  ділянку  орієнтовною  площею 60  кв.м. земель  для  влаштування  дороги (проїзду)  до  будинковолодіння  АДРЕСА_2 . Самовільно зайнята  земельна  ділянка  є  комунальною  власністю  та   перебуває  в   користуванні   власників  будинку  АДРЕСА_1. Вищевказані  порушення  зазначені  в  акті  перевірки  дотримання  вимог земельного  законодавства  від  19.01.2007 р.  та   постановлено  припис  про  усунення   вказаних  порушень. Однак, відповідачем  вказані  порушення  усунуті  не  були.  Згідно  ст.212 ЗК  України  самовільно зайняті  земельні  ділянки  підлягають  поверненню  землекористувачам  у  стані  придатному  для  використання, включаючи  знесення  будівель та  споруд  за  рахунок  особи, яка  самовільно  зайняла  земельну  ділянку. Повернення  самовільно  зайнятих  земельних  ділянок , відповідно  до  ч.3  ст.212 ЗК України, проводиться   за  рішенням  суду. Відмова  відповідача  звільнити  самовільно  зайняту  земельну  ділянку  обмежує  законного користувача  на  використання  її  за  призначенням, чим  завдається  шкода  інтересам  позивача.  Зас.прокурора  Львівської  області просить  суд  постановити  рішення,  яким   зобов”язати  ОСОБА_3 повернути  землекористувачу  - ОСОБА_2  замовільно  зайняту  земельну  ділянку, розташовану  у  АДРЕСА_1 , площею   60  кв.м., у  стані  придатному  для  використання, включаючи  знесення  споруд  та  будівель  за  власник  рахунок.

         Відповідач   ОСОБА_3  звернувся  до  суду  24  грудня 2009  року  із  зустрічним  позовом, уточнивши   вимоги 19.03.2010 року, до  відповідачки  ОСОБА_2, з  участю  третіх  осіб  ОСОБА_4,  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель у  Львівській  області, Львівської  міської  ради  про  усунення  перешкод  в  здійснення  ОСОБА_3  права  власності  та  повернення  земельної  ділянки  до попереднього стану. Обгрунтовуючи  позовні  вимоги   зазначив,  що  згідно  договору  купівлі-продажу  від  11.05.2006  року    він, ОСОБА_3,  придбав  будинок  АДРЕСА_2, та    земельну  ділянку, передану  для  обслуговування  вказаного  житлового будинку.  Оскільки  був  відсутній  проїзд  до вищевказаного  будинку, 20  вересня 2006  року,він, ОСОБА_3  звернувся  до  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області  із   заявою, в  якій  просив забезпечити  відновлення  проїзду  по  АДРЕСА_1  згідно  існуючих містобудівельних  та земельних  норм. 11.08.2006 року  отримав  відповідь  з    зазначеного вище  управління  , в  якій  вказано, що  для  забезпечення  доступу  до  будинку  АДРЕСА_2  необхідно  через  спеціалізовану  організацію  забезпечити  розробку  проектних  пропозицій  по відновленню  та  влаштуванню  проїзду (  з  врахуванням  ст.ст.156,157  ЗК  України)  та  подати  на  затвердження  до  органу  місцевого  самоврядування (ст.12 ЗК  України). 28.09.2006  року  ОСОБА_8  отримав  відповідь  з  управління  архітектури  і  містобудування  Львівської міської  ради  №  3-Ю-20216/20, в  якому  останнє  не  заперечує  щодо  влаштування  проїзду  до  будинку  АДРЕСА_2. Однак, влаштування  проїзду  до  будинку  АДРЕСА_2  є  фізично  не  можливим.  В  зв”язку  з  цим  ОСОБА_3  звернувся  до  Львівського міського  управління  земельних  ресурсів  з  питанням  про   можливість  облаштування  проїзду  через  земельну  ділянку  на  АДРЕСА_1. На  що,  25.01.2007  року  отримав  довідку   з  управління  про  правовий  статус  земельної  ділянки,  в  якій    вказано, що  земельна  ділянка  на  АДРЕСА_2. Відповідно  до п.6  ст.12  ЗК  України  до  повноважень  міських  рад  у  галузі  земельних  відносин  належить  надання  земельних  ділянок  комунальної  власності  у  власність  громадян  та  юридичних  осіб.  Згідно  вимог  ст.40  ЗК  України  громадянам  України  за  рішенням  органів  виконавчої  влади  або  органів  місцевого самоврядування  можуть  передаватися   безоплатно   у  власність  або надаватися  в  оренду  земельні  ділянки  для  будівництва  та  обслуговування  жилого  будинку, господарських  будівель  і  гаражного  будівництва  в  межах  норм , визначених  цим  Кодексом.  Отже,    ОСОБА_3  виконує  роботи  по   влаштуванню  проїзду  до  належного  йому на  праві  власності  будинку  на  підставі  документів, передбачених  діючим  законодавством.  Однак, ОСОБА_2 незаконно  зайняла  та  користується  земельною  ділянкою, яка  відноситься  до земель  м. Львова, відведеною  для  влаштування  проїзду  до  будинку  АДРЕСА_2  Відповідно  до  чинного  законодавства, зокрема  ст.ст.116 п.1,125,126  ЗК  України  право  власності  на  земельну  ділянку  і  право  постійного  користування  земельною  ділянкою  посвідчується   державними  актами.  З  позовної  заяви  прокуратури  області   вбачається,  що  відсутні  у  ОСОБА_2  будь-які  документи, що  посвідчують  право  власності, користування  або  оренди  земельної  ділянки  по  АДРЕСА_2, відвід  земельної  ділянки, її  межі. Відтак, вважає, що  у  ОСОБА_2  відсутні  будь-які  права  на  користування  спірною  земельною  ділянкою. Отже , ОСОБА_2  чинить  перешкоди  ОСОБА_3  в  здійсненні  останнім  права  власності, оскільки вона  безпідставно  зайняла  та  користується  земельною  ділянкою  призначеною  для  облаштування  проїзду  через  земельну  ділянку  на  АДРЕСА_2.  Просить  суд  постановити  рішення, яким  усунути  перешкоди  в  здійсненні   ОСОБА_3  права   власності  шляхом  повернення  самовільно  захопленої   земельної   ділянки, розташованої  на  АДРЕСА_2  в  стан  придатний  для  використання.

          В  судовому  засіданні  представник    позивача -  прокуратури  Львівської  області Шумелда Р.Р.   позовні  вимоги   підтримала, давши  аналогічні  пояснення, зазначені  у  позові. У  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_3  просить  відмовити  за  безпідставністю.

          В  судовому  засідання  ОСОБА_2   позов, заявлений  прокуратурою  Львівської  області  в  її  інтересах, підтримала, зустрічний  позов  просить  суд  відхилити.

         Представник  ОСОБА_2-ОСОБА_10  в  судовому  засіданні  позов  прокуратури  підтримав, давши  аналогічні  пояснення, зазначені  в  позовній  заяві    та   письмових  поясненнях , долучених  до  справи. У  задоволенні   зустрічного  позову  просить  відмовити  за  безпідставністю.

         Відповідач  ОСОБА_3  в  судове  засідання  не  з”явився , представив  суду  клопотання  про  розгляд  справи  у  його  відсутності,надавши  доручення  на  представлення  своїх  інтересів  в  суді  ОСОБА_11

        Представник  відповідача  ОСОБА_11  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  ОСОБА_3 (зустрічний  позов)  підтримав,  у  задоволенні  позову  прокуратури  області  просить  відмовити  за  безпідставністю.

        Третя  особа  ОСОБА_4  в  попередніх  судових  засіданнях  позовні  вимоги  прокуратури  підтримав,  у  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_3  просить  відмовити.  В  судове  засідання  28.04.2010  року  не  з”явився , хоча  належним  чином  про  час та  місце  розгляду  справи  був  повідомлений  під  розписку.

        Представник   третьої  особи  управління   з  контролю  за   використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області    ОСОБА_12 в   судове  засідання  не  з”явився ,хоча  про  час  та  місце   розгляду  справи  був  повідомлений.

         Представник  третьої  особи  Львівської  міської  ради  Бекесевич Ю.В. в  судове  засідання  не  з”явився, на  адресу  суду  21.04.2010 р.  скерував   заяву  про    розгляд  справи  у  відсутності   представника  Львівської  міської ради.

          Треті  особи -  ОСОБА_5, ОСОБА_6  в  судове  засідання  не   з”явились, скерували  на  адресу  суду  клопотання  06.04.2009  року   про  розгляд  справи  у  їх  відсутності. Позовні  вимоги  прокуратури  підтримують, зустрічний   позов  не   визнають  (а.с.138).

        Заслухавши  пояснення  сторін, представників  сторін,  представників  третіх  осіб,  з”ясувавши  дійсні   обставини  справи,  дослідивши  об”ективні  докази  по  справі, суд  вважає, що   позов   прокуратури  Львівської  області  підлягає  до  задоволення, а  у  задоволенні  зустрічного  позову   ОСОБА_3   слід   відмовити  з  наступних  підстав.

        Будинок  АДРЕСА_1  належить  на  праві  спільної  часткової   власності: ОСОБА_2   та   ОСОБА_14   (реєстраційне  посвідчення від 19.03.2001р. а.с.141); ОСОБА_6 (реєстраційне посвідчення  від 19.10.2001р.  а.с.140); ОСОБА_4 витяг  про  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме майно  а.с.120). Дана   обставина  вбачається  з  реєстраційних  посвідчень  на  будинковолодіння  та  довідки  ЛКП «Балатон-409» (а.с.139)

       У  спільне  користуванні  власників  будинку  АДРЕСА_1  рішенням  виконавчого  комітету  Львівської  міської  ради  депутатів   трудящих   №  947  від  14  серпня  1959  р.  надано  земельну  ділянку  площею 0,1782 га  без  встановлення  строку  та   яку  закріплено  за  даним  будинковолодінням. (а.с.12).

       Право  власності  на  частину  житлового  будинку  позивачка  ОСОБА_2  та  її   чоловік  ОСОБА_5 набули  на  підставі  договору  дарування  від  10  лютого  1995  року. (а.с.20).

       У  відповідності  до  вимог  ст.30  Земельного  кодексу  України ( в  редакції  від  13.03.1992  р.) , що  діяв  на   час    виникнення  у  позивачки  права  власності  на  будівлю,  при  переході  права власності на  будівлю  і  споруду  разом  з  цими  об”ектами  переходить у  розмірах, передбачених  ст.67  цього Кодексу, і  право  власності  або  право   користування   земельною  ділянкою  без  зміни  її  цільового  призначення і, якщо  інше не  передбачено  у  договорі  відчуження -  будівлі  та  споруди.

При  переході  права  власності  громадян  на  жилий  будинок  і  господарські  будівлі  та  споруди  до  кількох  власників, а  також  при  переході  права  власності  на  частину  будинку  в  разі  неможливості  поділу  земельної  ділянки  між  власниками  без  шкоди  для  її   раціонального  використання, земельна  ділянка  переходить  у  спільне  користування  власників  цих   об”єктів .

Відповідач  ОСОБА_3  відповідно до  договору  купівлі-продажу   будинку  та  земельної  ділянки  від 11 травня 2006  року  став  власником Ѕ  ідеальної  частки  будинку  АДРЕСА_2   та  земельної  ділянки, переданої  для  обслуговування  зазначеного  вище  житлового  будинку-будинок  розташований  на  земельній  ділянці  площею 0,1000 га  (  договір   та  витяг  про реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно а.с.8,13)

  В  судовому  засіданні  було  встановлено,  що  ОСОБА_3  самовільно  зайняв  частину  земельної  ділянки, яка була  в  користуванні  позивачів   з  1995  року.

  Дана  обставина  стверджується  показаннями  сторін  та  іншими  письмовими  доказами  по  справі. Зокрема, проведеною  перевіркою  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області  встановлено, що  ОСОБА_3, в  порушення  вимог  ст.ст.124,125,126 Земельного кодексу України, без  набуття  права  власності  чи  права  користування  земельною  ділянкою  та  встановлення  землевпорядними  організаціями  меж  земельної  ділянки  в  натурі (на  місцевості), самовільно  зайняв  земельну  ділянку  орієнтовною  площею 60  кв.м.  земель  для  влаштування  дороги (проїзду)  до  будинковолодіння АДРЕСА_2.

 Як  вбачається  з  листа  начальника  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області  від  13  серпня 2007  року  № 1814  (а.с.17)  гр. ОСОБА_3  згідно договору  купівлі-продажу  від 11.05.2006 року  придбав  будинок  та  земельну  ділянку 0,1 га  по  вул.5-ий  Заозерний  провулок,10. Під»їзд  до  земельної  ділянки  ОСОБА_3  проходить  по  вул.5-ий  Заозерний  провулок  біля  земельної  ділянки  площею 0,1189 га  із  яких 189 кв. м.  наданні  для  обслуговування  житлового будинку  ухвалою  Львівської  міської ради   №  858  від 24.05.07р.  і  є  причиною  звуження  проїзду  до  вулиці. ОСОБА_3  влаштував  під»їзд  до  власної  земельної  ділянки  по  АДРЕСА_1, самовільно  захопивши  частину  з  земельної ділянки  загальною  площею 0,1782 га  будинковолодіння  АДРЕСА_1, яка  згідно  рішення  виконкому  №  974  від  14.08.1959 р. Львівської  міської  ради  депутатів  трудящихся  надана  ОСОБА_15 і ОСОБА_16  для  обслуговування  приватного  житлового  будинку.

 Самовільно зайнята  земельна  ділянка  є  комунальною  власністю  та   перебуває  в   користуванні   власників  будинку  АДРЕСА_1. Вищевказані  порушення  були зазначені  в  акті  перевірки  дотримання  вимог земельного  законодавства  від  19.01.2007р.  та   постановлено  припис  про  усунення   вказаних  порушень.(а.с.10-11).

За  зазначені  вище  порушення  земельного  законодавства  ОСОБА_3  19  січня 2007  року  притягнуто  до  адміністративної  відповідальності, що  вбачається  з  долученого  до  справи  адмінпротоколу  (а.с.9).

 Однак, відповідачем  вказані   вище  порушення  земельного  законодавства  усунуті  не  були.

  Кожний  громадянин  має  право  користуватися  природними   об»єктами  права  власності  народу  відповідно  до  закону (ст.13  Конституції України).  

         Згідно  ст.1  Закону  України  «Про  державний  контроль  за  використанням  та  охороною  земель » самовільне зайняття  земельних  ділянок -  це  будь-які  дії  особи, які  свідчать  про фактичне  використання   ненаданої   їй  земельної  ділянки  чи  намір  використовувати  земельну  ділянку  до  встановлення  її  меж  у  натурі, до  одержання   документа, що  посвідчує  право  на  неї, та  його  державної  реєстрації.

Статтею 125 ЗК  України   передбачено, що   право  власності  та  право  постійного  користування  на  земельну ділянку  виникає  після  одержання  її  власником  або    користувачем  документа, що  посвідчує  право власності  чи  право  постійного  користування  земельною  ділянкою,та  його  державної   реєстрації.

  Отже, як  вбачається  з  показів   позивачів  у   спільне  користуванні  власників  будинку  АДРЕСА_1   рішенням  виконавчого  комітету  Львівської  міської  ради  депутатів   трудящих   №  947  від  14  серпня  1959  р.  надано  земельну  ділянку  площею 0,1782 га  без  встановлення  строку  та   яку  закріплено  за  даним  будинковолодінням .

  Згідно  ст.212 ЗК  України  самовільно зайняті  земельні  ділянки  підлягають  поверненню  землекористувачам  у  стані  придатному  для  використання, включаючи  знесення  будівель та  споруд  за  рахунок  особи, яка  самовільно  зайняла  земельну  ділянку.   Повернення  самовільно  зайнятих  земельних  ділянок, відповідно  до  ч.3  ст.212 Земельного  кодексу  України, проводиться   за  рішенням  суду.

          Відмова  відповідача  звільнити  самовільно  зайняту  земельну  ділянку  обмежує  законного  користувача  на  використання  її  за  призначенням, чим  завдається  шкода  інтересам  позивача.  

         В  інтересах  позивача  ОСОБА_2- пенсіонерки , звернулась  до  суду   з  позовом  прокуратура  Львівської  області    згідно  із  ст.36-1  Закону  України « Про  прокуратуру».

         В  судовому  засіданні    було  встановлено,  що    відповідач  ОСОБА_3  самовільно  зайняв  частину  земельної  ділянки, якою  тривалий  час  користуються  позивачі, оскільки  до  його  будинку  було  обмежено  доступ. Однак,  як  вбачається  з  відповіді  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області, адресованої  на  ім»я  ОСОБА_3 11.08.2006  р.  (а.с.49),  відповідачу  пропонувалось  для  забезпечення  доступу  до  будинку  АДРЕСА_2  провулок  через  спеціалізовану  організацію  забезпечити  розробку  проектних  пропозицій  по відношенню  та  влаштуванню  проїзду ( з  врахуванням  ст.ст.156,157  Земельного  кодексу України)  та  подати  на  затвердження  до  органу  місцевого  самоврядування (ст.12  ЗК  України).

      Статтею 141  ЗК  України  передбачено, що  підставою  припинення  права  користування  земельною  ділянкою  є  вилучення  земельної  ділянки.

       Стаття 116  Земельного кодексу  України  передбачає, що  надання  у  користування земельної  ділянки, що перебуває  у  власності  або  у  користуванні, провадиться  лише  після  вилучення (викупу)  її  в  порядку, передбаченому  цим  Кодексом.  Однак, судом    встановлено, що  спірна  земельна  ділянка  не  вилучалась  і  не  поверталась  місцевій  раді.

        Згідно  з  пунктом  «б»  частини  3  ст.152  Земельного кодексу  України  захист прав громадян  та  юридичних  осіб  на  земельні  ділянки  здійснюється  шляхом, зокрема, відновлення  стану  земельної  ділянки, який  існував  до  порушення  прав, і запобігання  вчиненню  дій, що  порушують  права  або  створюють  небезпеку  порушення  прав.

       Отже,судом  безспірно  встановлено, що  відповідачем  ОСОБА_3  самовільно  зайняно  земельну  ділянку, яка   перебувала  у  користуванні  без  встановлення  строку  у  позивачки  та  третіх  осіб  на  стороні  позивача  і  закріплена  за  будинковолодінням  АДРЕСА_1  на   підставі  рішення  виконавчого комітету  Львівської  міської  Ради депутатів  трудящих  №  947  від  14  серпня 1959  року.

        Відповідач  ОСОБА_3, в  порушення  вимог  ст.ст.124,125,126  ЗК  України, без  набуття  права  власності  чи  права  користування  земельною  ділянкою  та  встановлення  землевпорядними  організаціями  меж  земельної  ділянки  в  натурі (на  місцевості), самовільно  зайняв  земельну  ділянку , яка  закріплена   за  будинком  АДРЕСА_1, орієнтовною  площею 60    кв.м. земель  для  влаштування  дороги (проїзду)  до  будинковолодіння  АДРЕСА_2.

         На  підставі  наведеного  вище, позовні  вимоги  прокуратури  Львівської  області  підлягають  до  задоволення, оскільки  дії  ОСОБА_3  по  самовільному  зайняттю  земельної  ділянки  порушують норми  статті  5  Земельного  кодексу  України, у  якій  визначено  основні  принципи  земельного  законодавства,одним  з  яких є   забезпечення   гарантій  прав  на  землю, та  ст.116  ЗК  України, згідно  з  положенням  частини 5  якої, надання  у  користування  земельної  ділянки, що перебуває  у  власності  або  у  користуванні, провадиться  лише  після  вилучення  (викупу)  її  в  порядку, передбаченому   Земельним  кодексом.

        Відтак ,слід зобов”язати  ОСОБА_3  повернути  землекористувачу  ОСОБА_2  замовільно  зайняту  земельну  ділянку, розташовану  у  АДРЕСА_1 , площею   60  кв.м., у  стані  придатному  для  використання, включаючи  знесення  споруд  та  будівель  за  власник  рахунок.

        Зустрічний  позов   ОСОБА_3 про  усунення  перешкод  в  здійснення  ОСОБА_3  права  власності  та  повернення  земельної  ділянки, розташованої  на  АДРЕСА_1   в  стан  придатний  для  використання  до  задоволенні   не  підлягає  за  безпідставністю  позовних  вимог , оскільки  перешкоди  у  здійсненні  права  власності  ОСОБА_3  є  надуманими і  не  відповідають дійсним  обставинам  справи. При  здійсненні  прав  власності  особа  зобов»язана  утримуватися  від  дій, які  могли  б  порушити  права  інших  осіб (ч.2  ст.13  ЦК  України), натомість  позивач  за  зустрічним  позовом  ОСОБА_3 самовільно  захопив  земельну  ділянку  орієнтовною  площею 60  кв.м. земель, яка  перебуває  в  користуванні  власників  будинку  АДРЕСА_1, для  влаштування  дороги (проїзду)  до  власного   будинковолодіння  АДРЕСА_2. Про те,  що  ОСОБА_3  вчинив  протиправні  дії  стверджується  зазначеними  вище  матеріалами  справи.

    Відповідно  до  вимог  ст.88  ЦПК  України ,  стягнути  з  ОСОБА_3   в  користь  держави  судовий  збір  в  сумі  8  грн.50  коп.  та  витрати  за    інформаційно-технічне  забезпечення  розглядом  справи    в  суді   в  сумі  37  грн., а  всього  45  грн.50  коп.

      Керуючись  ст.ст.3,10,11,61,86,88,169, 209,212,213-215, 218  ЦПК  України, ст.13  Конституції  України, ст.13ч.2 ЦК України, ст.36-1 Закону  України « Про  прокуратуру», ст.1  Закону  України  «Про державний  контроль  за  використанням  та  охороною  земель», ст.ст.30,67 ЗК  України  ( в  ред.13.03.1992р.), ст.ст.5,116,124-126,141,152 ч.3 п.»б»,212 ЗК  України, суд,

                                                                    ВИРІШИВ :  

      Позовну  заяву  заст.прокурора  Львівської  області  Лубчук Д.І. в  інтересах  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з  участю  третіх  осіб  ОСОБА_4, управління   з  контролю  за   використанням  та  охороною  земель  у  Львівській  області, Львівської  міської  ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про  звільнення  самовільно  захопленої  земельної  ділянки, повернення   її   землекористувачу  у  стані, придатному  для  використання  задовольнити.

   Зобов”язати  ОСОБА_3  повернути  землекористувачу  ОСОБА_2  самовільно  зайняту  земельну  ділянку, розташовану   у  АДРЕСА_1 , площею   60  кв.м., у  стані  придатному  для  використання, включаючи  знесення   споруд  та  будівель  за  власник   рахунок.

   У  задоволенні  зустрічного  позову ОСОБА_3  до  ОСОБА_2, з  участю  третіх  осіб  ОСОБА_4,  управління  з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель у  Львівській  області, Львівської  міської  ради  про  усунення  перешкод  в  здійснення  ОСОБА_3  права  власності  та  повернення  земельної  ділянки, розташованої  на  АДРЕСА_1   в  стан  придатний  для  використання -  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

    Стягнути  з  ОСОБА_3   в  користь  держави  судовий  збір  в  сумі  8  грн.50  коп.  та  витрати  за    інформаційно-технічне  забезпечення  розглядом  справи    в  суді   в  сумі  37  грн., а  всього 45  грн.50  коп.

      Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

      Суддя                                                    В.В.Свірідова