Справа №2-237/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   13  квітня 2010 року     Шевченківський  районний суд  м. Львова

в складі: головуючого-судді             Свірідової В.В.

                 при секретарі                           Дмитраш І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ подружнього майна та зустрічний позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ зобов»язань  по  кредитним  договорам, -  

у с т а н о в и в :

12.03.2009 року позивачка  ОСОБА_1  звернулася до суду  з  позовом, в якому просила  визнати за нею право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В подальшому позовні вимоги були уточнені і остаточно позивачка просила поділити майно, набуте  нею  т а ОСОБА_2  за час шлюбу,  виділити  їй, позивачці -  та відповідачу ОСОБА_2 по Ѕ  частині  двокімнатної  спірної  квартири та  стягнути в  її  користь  судові витрати по справі.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що  на  підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова, шлюб між нею та  відповідачем був розірваний 23 січня 2009 року. Однак, між сторонами не було досягнуто згоди про поділ спільного майна, а саме квартири АДРЕСА_1.  В зв»язку з цим змушена звернутись до суду. Вважає, що має право на Ѕ  частину спірної, придбаної  в період шлюбу, квартири (а.с.24).

            Відповідач ОСОБА_2  звернувся  до  суду  08.10.2009 року   із  зустрічною  позовною  заявою  до  ОСОБА_1, третя особа  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ зобов»язань по кредитним договорам, яку  в процесі розгляду справи уточнив та остаточно просив  поділити  зобов»язання  по кредитному договору №1133918300 від 24 квітня 2008 року та по кредитному договору №11371147300 від 15 липня 2008 року, укладеному між ним та АКІБ «УкрСиббанк» (а .с. 66-67).

В обгрунтування своїх вимог покликається  на  те, що  за  час шлюбу ними було набуто майно, до якого належить 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, та яка була придбана ним 24.04.2008 року  згідно договору купівлі-продажу, укладеного між  ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5          24.04.2008 року для купівлі вказаної  квартири ним,  за згодою його дружини, позивачки по первісному позову ОСОБА_1, з АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір  про надання споживчого кредиту №11339183000 в сумі 25 000 доларів США. 15.07.2008 року для споживчих потреб  ним, за згодою його дружини, позивачки по первісному позову ОСОБА_1, з АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11371473000  в сумі 35 000 доларів США. Тому  просить  дані  зобов»язання  поділити  між  сторонами.

В судовому засіданні позивачка  ОСОБА_1 позовні  вимоги (відповідно  до  останніх  уточнень  від 30.06.2009  року ) підтримала, надавши  аналогічні  пояснення, зазначені  у  позовних  заявах  та  уточненнях  до  них.  Просить  суд позов  задовольнити , яким  поділити майно, набуте  нею та ОСОБА_2 за час шлюбу, виділивши їй, ОСОБА_1 Ѕ  частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( заг.площею 50,3кв.м.) та   виділивши ОСОБА_2 Ѕ  частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1  ( заг.площею 50,3кв.м.). У  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_2  до  неї   відмовити  за  безпідставністю.

Представник  ОСОБА_1-  ОСОБА_7  позовні  вимоги  своєї  довірительки  підтримав, зустрічний  позов  відповідача  заперечив.

  В  судовому  засіданні  відповідач  ОСОБА_2  позов ОСОБА_1  про  поділ майна   від 25.02.209 року та уточнені до  позову від 30.06.2009 року  не  заперечив, але з урахуванням поділу  зобов»язань, пов»язаних  із цим майном.

           Представник третьої особи ПАТ «УкрСиббанк» Дідик А.В.  заперечив проти поділу  зобов”язання між сторонами по Договору про надання споживчих кредитів №11339183000 від 24.04.2008 року та  №11371473000 від 15.07.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, надавши  суду  письмові  пояснення.  Представник  банку  вважає, що твердження  ОСОБА_2 про те, що  нести  відповідальність перед третіми особами  за зобов”язаннями, пов”язаними із спільним майном не є підставою для поділу зобов”язань по Кредитним договорам, оскільки зобов”язання, які виникають з вищевказаних Кредитних договорів є самостійними та такими, що не пов”язані з відносинами, що стосуються відповідальності Співвласника перед третіми особами  за  зобов”язаннями, пов”язаними  із  спільним  майном.

              Заслухавши пояснення  сторін, представника  позивачки,   представника   третьої  особи,  дослідивши   та  вивчивши  об”єктивні  докази  у  справи, суд  вважає,  що  первісний  позов  ОСОБА_1  підлягає  до   задоволення, у  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_2  слід  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог  з  наступних  підстав.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розділити майно, нажите сторонами за час шлюбу, оскільки таке не було  розділено та  між  подружжям  не  було досягнуто  згоди  про  його  поділ.

 Згідно  вимог  ст.60  Сімейного  кодексу України   майно, набуте подружжям  за  час  шлюбу, належить  дружині та чоловікові  на  праві спільної сумісної  власності.

 Судом  встановлено, що  ОСОБА_1  перебувала  у  зареєстрованому  шлюбі  з  ОСОБА_2  з  13 травня 2007 року ( копія  свідоцтва   про   шлюб – а.с. 5).  

23 січня 2009 року Шевченківським  районним судом м. Львова  шлюб розірвано. Рішення  набрало законної сили.

Від  подружнього  життя  у  сторін  народилась  донька ОСОБА_9, 2007 року народження ( копія свідоцтва  про  народження  дитини    а.с.6 ).

В  судовому  засіданні  було  встановлено,  що  під  час  шлюбу  сторони  придбали квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  про   що  свідчить  копія договору  купівлі-продажу від 24.04.208 року (а.с.7).  Спірна  квартира  складається  із  2-х  кімнат, житлою  площею 29,6 кв.м. та кухні, з  комунальними  вигодами,  а  всього  загальна  площа  квартири   становить  50.3  кв.м.  

Відповідно  до  витягу  про реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  спірна  квартира     рахується  у   приватній  власності  ОСОБА_2   (а.с.79).

Стаття  63  Сімейного кодексу  України  встановлює, що  дружина  та  чоловік  мають рівні  права  на  володіння, користування  і  розпорядження  майном, що належить  їм на  праві  спільної  сумісної  власності.

Згідно  ст.70 Сімейного  кодексу України  вбачається,  що  в  разі  поділу  майна, що є   об”єктом  права спільної  сумісної  власності подружжя, частки майна дружини та  чоловіка є рівними, якщо інше не  визначено домовленістю між  ними  або  шлюбним  договором. В  окремих  випадках  суд  може  відступити  від   начала  рівності  часток   подружжя, враховуючи   інтереси  неповнолітніх  дітей  або  одного з  подружжя, що  заслуговують   на  увагу, однак  суд  таких  підстав  не  знаходить.    

             Отже,  на  підставі  наведеного  вище, суд   вважає, поділити   подружнє  майно  ОСОБА_2 та ОСОБА_1  слідуючим  чином -

виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ  частині двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( заг.площею 50,3кв.м.);

             Щодо  зустрічного позову, то   не  може  прийняти  до  уваги   твердження ОСОБА_2 про  те,   що    співвласник відповідно до своєї частки  у  праві  спільної  часткової  власності  зобов”язаний  брати участь у витратах  на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов”язкових платежів),  а також нести відповідальність  перед третіми особами за зобов”язаннями, пов”язаними із спільним майном, не є підставою для поділу зобов”язань по Кредитному договору між сторонами, оскільки зобов”язання, які виникають  з вищевказаних  Кредитних договорів є самостійними  та  такими, що не пов”язані  з відносинами, що стосуються відповідальності Співвласника перед третіми  особами  за  зобов”язаннями, пов”язаними  із спільним майном.

Положення  ст.360 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки дана стаття ЦК України регулює відносини, пов”язані з утриманням власником  майна та участю у витратах, пов”язаних з  утриманням майна. Відтак, відносини,  які виникають з Кредитного договору  не пов”язані з утриманням  власником  майна  та  розподілом  відповідних витрат такого  утримання.  

          Відтак, у задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ зобов”язань по кредитному договору №1133918300 від 24 квітня 2008 року, укладеному між  АКІБ «УкрСиббанк»  та ОСОБА_2  та про поділ зобов”язань по кредитному договору №11371147300 від 15 липня 2008 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк»  та ОСОБА_2  відмовити за безпідставністю позовних вимог.

   Згідно  вимог  ст. 88 ЦПК  України  стягнути  з  ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачені нею кошти при зверненні до суду – судовий  збір в сумі 109,50 гривень та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а всього 139 гривень 50 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України,   ст.ст.60,63,70 Сімейного  кодексу України,  ст.15,16,370,360  ЦК  України ,суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ подружнього майна задовольнити.

 Поділити майно, набуте  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу наступним чином::

1. виділити ОСОБА_1 Ѕ  частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( заг.площею 50,3кв.м.);

2.  виділити ОСОБА_2 Ѕ  частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( заг.площею 50,3кв.м.);

У задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ зобов»язань по кредитному договору №1133918300 від 24 квітня 2008 року, укладеному між  АКІБ «УкрСиббанк»  та ОСОБА_2  та про поділ зобов»язань по кредитному договору №11371147300 від 15 липня 2008 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк»  та ОСОБА_2  відмовити  за  безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачені нею кошти при зверненні до суду – судовий  збір в сумі 109,50 гривень та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи в суді, а всього 139 гривень 50 коп.

 Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

      Суддя                                                    В.В.Свірідова