ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10691/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 03.02.2017 № 100, податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни його правонаступником, а саме замінити Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

В судовому засіданні апелянт підтримав дане клопотання, представник позивача проти його задоволення не заперечував.

Проаналізувавши положення постанов Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019, № 537 від 19.06.2019, розпорядження Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019, наказу Державної податкової служби України № 14 від 12.07.2019, керуючись ст. 52 КАС України, колегія суддів вважає клопотання відповідача таким, що підлягає задоволенню. З огляду на що, слід замінити сторону відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо отриманого інвестиційного доходу у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 20.02.2017 № 75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 .

Так, згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення фізичною особою ОСОБА_1 :

- підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.2.2 та підпункту 170.2.6 пункту 170.2, підпункту 170.11.1 пункту 170.1 статті 170, «а», «б», «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями, занижено витрати на придбання цінних паперів на суму 1 645 846,30 гривень чим занижено фінансовий результат на суму 1 645 846,30 гривень;

- пункту 162.1 статті 162, статті 168, підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо ненарахування та несплати з отриманої у 2015 році суми інвестиційного доходу у розмірі 1 929 985,67 гривень, військовий збір у сумі 24 687,69 гривень.

На підстав висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.03.2017 №0000771306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 410 700,32 гривень, із них 328 560,26 гривень за податковим зобов`язанням та 82 140,06 гривень за штрафними (фінансові) санкціями;

від 16.03.2017 №0000781306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 30 859,61 гривень, з яких 24 687,69 гривень за податковим зобов`язанням та 6 171,92 гривень за штрафними (фінансові) санкціями.

Користуючись правом досудового врегулювання спорів, позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з відповідною скаргою.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.05.2017 № 5128/М/26-15-10-01-16 скаргу позивача задоволено частково, скасовано оскаржувані повідомлення-рішення.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 12.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.06.2017 №0007861306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 164 036,44 гривень, із них 131 229,15 гривень за податковим зобов`язанням та 32807,29 гривень за штрафними (фінансові) санкціями;

від 12.06.2017 №0007881306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 12 302,74 гривень, з яких 9 842,19 гривень за податковим зобов`язанням та 2 460,55 гривень за штрафними (фінансові) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи керується наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено ст.19-3 та викладено в новій редакції п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи та прийняття за результатами такої роботи відповідних рішень закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

Відповідно до ст.19-3 ПК України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій сервісного обслуговування платників податків.

За визначенням п.п.14.1.226-1 п.14.1 ст.14 ПК України сервісне обслуговування платників - це надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що з 01.01.2017 року державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №815/891/17.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, станом на час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - 03.02.2017 року, у державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні повноваження щодо проведення останньої.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень і діяла поза межами правового поля під час проведення фактичної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки у формі акту від 20.02.2017 №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 , що у свою чергу нівелює наслідки проведення такої перевірки у вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, при визначенні ГУ ДФС у м. Києві грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306, відповідачем було порушено умови та порядок проведення перевірок.

Зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки проведеної ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи те, що дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів у вигляді акту від 20.02.2017 року №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 були визнані судом протиправними, а з матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом було проведено іншу перевірку, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306.

Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що податковий орган у своїй апеляційній скарзі жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності наявності підстав для призначення та проведення перевірки, за результатом якої складено спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2021 року.