Справа № 2-395 за 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

     6 травня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

        головуючого - судді   Рябота В.І.,

при секретарі   Риндя Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики, та зустрічним позовом ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2, співвідповідач ОСОБА_5, про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

    Як зазначає позивачка осінню 2008 року вона надала відповідачу по справі, ОСОБА_3, який на той час перебував в юридичному шлюбі з її дочкою, в борг 10 000 грн.. Оскільки згодом подружні стосунки між відповідачем та її дочкою погіршилися і виникло питання розірвання їх шлюбу, вона, позивачка, боячись, що відповідач не поверне борг, 5 лютого 2009 року взяла у відповідача розписку про повернення боргу в строк до 8 травня 2009 року, але в зазначений термін відповідач борг не повернув, а тому вона і просить суд стягнути з відповідача суму боргу та понесені нею витрати по справі.

    В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги.

    Відповідач та його представник заявлених вимог не визнали в повному обсязі та звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ніяких коштів у позивачки не брав, а розписку про повернення 10 000 грн. він написав тому, що обіцяв позивачці закінчити ремонт в її будинку, вартість якого орієнтовно і складає 10 000 грн., і свої зобов’язання по ремонту він виконав.

    Третя особа за зустрічним позовом, ОСОБА_5, зустрічного позову не визнала в повному обсязі та підтримала первинний позов ОСОБА_1.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

    Як вбачається з матеріалів справи, і що фактично підтверджено в судовому засіданні сторонами, 5 лютого 2009 року відповідач власноруч, в присутності своєї дружини, написав розписку, в якій зобов’язувався віддати позивачці гроші в сумі 10 000 грн. в строк до 8 травня 2009 року ( а.с. 7, 53 ), і дружина не заперечувала проти цього, тобто в даному випадку відповідач та його дружина, третя особа по справі ОСОБА_5, як подружжя, визнали свої боргові зобов’язання перед позивачкою. При цьому суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3, що дані кошти він реально не брав, а лише обіцяв використати дану суму на ремонт будинку позивачки, оскільки ніяких реальних доказів такому використанню коштів суду не надано. Також суд не може прийняти до уваги пояснення співвідповідачки, що дані кошти відповідач ОСОБА_3 брав для своїх батьків на придбання останніми автомобіля, оскільки нею також не надано суду з цього питання ніяких доказів.

    Таким чином, оскільки борг брався подружжям на спільні потреби, що фактично не спростовано в судовому засіданні, то і відповідальність за борговим зобов’язанням вони повинні нести в рівних частках, в зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, що не перешкоджає їй звернутися до суду з позовом про стягнення іншої частини боргу з ОСОБА_5.

      Що стосується вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ним не надано суду ніяких доказів, що реально коштів він не брав, і всі його пояснення спростовуються особисто ним розпискою про обов’язок повернути борг.    

    Керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – З А Д О В О Л Ь Н И Т И частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. в рахунок повернення боргу за договором позики, 300 грн. в відшкодування витрат на юридичну допомогу, 53 грн. в повернення судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, тобто усього 5 383 грн., ОСОБА_1 в задоволенні інших вимог – відмовити .

    ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити  в повному обсязі.  

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, також апеляційна скарга, без подачі заяви про апеляційне оскарження, може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

        Суддя: