Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2007 р. Справа № 55/175-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Могилєвкін Ю.О.
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Китаєв А.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми «Сінтал”Д» Товариства з обмеженою відповідальністю (вх. № 2269 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.07 р. по справі № 55/175-07
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "Вікторія", с. Керносівка
до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - ТОВ м. Харків
про стягнення 197311,41 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 165 541,36 грн., індекс інфляції в сумі 14437,20 грн., пеню в сумі 14732,92 грн., три проценти річних в сумі 2599,93 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 165541,36 грн. суми основного боргу, 13406,59 грн. пені, 2381,07 грн. річних, 3145,29 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.07 р. по справі № 55/175-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 165541,36 грн., інфляційних нарахувань в сумі 3145,29 грн., пеню в сумі 13406,59 грн., три проценти річних в сумі 2381,07 грн., 1844,73 грн. держмита та 110,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо розрахунків з позивачем за отриманий товар, в зв’язку з чим сума основної заборгованості, а також нараховані за несвоєчасне виконання зобов’язання пеня, 3% річних, інфляційні господарським судом визнані обґрунтованими та правомірними, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем доказами по справі та відповідають нормам матеріального права.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом необґрунтовано стягнуто з відповідача суму інфляційних, оскільки, на думку відповідача, нарахований позивачем індекс інфляції суперечить формулі розрахунку, яку вказано в листі Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.97р. На цій підставі просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні з відповідача індексу інфляції в розмірі 3145,29 грн.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом правомірно було стягнуто з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пеню, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки останній не довів належним чином, в чому саме виявилося порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 3145,29 грн., проте розрахунок індексу інфляції позивачем проведений згідно з «Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Крім того також зазначив, що платіжним дорученням від 26.07.2007р. відповідач перерахував на адресу позивача 20 000,00 грн., зазначивши у призначенні платежу: «добровільне виконання рішення суду від 19.06.2007р. у справі № 55/175-07». Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2007 р. по справі № 55/175-07 без змін.
Відповідач в судове засідання 31.07.2007р. не з’явився, про причини неявки не попередив, докази його належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2007 року без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 05 жовтня 2006 р. між ДП "Агрофірма "Вікторія", с. Керносівка та НВФ "Сіндал, Д" ТОВ, м. Харків укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 5/2006-КСЗ, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність товар, а відповідач прийняти та оплатити його. Статтею 2 договору передбачено, що під товаром розуміється цукровий буряк врожаю 2006 р., який зобов'язаний відповідати вимогам ДСТУ 4327:2004. Статтею 4 договору передбачено, що продавець (позивач) зобов'язаний передати товар в строк до 20.11.06 р. Статтею 14 вказаного договору сторонами було погоджено про те, що виплата ціни цього договору здійснюється покупцем продавцю шляхом перерахування грошових коштів на поштовий рахунок продавця (попередня оплата), за кожні 200 тон цукрового буряку.
На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачу товар, а саме цукровий буряк 500541,36 грн., що підтверджується накладною від 26.10.06 р. та довіреністю ЯМЦ № 470938 від 01.10.06 р. (а.с. 18,19.).
Відповідач в свою чергу за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 335000,00 грн.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,
Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України "якщо строк виконання боржником обов'язку не вставлений або визначений моментом, пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обв'язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".
Як вбачається з матеріалів справи 12 грудня 2006 р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 1 з вимогою погасити заборгованість у сумі 165541,36 грн.
Проте, відповідач відповіді на претензію не надав та остаточно з позивачем не розрахувався.
З огляду на такі фактичні обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, заявлені ДП «Агрофірма «Вікторія» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі165541,36 грн., правомірно визнані місцевим господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на встановлених під час розгляду справи обставинах.
Статтею 40 вищевказаного договору передбачено, що покупець (позивач), який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу відповідача повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, з весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, розмір якої встановлений законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до ст. ст. 193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті в термін, встановлений договором, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов’язання з оплати вартості товару обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню в сумі 13406,56 грн.
Провадження у справі щодо стягнення пені у сумі 1326,33 грн. місцевим господарським судом обґрунтовано припинено на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На думку колегії суддів, з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання та у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача нарахованих трьох процентів річних та збитків від інфляції також підлягають задоволенню у межах заявлених до стягнення сум, відповідно три проценти річних у в сумі 2381,07 грн. та 3145,29 грн. нараховані за індексами інфляції.
Щодо стягнення інфляційних у сумі 11291,91 грн. та 3% річних у сумі 218,86 грн. провадження у справі місцевим господарським судом припинено на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано стягнуто з відповідача суму інфляційних в розмірі 3145,29 грн., оскільки, на його думку, нарахований позивачем індекс інфляції суперечить формулі розрахунку, яку вказано в листі Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.97р.
Проте, на підтвердження викладених доводів відповідач не надав обґрунтованого контррозрахунку нарахування індексу інфляції, а також не довів належними доказами, в чому саме виявилося порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 3145,29 грн.
Слід зазначити, що позивач в обґрунтування своєї позиції по справі послався на те, що розрахунок індексу інфляції був проведений згідно з «Рекомендаціями відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» на підставі Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р., та в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що вказаний в розрахунку індекс інфляції дійсно відповідає офіційному.
За таких обставин, колегія суддів вважає заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо нарахованої суми індексу інфляції в розмірі 3145,29 грн необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем інфляційні нараховані на підставі статті 40 спірного договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а з наданого до позовній заяві розрахунку вбачається, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції нарахована позивачем на момент пред’явлення позову та на підставі зазначених «Рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ».
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ Дочірнього підприємства «Агрофірма «Вікторія», с. Керносівка щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 165541,36 грн., інфляційних нарахувань в сумі 3145,29 грн., пені в сумі 13406,59 грн., три проценти річних в сумі 2381,07 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню, а посилання відповідача в апеляційній скарзі на необґрунтованість позовних вимог, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування викладених заперечень.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2007 року по справі № 55/175-07 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 19.06.2007р. по справі № 55/175-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Могилєвкін Ю.О.