СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
23 липня 2007 року | Справа № 2-11/717-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Углицький Юрій Сергійович, довіреність б/н від 10.01.07, Кримський республіканський професійно-навчальний заклад "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства"
відповідача: Матвієнко Юрій Георгійович, довіреність № 07-3-7 від 03.01.07, виконавча дирекція відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим,
третьої особи: не з'явився, Міністерство освіти та науки Автономної Республіки Крим,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського професійно-навчального закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 07.05.2007 у справі № 2-11/717-2007А
за позовом Кримського республіканського професійно-навчального закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" (Роздольненське шосе, 13,Євпаторія,97400)
до виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим (вул. Р. Люксембург, 17а,Сімферополь,95006)
3-тя особа Міністерство освіти та науки Автономної Республіки Крим (пров. Совнаркомівський, 3,Сімферополь,95000)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Кримський республіканський професійно-навчальний заклад "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача, виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим, третя особа - Міністерство освіти та науки Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим №06-4/07-281 від 27.03.2006 „Про застосування та зарахування в бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображені у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків і пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне страхування".
У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив також визнати неправомірним здійснення відповідачем планової перевірки Кримського республіканського професійно-технічного закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства"
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2007 у справі № 2-11/717-2007 А (суддя Цикуренко А.С.) Кримському республіканському професійно-навчальному закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Кримський республіканський професійно-навчальний заклад "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, Кримський республіканський професійно-навчальний заклад "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" вважає, що місцевий господарський суд при винесенні постанови засновував свої висновки лише на поясненнях відповідача та не враховував норм чинного законодавства.
Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не був врахований лист Міністерства фінансів України та Міністерства Освіти та науки України від 30.11.2005 № 1/9-681, в підпункті 2.2. якого вказано, що нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", не передбачено.
Також, доводи апеляційної скарги обґрунтовані положеннями пунктів 15.6; 15.7 Інструкції „Про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, які, за твердженням апелянта, підтверджують правову позицію позивача щодо порушень, які були допущені відповідачем при здійснені перевірки.
Крім того, Кримський республіканський професійно-навчальний заклад "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" не погоджується із застосуванням місцевим господарським судом при вирішенні спору норм законодавства про соціальне страхування, не враховуючи при цьому норм бюджетного законодавства, тоді як останні, на думку апелянта, мають пріоритет при здійсненні бюджетного процесу в Україні.
У зв’язку із зайнятістю суддів Видашенко Т.С. та Ткаченка М.І., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2007, здійснено заміну суддів Видашенко Т.С. та Ткаченко М.І. на суддів Заплаву Л.М. та Котрярова О.Л..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Кримський республіканський професійно-техничний навчальний заклад „Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства" зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АРК 20.07.1995 , номер запису про заміну свідоцтва №11401050001000165.
07.03.2006 Євпаторійською міською виконавчою дирекцією відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим проведена документальна перевірка правильності нарахування, повноти сплати та використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в Кримському республіканському професійно-техничному навчальному закладі „Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства", про що складений акт перевірки №06-4/07-86 від 07.03.2006.
З акту перевірки вбачається, що позивачем порушений порядок нарахування і утримання страхових внесків відповідно до статті 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного страхування"; статті 21, частини 1 статті 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням".
Рішенням відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим №06-4/07-281 від 27.03.2006 за результатами проведеної перевірки нарахована пеня у сумі 12,00 грн.; застосований штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків - 443,35 грн., застосований штраф за неповну сплату страхових внесків - 32257,27 грн..
Не погодившись із застосуванням даних санкцій, Кримський республіканський професійно-техничний навчальний заклад „Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу „Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства", виходячи з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає поняття і структуру заробітної плати є Закон України „Про оплату праці", у відповідності до статті 2 якого структура заробітної плати складається з основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Надбавки за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, передбачені статтею 57 Закону України „Про освіту", та визначені даним Законом як гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів.
Оскільки законодавець визначив надбавки за вислугу років і допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки як гарантії держави, передбачивши їх в Законі України „Про освіту", то, відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону, дані надбавки і допомога є додатковою заробітною платою і входять в структуру заробітної плати.
Таким чином, надбавки за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів за своєю природою є заробітною платою і, незалежно від того, в який період і з якою затримкою вони нараховуються і сплачуються, дані надбавки і допомога залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці.
Вказані виплати, відповідно до статті 2 Закону України „Про оплату праці", відносяться до фонду оплати праці та є базою для нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням.
Заробітна плата педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів виплачується з Державного бюджету. Будь-яка затримка у виплаті заробітної плати (як основної, так і додаткової") викладачам є заборгованістю Державного бюджету.
Виплата надбавок і допомоги, передбачених Законом України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, була призупинена протягом 1997-2002 років законами про Державний бюджет на відповідні роки, у зв'язку з чим виникла заборгованість по даним виплатам. А оскільки згідно із Законом України „Про освіту" дані виплати є гарантією (зобов'язанням) Держави і здійснюється за рахунок Державного бюджету, то вони автоматично стали Державним боргом. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховної Ради України від 21.06.2001 №2551 „Про стан, напрями, реформування і фінансування освіти в Україні".
Визначення терміну „державний борг" наводиться в Бюджетному Кодексі України, відповідно до якого державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
Із зазначеного слідує, що не йде мова про зміну статусу сум зобов'язань, які були гарантовані державою та виникли на підставі діючого законодавства, але з будь-якої причини не були виплачені, ставши Державним боргом, тобто надбавки і допомога, передбачені Законом України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам навчальних закладів, не змінили свого статусу як додаткової заробітної плати, через невиплату їх у 1997-2002 роках, і продовжують входити до фонду оплати праці.
Крім того, статтею 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту", педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" передбачено, що кредиторська заборгованість сплачується працівникам разом з виплатою поточної заробітної плати. Тобто, законодавець ототожнює кредиторську заборгованість із заробітною платою, конкретизуючи їхнє положення за часом - виплата поточної зарплати і виплата заробітної плати за попередні періоди.
Разом з тим, Міністерство освіти та науки України і Міністерство фінансів України прямо визнають, що надбавки і допомога за 1997-2002 рр. є заробітною платою. У своєму спільному листі від 30.11.2005 №1/9-681, №31-17000-02-5/25800 Міністерство освіти і науки України і Міністерство фінансів України, відповідаючи на 24 питання, відзначають: “Вказані виплати повинні бути депоновані в установленому порядку. Суми депонованої заробітної плати згідно з чинним законодавством повинні бути на обліку в установах протягом 3-х років і після цього зараховуються до прибутків бюджету”. Зазначений спільний лист містить роз'яснення щодо виконання положень Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників закладів і установ освіти по виплаті надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 №934.
Нормами даного Порядку також визначено, що надбавки і допомога, встановлені статтею 57 Закону України „Про освіту” належать до оплати праці.
Частиною 3 пункту 5 Порядку встановлено, що перерахунок призначених пенсій особам, яким повністю або частково виплачена заборгованість, здійснюється на підставі довідок по заробітній платі за відповідний період роботи з урахуванням сум нарахованих виплат. І хоча тут говориться про перерахунок пенсій, важливо, що Порядок відносить ці виплати до заробітної плати.
При цьому судова колегія зазначає, що дані виплати визнаються витратами на оплату праці при визначенні бази для обкладання внесками до Пенсійного фонду, і разом з цим заперечується їх приналежність до фонду оплати праці при визначенні бази для обкладання внесками до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що є суперечливим.
На думку судової колегії, той факт, що кошти на виплати по статті 57 Закону України "Про освіту" були віднесені на КЕКР 1343 (інші поточні трансферти населенню), а не на КЕКР 1110 (Заробітна плата) не змінює природи цих виплат, вони продовжують входити до фонду оплати праці.
На даний час виплати, передбачені статтею 57 Закону України „Про освіту”, проводяться в бухгалтерській документації як оплата праці.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надбавки і допомога, передбачені Законом України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам навчальних закладів, не виплачені в 1997-2002 роках, є заробітною платою.
Оскільки надбавки і допомога є оплатою праці, то при виключенні цих виплат відповідними законами України про Державний бюджет України, вони продовжують залишатися заробітною платною і входять до фонду оплати праці з випливаючими з цього зобов'язаннями щодо нарахування страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.
Вказівка в Законі України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” на те, що кредиторська заборгованість Державного бюджету України погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих витрат відповідними законами України про Державний бюджет у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету, не забороняє застосування надалі, після їх нарахування і виплати, законодавства по соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 37 статті 2 Бюджетного Кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Тобто, в даному випадку субвенція дається на погашення кредиторської заборгованості державного бюджету по додатковій заробітній платі у вигляді надбавок і допомоги. Порядок використання встановлений в пункті 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №934 від 19.09.2005, де сказано, що відрахування, передбачені законодавством з виплат, здійснюються в установленому порядку.
Таким чином, в період перевірки позивача Порядком були передбачені відрахування на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності із заборгованості по додатковій заробітній платі у вигляді надбавок і допомоги, передбачених Законом України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів. В субвенціях, що спрямовуються з державного бюджету на погашення заборгованості по додатковій заробітній платі у вигляді надбавок і допомоги, передбачених вказаним Законом, повинні були бути передбачені суми для нарахування внесків на соціальне страхування. У разі браку коштів на виплату заробітної плати і сплати страхових внесків в повному обсязі, нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду проводяться пропорційно до сум заробітної плати.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає як необґрунтовані посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин повинно застосовуватися бюджетне законодавство, виключаючи при цьому застосування законодавства про соціальне страхування.
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №745, на яку посилається позивач, була прийнята після проведення документальної перевірки, згідно з актом від 07.03.2006 №06-4/07-86. Норми Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 №745 зворотної юридичної сили не мають, тому не розповсюджуються на ті події, які
відбулися до їх ухвалення.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України не передбачаються пільги по нарахуванню та сплаті страхових внесків у Фонд, оскільки вони встановлені Законами України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" та „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням".
Посилання Кримського республіканського професійно-навчального закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" на спільний лист Міністерства освіти та науки України і Міністерства фінансів України від 30.11.2005 №1/9-681, №31-17000-02-5/25800, я к на підставу обґрунтування позовних вимог, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.
Листом Міністерства юстиції України від 25.01.2006 №21-46-734 пункт 2.2 спільного листа визнаний таким, що суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01.01 №2240-111.
До того ж, що вказані листи не мають сили нормативно-правового акту, а носять лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не повинні містити нових правових норм.
Судова колегія також не погоджується з доводами Кримського республіканського професійно-навчального закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства", згідно з якими ревізія, на підставі якої було прийнято рішення № 06-4/07-281 від 27.03.2006, була проведена з порушеннями Інструкції „Про порядок проведення ревізій та перевірок по засобах Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності", затвердженою постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності від 19.09.2001 №38.
Так, відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" страхувальник зобов'язаний допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок.
Порядок здійснення перевірок страхувальників регулюється розділом 15 Інструкції „Про порядок проведення ревізій та перевірок по засобах Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності", затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності від 19.09.2001 №38.
Відповідно до пункту 15.6 вказаної Інструкції на проведення кожної ревізії ревізору видається доручення на право проведення ревізії (перевірки). Право на проведення планової ревізії (перевірки) надається лише у тому разі, коли не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано повідомлення страхувальнику із зазначенням дати її проведення. В окремих випадках ревізія може бути проведена без додаткового попередження страхувальника за взаємною згодою сторін.
Як свідчать матеріали справи, така згода була досягнена сторонами, що підтверджується фактом допуску посадовцями позивача без будь-яких заперечень перевіряючого, а також надання йому первісних бухгалтерських документів для перевірки, що, в свою чергу, підтверджується записом у акті перевірки №06-4/07-86 від 07.03.2006.
Відповідно до пункту 15.7 Інструкції ревізор (перевіряючий) зобов'язаний пред'явити керівнику підприємства (установи, організації), яке буде ревізуватись, посвідчення на право проведення ревізії чи перевірки та на його прохання проставити підписи в журналі реєстрації ревізій (перевірок) підприємства (установи, організації). Проте, ні даною нормою закону, ні який-небудь інший не передбачено визнання ревізії недійсної через невиконання вказаного обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до запису у журналі реєстрації ревізій та перевірок підприємства, перевірка провадилась з 21.02.2006 по 27.02.2006 та перевіряючий працював з усіма бухгалтерськими документами, які були необхідні, що також свідчить про згоду керівництва підприємства на проведення ревізії.
На підставі до викладеного, судова колегія вважає мотивованим висновок місцевого господарського суду про те, що рішення відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим №06-4/07-281 від 27.03.2006 „Про застосування та зарахування в бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображені у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат донарахованих сум внесків і пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне страхування" винесено з дотриманням вимог чинного законодавства.
З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та виніс постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування даної постанови відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, статтею 212 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського професійно-навчального закладу "Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2007 року у справі № 2-11/717-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова