Справа № 202/7349/20

Провадження № 2/202/829/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Дмитрієва Р.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідно до якої просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання спільної з відповідачем дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували в офіційному шлюбі, який було зареєстровано 01 листопада 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 1586 та який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року. Від цього шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина на момент подання позову проживає разом із позивачем та перебуває на повному її утриманні. Відповідач в свою чергу, участь у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2020 року, у вказаній цивільній справі головуючим суддею визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 23 грудня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, обґрунтувавши доводами, що наведені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання спільної з позивачем дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано 01 листопада 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 1586.

12 листопада 2018 року рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Від цього шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є відповідач у справі, що підтверджено відповідним записом в графі «Батько» свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 07 листопада 2014 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

На момент звернення до суду, спільна дитина сторін у справі, мешкає разом із матір`ю, тобто позивачем у справі та перебуває на повному її утриманні.

Між позивачем та відповідачем не досягнуто домовленості про розмір стягуваних аліментів на утримання дитини, що зумовило виникнення спірних правовідносин, що регулюються наступними правовими нормами.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до принципу 7 Декларації прав дитини якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд, із врахуванням обставин, визначених ст. 182 СК України, дійшов висновку, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини та забезпечення її потреб, вважає за доцільне визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позовної заяви, а саме з 04 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої позивача звільнено від сплати судового збору, а тому з відповідача підлягають стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 9,48, 51 Конституції України, статтями8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 5 Закону України «Про судовий збір», пунктами 15-17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтями 1-2, 7, 13, 15, 18, 141, 155, 157, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України та статтями 4, 10-13, 19, 43, 76-81, 81, 89, 95-96, 141, 258-259, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного щомісяця, починаючи стягнення з 04 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25 січня 2021 року.

Суддя Л.П. Слюсар