СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
24 липня 2007 року | Справа № 2-16/3320-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
при секретарі судового засідання Рєвєнко М.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача : не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 22 травня 2007 року у справі № 2-16/3320-2007А
за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1,Красноперекопськ,96000)
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,96000)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на 78.555грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі належним чином виданих його контрагентами податкових накладних сформував податковий кредит, різниця між яким та податковими зобов’язаннями певних податкових періодів мало від'ємне значення, порушень позивачем при оподаткуванні контролюючим органом не встановлено.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року, позивач на підставі наданих продавцями товарів податкових накладних сформував податковий кредит та правильно визначив суми бюджетного відшкодування, позивач сплатив постачальникам товарів вартість цих товарів разом з податком на додану вартість, у тому числі шляхом взаємозаліків.
Постановою господарського суду позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення визнано недійсними. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. державного мита.
Постанова суду мотивована тим, що позивачем виконані усі встановлені законом по формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування вимоги, інші вимоги податкового органу не засновані на законі.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, тому що вона прийнята з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згідний з доводами відповідача.
У судовому засіданні з 17 до 24 липня 2007 року оголошувалася перерва, у судовому засіданні 17 липня 2007 року представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи заперечення на апеляційну скаргу, після перерви представники сторін в засідання не з'явилися.
Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України встановив наступне.
30 січня 2007 року заступником керівника Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції Братусіним В.М. на підставі акту перевірки №00038\2304\5444552\23 від 22 січня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012304\0 про завищення позивачем за жовтень 2006 року суми бюджетного відшкодування на 78,555грн. (а.с. 50).
З вказаного акту виїзної, позапланової, перевірки (а.с. 10-49) вбачається, що причиною завищення бюджетного відшкодування є неправильне включення позивачем до фактично сплачених постачальникам сум вартості товарів сум, які були погашені взаємозаліком (18.423,20грн.) і сплачені у інших, попередніх податкових періодах (60.131,80грн.), що привело до неправильного визначення частки суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 78.555грн. (а.с. 45).
Позивач не оспорює цих обставин, але вважає, що взаємозалік є фактичною оплатою, до фактично плачених постачальникам товарів сум слідує відносити і суми, сплачені у попередніх податкових періодах.
З декларацій позивача слідує, що він декларацій за вересень 2006 року самостійно виправив помилку –суми податкових зобов’язань і податкового кредиту (а.с. 51-52), а декларацій за жовтень 2006 року з урахуванням уточнень заявив бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 693.480грн. (а.с. 56-62).
З угод вбачається, що між позивачем та його контрагентами у липні і вересні 2006 року здійснені зарахування взаємних однорідних вимог на 15058,78грн. і 95480,40грн. (35.300,43+417,60+59.762,37) (а.с. 91-94).
У серпні 2006 року позивач сплатив безготівкою постачальникам товарів 7389,24грн., у тому числі податок 1231,54грн. (а.с. 95).
Реєстр отриманих та виданих позивачем податкових накладних (а.с.53-55, 63-72) підтверджують той факт, що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних. Ці обставини не оспорюються відповідачем.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами, далі Закон України N168/97-ВР) передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
Цей Закон не надає поняття фактичної сплати податку у ціні товару постачальнику покупцем.
А відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.
Судова практика дотримується того, що погашення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог є сплатою.
Стосовно сплати позивачем постачальникам товарів податку у не попередньому періоді, а у попередніх податкових періодах, апеляційний господарський суд вважає, що не позбавляє позивача права на заявлене бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок. Цей податок фактично був сплачений і відповідно до абзацу другого пункту 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N2181-III від 21 грудня 2000 року платник податків має право виправити самостійно виявлену помилку. Це право розповсюджується на всі показники, вказаних в податковій декларації, а тому позивач має право на виправлення суми, фактично сплаченої постачальникам товару.
Посилання відповідача на приписи підзаконного акту (Порядку заповнення декларації) не приймаються апеляційною інстанцією до уваги, тому що підзаконний акт не може зміняти положень закону.
На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, викладені у постанові місцевого господарського суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення також немає.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2007 року у справі № 2-16/3320-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова