Справа №597/1243/20

Провадження №2/597/12/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2021 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Дудяка С.В.

з участю:

секретаря судового засідання Богдана В.М.

прокурора Голоден Д.І.

представника відповідача Чудопалова Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом першого заступника керівника Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області Придруги Андрія Мироновича в інтересах держави в особі Фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Чортківської місцевої прокуратури Придруга А.М. в позовній заяві та прокурор Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Голоден Д.І. в судовому засіданні просять стягнути з відповідача в користь Фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації 29503,31 грн. витрат пов`язаних із стаціонарним лікуванням потерпілих від злочину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , покликаючись на те, що 20.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.2 КК України, внаслідок якого ОСОБА_3 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_2 - легке тілесне ушкодження, у зв`язку з якими потерпілі перебували на стаціонарному лікуванні, зокрема:

ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 18 ліжко-днів, з 20.07.2019 року по 07.08.2019 року і на її лікування було витрачено 12102,53 грн;

ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 16 ліжко-днів, з 20.07.2019 року по 05.08.2019 року і на його лікування було витрачено 3799,31 грн;

ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 5 ліжко-днів, з 20.07.2019 року по 25.07.2019 року і на її лікування було витрачено 636,45 грн;

ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 5 ліжко-днів, з 20.07.2019 року по 25.07.2019 року і на її лікування було витрачено 5652,80 грн;

ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 2 ліжко-дні, з 20.07.2019 року по 22.07.2019 року і на її лікування було витрачено 3829,71 грн;

ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради 2 ліжко-дні, з 20.07.2019 року по 22.07.2019 року і на її лікування було витрачено 3482,51 грн,

які на даний час відповідачем не відшкодовані і підлягають стягненню з нього, що і послужило підставою для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.

Ухвалою суду 09.09.2020 року про відкриття провадження у справі відповідачу надано строк для подання відзиву на даний позов та роз`яснено наслідки його неподання без поважних причин.

Представник відповідача 13.10.2020 року надав суду письмовий відзив на позов, яким позову не визнає, вважає його вимоги безпідставними, необгрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають, виходячи з наступного:

Представник відповідача вважає, що прокурором не доведено необхідності представництва в даній справі інтересів Фінансового управління Заліщицької РДА з огляду на те, що строк позовної давності у спорах даної категорії становить 3 роки, а прокурором позов подано менш ніж за 4 місяці після набрання вироком суду відносно відповідача законної сили. Представник останнього переконаний, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати собою належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Фінансове управління Заліщицької РДА повідомило письмово прокуратуру про те, що до суду із позовною заявою про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину не зверталося, однак не повідомило, що звертатися не буде. Таким чином, на думку представника відповідача, суб`єкт владних повноважень не відмовився від свого процесуального права і ризик спливу строків позовної давності відсутній. Тому, представник відповідача вбачає в даному випадку відсутність належних підстав для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави. Також у відзиві покликається на відсутність допустимих доказів понесення витрат на лікування, які на його думку повинні підтверджуватися копіями первинних бухгалтерських документів та копіями медичних карток потерпілих.

Представник Заліщицької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак надіслав письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника Фінансового управління.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного:

Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області 28.02.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ст.286 ч.2 КК України за те, що 20.07.2019 року близько 21 години водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки Рено, модель Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п.2.9 "а" Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року із змінами та доповненнями. Вказаним автомобілем ОСОБА_1 рухався автодорогою "Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече" зі сторони м.Заліщики в сторону м.Тернополя. Під час руху ОСОБА_1 , внаслідок вживання алкоголю, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п.2.3 "б", "д" ПДР України. На 432 км + 500 м вказаної автодороги, що поза межами населеного пункту, водій ОСОБА_1 порушуючи вимоги п.10.1 ПДР України, згідно з якими перед зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди, або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки. В цей час в сторону м.Заліщики, в межах своєї смуги руху, рухався автомобіль марки Рено, модель Трафік, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 з шістьма пасажирами в салоні. Внаслідок виїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на зустрічну смугу руху він створив своїми діями аварійну обстановку, в якій позбавив інших учасників дорожнього руху, зокрема водія автомобіля Рено Трафік ОСОБА_2 , можливості запобігти зіткненню. Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля Рено Трафік ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження - "рвану" рану ділянки правого колінного суглоба, яка згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Пасажири автомобіля Рено Трафік отримали тілесні ушкодження, зокрема:

ОСОБА_2 - закриту травму грудей з переломами 4-7 правих та 5-8 лівих ребер і забиття легень, яке супроводжувалося розвитком пневмотораксу, з ЗЧМТ - струс головного мозку, рвану рану ділянки правого колінного суглобу, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

ОСОБА_6 - закриту травму поперекового відділу хребта у вигляді компресійного перелому тіла 3-го хребця без порушення функції спинного мозку, який згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

ОСОБА_5 - закритий внутрішньо-суглобний, багато відламковий перелом проксимального кінця правої плечової кістки, закриту травму правого кульшового суглобу, у вигляді повного вивиху стегнової кістки, ЗЧМТ - струс головного мозку, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

ОСОБА_3 - закриту травму грудної клітки, у вигляді переломів 2-8 ребер зліва та 1-9 ребер справа, ручки грудини, забиття обох легень, з розвитком лівобічного «великого згорненого» гемотораксу, післятравматичного пневмотораксу, двобічної посттравматичної пневмонії, відкриту травму правої нижньої кінцівки, у вигляді поперечного перелому середньої третини діафізу правої великогомілкової кістки, травму голови у вигляді ЗЧМТ у виді струсу головного мозку із зовнішніми ушкодженнями - саден та «забійних» ран обличчя, забиття м`яких тканин лобної ділянки голови та спинки носа, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

ОСОБА_4 - відкриті переломи на межі середньої та нижньої третини променевої та ліктьової кісток, із зміщенням уламків, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п.2.9 "а", 2.3 "б", "д", 10.1 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Вказаний вирок суду набув чинності 27.05.2020 року.

Згідно положень ст.1166 ч.1 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено, що цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину під час судового розгляду кримінального провадження не заявлявся.

Згідно ст.1206 ч.1, 3 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Також встановлено, що добровільно витрати стаціонарного закладу охорони здоров`я відповідачем не відшкодовано.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 (545-93-п) від 16.07.1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Відповідно до довідки №01.5-03/56 виданої 17.01.2020 року КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради та розрахунку вартості лікування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , останні знаходилися на стаціонарному лікуванні у даному закладі охорони здоров`я:

ОСОБА_2 з 20.07.2019 року по 05.08.2019 року (16 ліжко-днів), вартість затрат на його лікування та перебування становить 3799,31 грн;

ОСОБА_2 з 20.07.2019 року по 07.08.2019 року (18 ліжко-днів), вартість затрат на її лікування та перебування становить 12102,53 грн;

ОСОБА_3 з 20.07.2019 року по 22.07.2019 року (2 ліжко-дні), вартість затрат на її лікування та перебування становить 3829,71 грн;

ОСОБА_4 з 20.07.2019 року по 22.07.2019 року (2 ліжко-дні), вартість затрат на її лікування та перебування становить 3482,51 грн;

ОСОБА_5 з 20.07.2019 року по 25.07.2019 року (5 ліжко-дні), вартість затрат на її лікування та перебування становить 5652,80 грн;

ОСОБА_6 з 20.07.2019 року по 25.07.2019 року (5 ліжко-дні), вартість затрат на її лікування та перебування становить 636,45 грн.

Що стосується доводів представника відповідача про відсутність у справі допустимих доказів понесення витрат на лікування, які на його думку повинні підтверджуватися копіями первинних бухгалтерських документів та копіями медичних карток потерпілих, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.129 ч.3 п.4 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, суд оцінюючи відповідно до свого внутрішнього переконання, як доказ, довідку №01.5-03/56 видану 17.01.2020 року КНП "Заліщицька центральна районна лікарня" Заліщицької районної ради, яка містить розрахунок вартості лікування ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вважає даний доказ достатнім для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Крім цього, вказана довідка безсумнівно є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування - факт перебування потерпілих від злочину осіб на стаціонарному лікуванні, вартість затрат на такі лікування та перебування, належний розрахунок вказаної вартості із посиланням на відповідний Порядок обчислення розміру витрат закладу охорони здоров`я. Тому вказаний вище доказ являється на переконання суду також достовірним, оскільки на його підставі встановлено в судовому засіданні дійсні обставини справи - факт перебування потерпілих від злочину осіб на стаціонарному лікуванні, що потягло за собою понесення державою відповідних затрат.

Що стосується відсутності, як вважає представник відповідача, належних підстав для пред`явлення даного позову прокурором в інтересах держави, з огляду на те, що суб`єкт владних повноважень (Фінансове управління Заліщицької РДА) не відмовився від свого процесуального права на звернення до суду і ризик спливу строків позовної давності відсутній, суд вважає дані твердження представника відповідача такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного:

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.56 ЦПК України.

Письмовим листом №01-08/1380 від 13.08.2020 року Заліщицька районна державна адміністрація повідомила Чортківську місцеву прокуратуру про те, що з позовною заявою в суд про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілих від злочину осіб не зверталася.

З вищевказаної інформації суд робить висновок про те, що суб`єкт владних повноважень (Заліщицька РДА) вчинило не здійснення захисту інтересів держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 року у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Також, аналізуючи як доказ вищевказаний лист Заліщицької РДА №01-08/1380 від 13.08.2020 року, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що районна державна адміністрація вказує платіжні реквізити для перерахування коштів за лікування потерпілих від злочину, що на переконання суду свідчить саме про небажання звернення до суду з позовом, з перекладенням цього обов`язку на прокурора, що не суперечить чинному законодавству України.

Неявка представника Заліщицької районної державної адміністрації в судове засідання та його письмове клопотання про розгляд справи у відсутності лише підтверджує вищевказане небажання вчиняти будь-які дії, спрямовані на захист інтересів держави в даній справі, з огляду на присутність в ній прокурора.

Що стосується строку позовної давності тривалістю 3 роки і звернення до суду з позовом в термін менше 4-х місяців після набрання вироком суду законної сили, на що покликається представник відповідача, як на підставу для відмови у позові, суд вважає даний аспект неважливим при вирішенні даного спору, оскільки на переконання суду, не має жодного значення в який період протягом строку позовної давності наділений на те повноваженнями позивач звернеться до суду з позовом в інтересах держави, з урахуванням вищевказаної обставини не здійснення захисту інтересів держави Фінансовим управлінням Заліщицької районної державної адміністрації.

Крім цього, суд також враховує позицію представника відповідача зазначену у його письмовому запереченні, відповідно до якої він не заперечує проти відшкодування коштів, понесених на лікування осіб, потерпілих від злочину, однак акцентує увагу на порушенні порядку та процедури звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналогічної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16).

А, тому, виходячи із вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги прокуратури є підставними, позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, потерпілих від злочину слід задоволити та стягнути з відповідача в користь Фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації 29503,31 грн. витрат пов`язаних із стаціонарним лікуванням потерпілих від злочину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд вважає, що оскільки позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст.5 ч.1 п.6 Закону України "Про судовий збір", дані судові витрати в розмірі 840,80 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.1166 ч.1, 1206 ч.1, 3 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 76-81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов першого заступника керівника Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області Придруги Андрія Мироновича в інтересах держави в особі Фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 витрати пов`язані із стаціонарним лікуванням потерпілих від злочину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в сумі 29503 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот три) гривні 31 копійка в користь Фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації (р/р НОМЕР_4, отримувач УК в Заліщицькому районі/Заліщицький район, код отримувача: 37888326, банк отримувача Казначейство України, код класифікації доходу бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходу "Інші надходження").

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляцію, яка подається безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21.01.2021 року.

Суддя

С. В. Дудяк