Справа № 204/6781/20

Провадження № 2/204/329/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 січня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Сокола Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третьою особою по справі Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, прохаючи суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування житлом - квартири АДРЕСА_1 (а. с. 2-4, 18-20). Судові витрати по справі становлять 840 гривень 80 копійок (а. с. 1).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона є єдиним власницею вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 серпня 2007 року. В липні 2018 року за адресою свого проживання позивачка зареєструвала свого племінника ОСОБА_2 , який проживав разом із нею до жовтня 2018 року. З жовтня 2018 року відповідач в належній їй квартирі не проживає, його речей у квартирі не має, комунальні послуги не сплачує, поточний ремонт не здійснює, участі в її утриманні не бере. Оскільки відповідач у квартирі не мешкає, не дивлячись на відсутність перепон у користуванні житлом, позивачка вимушена нести тягар утримання майна самостійно та сплачувати комунальні послуги за відповідача. З тих підстав, що відповідач не проживає у вказаній квартирі, вважає, що на підставі норми ст. 391 Цивільного кодексу України, має право на задоволення позовних вимог (а. с. 2-4, 18-20).

У судове засідання позивачка не з`явилася, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити (а. с. 46).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, будь-яких письмових заяв та клопотань суду не надав, причини неявки суду не відомі (а. с. 44).

Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, також у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, будь-яких письмових заяв та клопотань суду не надав (а. с. 45).

З урахуванням викладеного, спираючись на норми ст. ст. 247, 280 ЦПК України, суд розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими письмовими доказами, суд доходить висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 серпня 2007 року (а. с. 5). У цій квартирі крім позивачки зареєстрований, але не проживає, відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради «Про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб» № 15136 від 17 грудня 2020 року (а. с. 40) та довідкою про (не проживання) особи за місцем реєстрації від 29 вересня 2020 року (а. с. 7). Відповідач ОСОБА_2 залишається зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , проте в ній не мешкає без поважних причин, особистих речей в ній не має, оплату комунальних послуг не здійснює.

Приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ця норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду у разі: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи те, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій без достатніх підстав на теперішній час зареєстрований відповідач, проте за місцем реєстрації не мешкає тривалий час, чим порушує майнові права позивачки, а позивачка реалізувала своє право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-281, 289, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_2 , що виданий 22 грудня 2017 року органом № 1212), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд 75; ЄДРПОУ 40392181) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом зняття його з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня отримання ним рішення суду.

Суддя А.І. Приваліхіна