Справа № 369/16394/20 Головуючий у І інстанції Козак І.А.

Провадження № 11-кп/824/1503/2021 Доповідач у ІІ інстанції Рудніченко О.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: Рудніченко О.М.,

Ігнатюка О.В., Свінціцької О.П.,

секретар Марченко Д.О.,

за участю:

прокурора Піруса Ю.Ю.

захисника Ломанова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ягодки Олександра Анатолійовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2021 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, на підставі обвинувального акту. Клопотання захисників Ломанова Д. О. та Ягодки О. А. про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишено без задоволення. Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 05 січня 2021 року до 05 березня 2021 року включно. Одночасно визначено ОСОБА_1 , заставу у розмірі 14 074 000 грн. На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначено строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , обов`язків до 05 березня 2021 року. Прийнято до спільного розгляду разом з кримінальним провадження цивільні позови представника потерпілих Бронішевської А. М. в інтересах потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - законного представника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування судового рішення зазначається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Також, судом встановлено, що прокурором у судовому засіданні повною мірою доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, зокрема враховуючи соціальні зв`язки обвинуваченого, життєвий та професійний досвід, який полягає в тривалому перебуванні останнього на високих посадах в органах державної влади, вказує на існування ризиків незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки він усвідомлює передбачене законом покарання за вчинений злочин, перешкоджати кримінальному провадженню в різний спосіб.

При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України. При обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 судом також враховано вік обвинуваченого, сімейний стан, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя, стан здоров`я про що в судовому засіданні було надано відповідні документи. Достатніх даних щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_1 за станом здоров`я суду не надано.

Разом з тим, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вирішив за можливе визначити ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Ягодка О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2021 та обрати більш м`який запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, зокрема, щодо ризику переховування, то у обвинуваченого ОСОБА_1 немає жодної мети переховуватися від суду. Прокурор у судовому засіданні послався на наявність в ОСОБА_1 паспортів, проте, всі паспорти, у тому числі і закордонний, були вилучені у ОСОБА_1 під час досудового розслідування стороною обвинувачення. Також, захисник звертає увагу на те, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 21 день знаходився під заставою. За весь цей час жодних спроб, спрямованих на переховування чи перетинання державного кордону не вчиняв. На виклики слідчого, прокурора, суду сліді розшукові дії кожного разу з`являвся.

Стосовно ризику незаконного впливу на свідків, експертів та потерпілих у кримінальному провадженні, захисник вказує, що суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 в минулому тривало перебував на високих посадах в органах державної влади, що вказує на існування вищевказаного ризику, однак, сторона захисту вважає, що дана позиція не може бути підставою для обґрунтування вищевказаного ризику. По-перше, ОСОБА_1 дійсно займав високі посади в органах державної влади до 2014 року, з того часу пройшло більше 6 років, з яких ОСОБА_1 не займав жодної посади в органах державної влади. Більш того, сторона захисту вважає, що посилання на такі обставини має свідчити про міцні соціальні зв`язки в суспільстві, високий рівень освіти, культури та свідомого розуміння покладених на останнього обов`язків, і ніяким чино не характеризують обвинуваченого з негативної точки зору.

Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, захисник зазначає, що прокурор посилається на обставини, що мали місце під час досудового розслідування, які неодноразово спростовувались стороною захисту в судових засіданнях, та які жодним чином не свідчать про їх наявність під час судового розгляду.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 та подану стороною захисту медичну документацію про тяжкий стан здоров`я останнього, та наявність низки хронічних захворювань, які потребують постійного лікування. Однак, в умовах тримання під вартою відповідний процес догляду за здоров`ям неможливий, більш того недотримання відповідного режиму може призвести до смерті.

Також, захисник зазначає, що висновки суду про те, що визначений розмір застави є справедливим, та не має підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 є неправильними. Так, в судовому засіданні стороною захисту було вказано на те, що ОСОБА_1 має на утриманні чотирьох осіб, дружина обвинуваченого на даний час не працевлаштована, мати похилого віку та похилого віку батько та мати дружини. Окрім цього, стороною захисту було долучено довідки з Пенсійного фонду України форма довідки ОК-5 про доходи обвинуваченого, його дружини та матері за усі роки, які прямо вказують на непомірність визначеного розміру застави.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення захисника Ломанова Д.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

пояснення прокурора Піруса Ю.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

вивчивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та у разі визнання його судом винуватим, передбачено покарання у виді реального позбавлення волі строком до 15 років, без можливості застосування випробувального терміну, приймаючи до уваги підвищену ступінь суспільної небезпечності злочину, який ставиться ОСОБА_1 у вину, та існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, та може перешкоджати іншим чином судовому провадженню. Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник.

Доводи захисника про те, що суд першої інстанції, в оскаржуваній ухвалі, обґрунтовуючи рішення про продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , обмежився переліченням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є недостатніми.

Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч.1 ст.178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд першої інстанції, як це слідує зі змісту судового рішення, правильно визнав таким, що не зменшився від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Колегія суддів вважає, що матеріали провадженні містять дані, які доводять існування ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у вчиненні інкримінованого злочину, його колишній рід діяльності, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.

Окрім того, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

На противагу доводам апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції відкинув без будь-яких пояснень таку важливу обставину як міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, у тому числі наявність в нього родини та утриманців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші передбачені ч.1 ст.178 КПК України обставини, зокрема і ті на які посилається в апеляційній скарзі захисник, суд навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів не вбачається.

Твердження захисника обвинуваченого про наявність у нього тяжких захворювань та про те, що він потребує постійного нагляду та лікування, заслуговують на увагу, однак, не можуть бути безумовною підставою для скасування або зміни запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Окрім того, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Щодо доводів захисника про непомірність визначеного обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує прав обвинуваченого та буде належною гарантією не перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, в матеріалах провадження не міститься даних, які б вказували на непомірність визначеного розміру застави, а саме у виді 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_1 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.

Зважаючи на викладене, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 350, 177, 418, 419, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ягодки Олександра Анатолійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ____________________ ___________________ _____________________

Рудніченко О.М. Ігнатюк О.В. Свінціцька О.П.