АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 2480                                                                    Головуючий у 1-й  інстанції:

              2010 р.                                                                              Зарютін П.В.

                                                                                                        Суддя-доповідач: Бондар В.О.

                                                У Х В А Л А

                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бондаря М.С.

Суддів:             Бондара В.О.

                             Гончара О.С.

При секретарі:    Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності і зобов”язання до сплати щомісячної суми допомоги „дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності і зобов”язання до сплати щомісячної суми допомоги „дітям війни”.

В позові зазначала, що вона має статус дитини війни та згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2006 року по цей час така соціальна допомога не виплачувалась, а з 01 січня 2998 року не в повному обсязі. Вважає дії УПФУ протиправними. З цих підстав просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати незаконною бездіяльність, що призвела до порушення його права на 30% підвищення пенсії згідно ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов”язати провести перерахунок пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час з урахуванням її підвищення на 30% від мінімальної пенсії згідно ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, зобов”язавши сплатити недоплачену суму за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.008 року по теперішній час, з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення.

  Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково.

  Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 16.12.2008 року.

  Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 16.12.2008 року та виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

   В іншій частині - позовні вимоги залишені без задоволення.

               Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду та постановити ухвалу, якою відмовити в задоволені позову.

               Заслухавши у засідання апеляційного суду доповідь суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.

              Як встановлено судом  першої інстанції,  ОСОБА_4 має  статус   дитини війни,  що  підтверджується   відміткою  у її пенсійному посвідченні (а.с.4).

              У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30 % мінімальної пенсії за віком.

               Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо визначення  розміру підвищення до пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2 пункту 41 розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України».  

              Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

                Отже, в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004.

                Зміст ст.6  Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» не коригувався  та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів  погоджується  з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання  відповідача  здійснити  перерахунок  підвищення до пенсії позивачу 16 грудня 2008 року.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 8 ЦПК України  якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за змістом відносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої  інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи  відповідача про відсутність  коштів  і порядку  розрахунку  підвищення   до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного   по суті   судового  рішення з огляду  на можливість  відповідача   звернутися   за встановленням  порядку  виконання  судового рішення.

           Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням  річного строку  звернення  до суду, оскільки  позивачем  не надано  доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

             З урахуванням наведених  обставин  постанова  відповідає  вимогам  закону  і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

             Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

              Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському м. Запоріжжя  відхилити.

         Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

           Головуючий:

           Судді: