АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1559 Головуючий у 1 інстанції:
2010 р. Швайковський А.А.
Суддя-доповідач: Бондар В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Бондара В.О.
Гончара О.С.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухомість, -
В С Т А Н О В И Л А:
13 жовтня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухомість.
В позові зазначав, що 08 жовтня 2008 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5 за 10 000 грн. садибу, що розташована на земельній ділянці площею 789 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку зазначеного в плані літ. „А” та господарсько-побутових будівель: літня кухня - літ. „Б”, погріб під Б - літ. „п-г”, вбиральня - літ. „В”, паркан - №1, водопровід - №2. З його боку всі умови договору купівлі-продажу були виконані. Відповідно до умов п.4.2 договору відповідач взяв на себе зобов”язання по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу. Оскільки відповідач не виконав своє зобов”язання щодо нотаріального посвідчення договору, що перешкоджає йому, як власнику придбаної садиби зареєструвати право власності на придбану нерухомість, проси суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08.10.2008 року та визнати за ним право власності на нерухоме майно: садибу та земельну ділянку площею 789 кв.м.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 08.10.2008 року садиби за адресою: АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - садибу, що розташована на земельній ділянці площею 789 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку зазначеного в плані літ. „А” та господарсько-побутових будівель: літня кухня - літ. „Б”, погріб під Б - літ. „п-г”, вбиральня - літ. „В”, паркан - №1, водопровід - №2 з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної реєстрації.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 789 кв.м. на якій розташована садиба за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням „для будівництва та обслуговування житлового будинку” з правом виготовлення Державного акта на право власності на земельну ділянку на своє ім”я.
Не погоджуючись з рішенням суду, Прокурор Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
Вимогами статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Судом встановлено, що відповідач є власником садиби, що розташована на земельній ділянці площею 789 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку та господарсько-побутових будівель, паркану, водопроводу (а.с.7).
08 жовтня 2008 року ОСОБА_5 продала зазначену садибу ОСОБА_6
Угода про купівлю-продаж була укладена в простій письмовій формі.
В заяві від 23 2008 року, адресованій Оріхівському суду Запорізької області, ОСОБА_5 зазначає про визнання позову.
Доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи не має.
На порушення вимог ст. ст. 10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Окрім того, суд першої інстанції не перевірив чи внесена спірна земельна ділянка в Державний земельний кадастр, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об’єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст. 182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 317ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2008 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суджу України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: