Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                             м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Липач Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6  про стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці  від 15 березня  2010 року, -

в с т а н о в и л а :

    Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці  від 15 березня  2010 року позов ОСОБА_5 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 300 грн. на період догляду за дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 30.08.2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у  задоволенні  позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріально та процесуального права, а висновки суду суперечать встановленим обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню.

        Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судом першої інстанції встановлено і це не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_6 є батьком неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони разом не проживають, дитина перебуває на утриманні матері, а відповідач не надає дружині належної матеріальної допомоги на її утримання.

    Задовольняючи позов  про стягнення з відповідача аліментів в сумі 300 грн. на утримання дружини,  суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має можливості самостійно та в належній мірі утримувати неповнолітню дитину.

    Однак, повністю з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

 Частинами другою і четверною статті 84  СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Колегія суддів вважає, що висновки суду щодо стягнення з відповідача  утримання на дружину до досягнення дитиною трьох років є обгрунтованими та відповідають нормам закону.

 Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру утримання суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував  обставини  справи та не врахував вимоги ст.84 СК України.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів  вважає, що надані та досліджені в судовому засіданні докази свідчать про відсутність у відповідача матеріальної можливості сплачувати по 300 грн. щомісячно на утримання дружини.

Так, з  наданої суду довідки встановлено, що  середньомісячний заробіток відповідача складає 1050 грн., також з нього утримуються аліменти на користь позивачки на утримання дитини до досягнення нею повноліття в розмірі ј всіх видів заробітку.

Колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача загалом половини його заробітку поставить останнього в надто скрутне матеріальне становище та позбавить засобів існування, а тому розмір утримання на дружину з урахуванням доходів відповідача та позивачки підлягає зменшенню до 200 грн. щомісячно.

 За викладених обставин рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру утримання підлягає зміні.

    На підставі викладеного, керуючись ст.с т. 303, 304, 307, 309, 313 – 315, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,    -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м.Вінниці  від 15 березня  2010 року в частині визначеного судом розміру утримання змінити.

Зменшити розмір стягнутого на користь ОСОБА_5  утримання до досягнення дитиною трьох років  з  300 гривень щомісячно  до 200 грн. щомісячно.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий суддя :

Судді: